Банкова на роздоріжжі: Про що насправді Зеленський говорив із Держдепом

Якщо подивитися на дипломатичні контакти Банкової впродовж останньої доби, може скластися враження, що Україна є ключовим союзником США. За важливістю – десь між Великою Британією та ЄС.

Оскільки впродовж кількох годин учорашнього дня чинний президент України, чия дотеперішня активність на дипломатичній ниві взагалі обмежувалась тільки обов'язковими візитами, встиг поговорити з очільником Держдепу США Майком Помпео. А потім, майже без перерви, зустрітися з його заступником Стівеном Біганом. Який прибув аж у рідний для президента Кривий Ріг.

Теми для розмов – якщо вірити президентській прес-службі, були здебільшого важливі та глобальні. Сторони поговорили про двосторонню співпрацю, військову та фінансову підтримку України з боку Вашингтона, та про питання міжнародної політики. Зокрема, про події в Білорусі. Стосовно якої Зеленський заявив, що "головне – щоб у Білорусі стабілізувалася ситуація, щоб було мирне врегулювання". Зважаючи на риторику шостого президента, це виглядає як натяк на те, що "головне – перестати протестувати".

Крім того, Зеленський зауважив, що "не допустить будь-якого втручання України в американський виборчий процес, і будь-які спроби окремих політиків зробити певні заяви мають чітко виражений провокаційний слід спільних супротивників України та США". Зважаючи на те, що нерідко подібні заяви робив чинний президент США Дональд Трамп, прозвучало трохи двозначно.

Фактично аналогічною була й тематика розмов українського гаранта з Стівеном Біганом. Який, в свою чергу, повідомив, що Україна має у США двопартійну підтримку, а також, якщо вірити президентській прес-службі, "дуже високо оцінив позицію України щодо невтручання в американські вибори". Що, погодьмося, теж звучить досить дивно – оскільки невтручання у вибори в іншій країні є не жестом небаченого гуманізму, а дотриманням міжнародно-правового режиму. Так само дивним є і той факт, що два високопоставлених дипломати, керівники зовнішньополітичного відомства США, практично одночасно проводять переговори із лідером країни, яка, звичайно, є союзником США. Але, на жаль, навряд чи ключовим. При тому обидві ці розмови мають практично однакову тематику.

Звичайно, зараз у Східній Європі розвивається білоруська криза – і явно на користь Москви, а не Вашингтона. І якісь її аспекти – наприклад, "гуманітарний коридор" для біженців з Білорусі в разі провалу протестів і жорстких переслідувань їхніх учасників лукашенківським режимом – цілком могли стати однією з тем розмови. Але навряд чи головною.

Оскільки зараз, з точки зору Вашингтона, Україна стоїть перед ключовим геополітичним вибором. Між проведенням місцевих виборів тільки на контрольованих територіях і згодою на вибори на Донбасі, якої Леонід Кравчук вимагає від Верховної Ради.

При тому чинна українська влада зберігає цю ситуацію відкритою і не коментованою. Себто коментованою, звичайно, – але в два протилежні способи. Бо хоча герб України і не включає в себе двоголових мутантів, але ситуацію, за якої нардеп Качура розповідає про законодавчу підготовку до виборів в ОРДЛО, а заступник голови української делегації в мінській ТКГ Резніков – про неможливвість проведення виборів, викликає закономірні запитання не тільки в українських виборців, але й в американського Держдепу. Тільки, на відміну від виборців, американські дипломати мають можливість цю цікавість задовольнити. І, заодно, спробувати популярно пояснити українській владі, що трапиться, якщо версія Качури у цій геополітичній суперечці переважить. Будемо надіятися, вчорашня місія співробітників Держдепу була успішною. За поведінкою українських парламентарів невдовзі це стане зрозумілим.