ЧС 2018
Вибори-2019
Онлайн
Сектор
Спецпроекти
Країна Укропів

Бахматюк: Мої проблеми я буду вирішувати без президента

У спецпідрозділі "морські котики" американських ВМС є одна цікава спеціальна вправа - потрібно 5 хвилин протриматися зі зв'язаними руками і ногами в басейні глибиною 3 метри. Чим більше людина намагається утримати голову над водою, тим швидше вона йде на дно. Щоб вижити, потрібно зібрати всю силу волі в кулак, екстрено заспокоїти нерви, набрати повітря в груди, опуститися на дно басейну, відштовхнутися вгору - і так 5 хвилин... якщо хочеш вижити!

Depo.Влада
23 червня 2018 11:00
ФОТО: depo.ua

Аналогічну тактику поведінки сьогодні нагадує стиль роботи власника найбільшої агрокомпанії України UkrLandFarming Олега Бахматюка. У доволі жорстких умовах він спокійно, планомірно і виважено шукає землю під ногами для себе і свого дітища. Хоча бажаючих, щоб він потонув, чимало - це факт. Як вижити в період фінансового шторму? Куди далі йде компанія? І з чого "складається" сьогодні Олег Бахматюк? Про це дивіться у новому проекті AgroPolit.com "Без Гриму", повідомляє Depo.ua з посиланням на Latifundist.

Що сьогодні відбувається з UkrLandFarming: пацієнт скоріше живий, чи мертвий? Адже зараз багато інсинуацій на цю тему.

Той факт, що ми засіялись навесні — ознака того, що живий. Є чіткий план, бачення шляхів розвитку компанії. За останні 4 роки її досить серйозно "поштормило" у багатьох конфліктних ситуаціях. Зараз сподіваємося на конструктивний діалог з НБУ: ведемо активні перемовини з Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) і з зовнішніми кредиторами. У нас своє бачення розвитку UkrLandFarming. Сподіваємося, що за 1,5-2 місяця разом з НБУ і ФГВФО прийдемо до консенсусу, вигідного для держави і компанії. Ми хочемо, щоб UkrLandFarming жила, а люди працювали, щоб ми могли залучати інвестиції, а не працювати тільки на силовиків, на людей, які підтримують сторони конфлікту...

Чи зустрічалися Ви з керівництвом Нацбанку? Озвучували свій план реанімації, чи почули відношення до нього?

Ми зустрічалися з керівництвом ФГВФО, спілкувалися на цю тему в Кабміні і бачимо, що є підтримка... Думаю, що в наступному місяці все ж таки прийдемо до кінцевого варіанту реструктуризації боргів. Зараз ми стукаємо у "двері логіки". Все просто: є компанія, яка формує 1% ВВП країни, в ній працює велика кількість людей, вона має конкретний план, як вийти з цієї ситуації, готова найняти міжнародних експертів, які б підтвердили цей план. До того ж втрати держави будуть мінімізовані, а UkrLandFarming отримає право розвитку та можливість залучення інвесторів, тому що якщо 3 роки перебувати в стані війни, то ніяка компанія не зможе довго працювати, а може дійти до стану "ні живий, ні мертвий". Війна приводить до смерті, від цього нікуди не дітися, але ми намагаємося цього не допустити, сподіваємося, що логіка переможе, бо йдемо до цього.

З головою НБУ Яковом Смолієм зустрічалися?

Ні, зі Смолієм ще не зустрічалися.

Відчуваєте "фідбек" з боку Нацбанку, який відрізняється від того, як було при Валерії Гонтарєвій?

Поки немає ні позитиву, ні явного негативу. Сподіваємося прийти до конструктиву.

Ключові моменти Вашої пропозиції щодо реанімації компанії, спрямовані до Нацбанку, залишилися такими ж чи змінилися?

Вони залишилися незмінними. Ми пропонуємо реструктуризацію на 10 років без дисконту. В принципі, розуміємо, що Фонд гарантування вкладів може продати наш внесок на ринку за 5-7% вартості і не більше. Якщо погодять наш план реструктуризації, то держава отримає гроші, як мінімум у 1-й або 2-й рік. В той же час це буде зроблено цивілізовано, збережуться можливості розвитку і росту компанії, запуститься важливий процес — щодо сплати й у подальшому податків, створення робочих місць та формування додаткового ВВП країни.

Який відсоток від загальної суми боргу повернеться у разі затвердження запропонованого плану?

Ми плануємо покрити 100% заборгованості перед Фондом гарантування вкладів і Нацбанком, при тому, що реальний наш "кредитний портфель" набагато менше. Тобто як власник банку я пропоную взяти і погасити більший кредитний портфель. Ця пропозиція більш ніж нормальна з усіх точок зору відповідальності власника і його публічності. Поки ми не розуміємо, чому це не сприймається, але сподіваємося, що переможе логіка, а не інтереси Нацбанку і ФГВФО...

Яка сума боргу, зазначена в плані реструктуризації?

Загальна сума боргу до реструктуризації — 19 млрд грн. Це сумарно кошти за ФГВФО та НБУ.

Багато сказано про причини багаторічного конфлікту навколо UkrLandFarming, але зрозумілого пояснення немає. Тому запитаю ще раз про те, чому Вас "пресують"? Адже це більше схоже на "розбірки", ніж на цивілізований спосіб отримання боргів, я помиляюся?

Ви не помиляєтеся. Діє вибірковість: одних наздоганяють, інших — ні. Потрібно поставити питання попереднім керівникам Нацбанку: чому вони визначили для себе одну або двох жертв, а всіх інших зробили святими? Я не претендую на роль судді, але в даному випадку існує вибірковість за всіма підходами. Чому одним дозволяють 15 років реструктуризації, а коли інші пропонують 10 років, то їх намагаються добити через суди? Дуже часто змінювалися дані, які подавалися (у справі — авт.), і ніхто за це не несе відповідальності. Набагато простіше вибрати жертву, яку потім можна показово зробити винною. Чи були там інші мотиви? Так, однозначно.

Зараз немає більш вигідного активу на території України, ніж UkrLandFarming, який придбав активів приблизно на $2 млрд, і вони є. Це неможливо заперечувати. Можна говорити про Бахматюка, стратегії, рівні планування — про те, про що люблять говорити люди, які самі в житті не мали ніякого відношення до реальних справ, окрім порожніх балачок. На такому масиві можна дуже легко "пошакалити", продати його за 10-15% вартості, тим більше, винний вже призначений, є на кого "перевести стрілки" навіть перед тими ж кредиторами. Я думаю, що інтерес якийсь був. Напевно, вони думали, що компанія більше року не протримається. Перші роки були дуже важкими: немов прострелили обидві ноги, дали в обидві руки по гирі і сказали бігти з однаковою швидкістю.

Але компанія з цим впоралася... Не взяла жодної позики за 4 роки, віддала кредиторам близько $500 млн. І навіть втримала майже всі активи (щоправда, частково скоротила земельний банк), не зменшивши істотно обсягу основного виробництва. Ми повинні були закрити дистрибуцію, тому що не було обігових коштів, закрили джерела для розвитку, не вклали ні копійки в інвестиції, порт або ще куди-небудь. Ми не могли розвиватися, але підтримували те, що маємо.

Найбільші наші втрати — це час і можливості, але після останніх спілкувань логіка підказує, що і в Кабміні є розуміння — існує тільки сухий прагматизм, незважаючи на те, любить Бахматюка прем'єр-міністр чи навпаки. Адже треба щось робити, якщо є компанія, яка платить більше 2 млрд грн податків до бюджету, понад 2 млрд грн орендної плати пайовикам, виробляє продукції на $800-900 млн, експортує її — і це реальна продукція, не "купи-продай". Це те, що формує підвалини держави. Тому є два варіанти: можна все зламати і знищити або відбудувати і не втратити. Ми ж не говоримо, що не брали кредити в банках. Але як їх повернути — можуть бути різні варіанти: можна відрубати руки, ноги, а потім сказати: "Навіщо такому організму жити?". Що і було зроблено тією банківською системою. Найкраще оцінити ситуацію допоможе час. Ми в даному випадку діємо цивілізовано: якщо власник взяв на себе більшу міру відповідальності, ніж мав кредитів, то його повинні підтримати, щоб зберегти побудовану компанію. Ми бачимо, що Кабмін і ФГВФО нас підтримують. Існує розуміння — не від великої любові до Бахматюка, а тому, що держава хоче повернути видані гроші. Сподіваюся, що Нацбанк буде мислити такими категоріями.

Тобто Ви чекаєте "фідбек" від Нацбанку?

Так, без нього ми не зможемо домовитися із західними кредиторами. Повинна бути зрозуміла схема реструктуризації кредитів. Для цього можна запросити міжнародного радника, аудиторів "Великої четвірки", якщо потрібно, ініціювати якісь законодавчі зміни (не для Бахматюка, а тому, що є й інші власники банків, які так само хочуть домовитися про реструктуризацію боргів), дати потрібні ФГВФО законодавчі інструменти тощо. Потрібно вирішувати ситуацію, тому що сьогодні є бажання прийти до якогось логічного фіналу.

Кажуть: якщо б'ють, значить люблять. Так хто ж Вас так любить, що не дає жити? Я чула, що уряд адекватно ставиться до плану реанімації, ФГВФО йде назустріч. Методом виключення бачимо, що серед впливових гравців на цьому ринку залишається ще Президент... Підтвердіть або спростуйте чутки, поширювані на ринку, що всі проблеми у UkrLandFarming і у Вас особисто через те, що Президент "поклав око" на Ваш бізнес і хоче купити його за 30% вартості.

Я не буду коментувати, тому що ця інформація мною не може бути підтверджена. Це питання, щонайменше, некоректне. Президент, навпаки, мене завжди підтримував, коли були якісь наради з Нацбанку, у нього було бажання зберегти банк. У нього зараз багато інших турбот. Мої проблеми я буду вирішувати без Президента. Що стосується мотивів усіх негативних процесів, то я думаю, тут справа не в Президенті, а в його оточенні.

Всі ці чотири роки Вам було вельми непросто. У чому Ви черпаєте сили на боротьбу?

Завжди боротьба відштовхується від двох речей: ідеології і команди людей навколо тебе. Як і у кожної людини, є емоційні перепади, фізичне і моральне сприйняття ситуації, але команда гідно витримала удар. Ми провели велику роботу: оптимізували деякі процеси, знайшли багато внутрішніх ресурсів, переоцінили стратегію. Кажуть ефективність "тюнінгу" помітна тоді, коли дійшов до досконалості, а нам ще є куди розвиватися. UkrLandFarming — платформа, на яку потрібно надбудовувати порт, протеїнові кластери. "Тюнінг" ми зробили непоганий, але чи був він настільки необхідний? Однозначно — ні, розвиток був б кращим, але ми змушені це робити, виходячи з ситуації і обставин. І завдяки цьому ми стали сильними тактичними бійцями — це так. Проте в даний час ми втратили стратегію.

Я запитала Вас про рецепт, тому що в країні є "хвиля" рейдерства. І коли постійно когось із великих гравців б'ють "фейсом об тейбл", а він тримається... Можливо, Ваш рецепт допоможе іншим, меншим гравцям не здатися, стане прикладом для них.

Немає різниці, великий чи маленький бізнес. Якщо людина взяла на себе хоч якусь відповідальність (нехай це навіть 500-1000 га), то вона віддається повністю. А можливо, навіть більше ніж ми, тому що вона сама собі директор, агроном, фінансист. Речі, які зараз відбуваються з рейдерством, викликають реакцію з боку Мін'юсту, тому, думаю, що ситуація зміниться.

Скільки варіантів виведення компанії з такого стану запропонували Нацбанку — один чи декілька?

Ми надали одну пропозицію та чітку модель. Зрозуміло, що наш варіант не буде прийнятий повністю, тому що є різні боки... Повинен бути "арбітр": найкраще на його роль підходить посередник з професійними здібностями. У всьому світі, коли ведуться переговори щодо заборгованості перед державою, наймають посередників — консультантів, аудиторські компанії. Якщо взяти нашу роботу з кредиторами, то ми так і працюємо: у нас є радники, які мають досвід на ринку.

Кого запропонували на роль "миротворців" з "Великої четвірки"?

Для нас немає різниці. Треба провести тендер, тому що це не дешеві компанії, і за цей "кейс" з ними візьмуть досить великі гроші. Але ми готові за нього заплатити.

Ви порахували, скільки це буде коштувати?

Близько $1 млн — разом з юристами, аудиторами, радниками. Ми готові заплатити, щоб прояснити реальну картину з боргами і механізмом їх погашення.

Тобто компанія в очікуванні свого подальшого плану життя і розвитку. Ми бажаємо Вам успіху в цьому, тому що UkrLandFarming — великий гравець, і для ринку його доля має велике значення. Чи передбачені якісь інвестиційні плани?

Тільки фінансування підтримувальних "капексів". Ми плануємо виділяти кошти для підтримки життєдіяльності підприємств. Але це не інвестиції в тому сенсі, як, наприклад, будівництво порту. Зараз ми не в тій позиції, щоб говорити про інвестування.

Куди буде направлений виробничий вектор компанії?

Ми зменшили дистрибуцію на 80% через відсутність оборотних коштів, ми не можемо давати продукцію в борг. Дистрибуція в Україні побудована за 4 напрямками: мінеральні добрива, засоби захисту рослин, техніка та насіння. Більшість компаній дає в борг на 6-10 місяців. За рахунок того, що UkrLandFarming знаходиться в постійному "цейтноті", зменшується кредитний рейтинг, тільки за рахунок власних коштів ми кредитувати дистрибуцію не можемо. З часом все повернеться на круги своя: дистрибуцію неважко відновити...

Базовими в розвитку компанії будуть напрямки рослинництва, тваринництва, елеваторний і ще ставка на "Авангард". Виробництво насіння також залишиться в компанії. Ми все максимально спростили: швидкість обігу коштів для нас є першочерговою.

У наступні 5 років 70% продукції "Авангарду" повинні поставлятися на зовнішній ринок і 30% — на український.

Наведіть виробничі показники, які є орієнтирами для компанії.

У напрямку зернових має велике значення, чи це буде внутрішній продаж, чи експорт. Адже всі прив'язані до курсу долара. У цьому МР компанія вирішила більше продавати в Україні, бо так було вигідно: в такому випадку не потрібно чекати повернення ПДВ. У сьогоднішній стратегії будемо відштовхуватися від ціни, що склалася на ринку.

Що стосується "Авангарду", то плануємо серйозно збільшити його експорт. У порівнянні з минулим роком він вже істотно виріс — займає близько 35% в обороті компанії... В наступні 5 років 70% продукції "Авангарду" повинні поставлятися на зовнішній ринок і 30% — на український. Таким чином, будемо відновлювати виробничу потужність компанії. Чи вдасться? Це питання тих же планів. Сьогодні існує як мінімум твердих 35% експорту, а до кінця року плануємо вийти на 45%. Ми хочемо налагодити відносини в системі розрахунків на ринках Близького Сходу, Північної та Центральної Африки. Що стосується яєчного порошку, то це ринок Китаю, Індонезії, Японії, Малайзії, Сінгапуру, Гонконгу. На Гонконг ми вже виконали перші поставки яєць — кілька контейнерів. Я думаю, цей ринок буде для нас важливим у наступні 2-3 роки. Орієнтація на експорт захистить "Авангард" від внутрішніх ризиків і гарантує компанії безпеку...

Чи будете змінювати стратегію UkrLandFarming?

UkrLandFarming працює переважно як переробка. Ми розуміємо, що собівартість яйця — це на 78% вартість комбікорму, а м'яса птиці — 75%. Тому з точки зору розвитку зернового бізнесу UkrLandFarming важливе значення має поглиблення технічного потенціалу, а також — вихід на зовнішні ринки за рахунок розвитку портової платформи компанії. Тому стратегія по UkrLandFarming дуже проста: розвивати як компанію, яка качає нафту, але замість нафти — зерно. Тобто їй потрібен вихід до моря і до переробки...

Яка кількість працівників в UkrLandFarming зараз?

Сьогодні кількість працівників UkrLandFarming скоротилася з 37 тис. приблизно до 31 тис. осіб. Це спричинено низкою факторів: скорочення дистрибуцій, зменшення банку землі, війна, зменшення обігових коштів та ін

Чи зберігається інтерес інвесторів до компанії?

Зрозуміло, що компанія не так цікава, як у 2014 році, тому що "військові" ситуації не приваблюють інвестора. Гроші люблять тишу. В такі моменти, коли у компанії проблеми, заходять тільки "шакали" або люди, які "шакалять" на активах, а потім продають об'єкт по частинах... Справжні ж інвестори хочуть заходити в зрозумілі життєздатні активи, і справа не в тому, хто власник, а в зрозумілих політичних і юридичних конструкціях. Інтерес інвесторів ще зберігається. По 10-бальній системі 5 років тому він вимірювався 8-9 балами, а зараз 4-5. Однак він є! І буде зростати. Для цього будь-якому потенційному інвестору або акціонеру потрібно показати чіткий план дій. І це повинно бути зроблено публічно, з гарантіями, оскільки в таку велику компанію, як UkrLandFarming, повинні заходити потужні інвестори.

Тобто в руках НБУ зараз доля 1% ВВП країни?

Я не знаю, чи тільки в руках Нацбанку, але багато чого залежить від усіх учасників.

Про земельний банк компанії: чи будете нарощувати його напередодні прийняття земельної реформи? Адже сьогодні всі побігли запасатися вільними коштами, дехто лобіює земельну реформу (наприклад, "Кернел" через свою групу "Хомутинник і компанія"). З іншого боку, частина холдингів кричить: "Нам не треба землі, ми проживемо на оренді!". Треті кажуть, що це додасть капіталізації. Що Ви будете робити?

Поки ми не плануємо купувати землю, тому що питання залучення інвестицій в цілому відкрите. Але земельна реформа повинна бути — це перше. Адже людей несправедливо позбавили права власності на свою землю. Завдання держави — зробити так, щоб люди за бажанням продали землю дорого. По-друге, ринок запустить банківську систему, тому що буде земельна застава, це дасть поштовх на фінансовому ринку. По-третє, будь-яка форма переходу до вільного ринку принесе позитивний ефект. Єдине, не хотілося б, щоб цей запуск відбувався на рівні "напівзаходів". Все одно, що 50 га, 100 га або 1000 га купувати. Ми все одно будемо орендарями. Я впевнений, що швидше домовимося з великими, ніж з дрібними орендарями.

Земельна реформа повинна бути — це майбутнє нашої держави. Яким чином це буде відбуватися? Чи будуть якісь обмеження для великих іноземних гравців? Однозначно, вони повинні бути. Можна взяти, наприклад, польську, аргентинську або бразильську модель.

Тому я — прихильник земельної реформи. Її слід було провести ще 10 років тому. Це надало б Україні додаткову капіталізацію і допомогло залучити інвестиції. Чи буде вона в цьому році? Не думаю. Не буде земельної реформи і до виборів. Швидше за все, до цього питання повернуться після президентських і парламентських виборів. Адже цими активами почали займатися міжнародні кредитори, а зараз без міжнародних гравців не приймається жодне рішення. До цього можна ставитися по-різному. Схоже, вони будуть дотискати це питання.

Чи потрібно сьогодні Україні "сліпо погоджуватися на "рецепти щастя" від міжнародних кредиторів у тому ж земельному питанні? Чи не краще українським бізнесменам (великим, середнім і дрібним) "скинутися" грошима в економіку і врятувати країну від іноземного панування, яке настане, якщо ми погодимося на низку кабальних умов (а вони там є)? Чи я помиляюся?

У світі ніхто не любить Україну, і ніхто не зобов'язаний цього робити. Є інтереси, цікавість, певні геополітичні і економічні плани. Якщо Україна не є суб'єктом цього процесу, якщо не бере участі у перемовинах, значить, ми повністю керовані. Сьогодні ми - однозначно об'єкт, це чудово показують останні події, у нас практично відсутня консолідація еліти, і не тільки у питаннях землі. У всіх питаннях. А де немає еліти — однозначно присутнє зовнішнє керування. В чому воно виражається? У світі постійно ведуться війни: торговельні, економічні, політичні. Якість нашого представництва в них — це вміння домовлятися, а не тільки махати прапором — за когось, чи проти. Немає поганих чи добрих, є інтереси країни і вміння їх представляти будь-якими якісними інструментами, що й роблять наші партнери на заході, сході та в Азії. Сінгапур — це маленька держава з населенням 5,5 млн осіб, а всі наводять її в приклад. Настільки вона впливає на ситуацію в регіоні не тільки економічно, але й політично!

А у нас як у "Весіллі в Малинівці": влада змінюється, пора міняти "шашечки"?

Треба вміти політично вибудувати модель, мати професійних дипломатів високого рівня в політичних переговорах та економічних процесах. Важливо, щоб в Україну ввозився капітал: американський, китайський, європейський... І не тільки в прямій ресурс, наприклад землю, але й у елеватори, борошномельний бізнес, виробництво свинини, курятини тощо. Все це називається вмінням "подавати себе" на ринках, але це робиться лише тоді, коли є еліта. А навіщо когось про щось питати, якщо нема з ким говорити? Ось тоді й приходять і диктують свої правила, і не факт, що найкращі. Коли немає елементу опору в країні, тоді втілюється все, що тільки комусь захочеться, а потім експерименти закінчуються. А якщо є "істеблішмент", він враховує важливі фактори. Як негативні — агресія Росії, так і позитивні — Україна №2 у світі за експортом зерна, а це важливий інструмент впливу на Близький Схід і Північну Африку. Об'єднавшись із США, Україна створить зерновий ОПЕК, тобто ми будемо контролювати більше 60% зернового експорту. Важливим інструментом є вміння продавати себе — це вміння збалансувати економічні та політичні інтереси.

Те, що ви говорите, — важливо, але можливо лише за консолідації еліт. А замість цього сьогодні відбувається війна всіх проти всіх! А збоку є "крисолови": кидають приманку, поки всі гризуться, сильного загризуть, а свого завезуть. Цього б не було при розвинених елітах. Хіба у Німеччині, Франції, Великобританії або США еліта не домовляється? Неправда, домовляється, але вона цим не "хвалиться", не дратує суспільство, не робить дурних речей для його роз'єднання. Якщо не буде консолідації в Україні (не тільки в земельному питанні, але і в базових речах для держави), то буде дуже погано. Потрібно збалансувати інтереси населення, земля нікуди не дінеться, якщо, звичайно, не буде повного зовнішнього управління.

Треба вміти політично вибудувати модель, мати професійних дипломатів високого рівня в політичних перемовинах та економічних процесах. Важливо, щоб в Україну ввозився капітал: американський, китайський, європейський... І не тільки в прямий ресурс, наприклад землю, але і в елеватори, борошномельний бізнес, виробництво свинини, курятини тощо. Все це називається вмінням "подавати себе" на ринках, але це робиться лише тоді, коли є еліта. А навіщо когось про щось питати, якщо нема з ким говорити? Ось тоді й приходять і диктують свої правила, і не факт, що найкращі. Коли немає елементу опору в країні, тоді втілюється все, що тільки комусь захочеться, а потім експерименти закінчуються. А якщо є "істеблішмент", він враховує важливі фактори. Як негативні — агресія Росії, так і позитивні — Україна №2 у світі за експортом зерна, а це важливий інструмент впливу на Близький Схід і Північну Африку. Об'єднавшись із США, Україна створить зерновий ОПЕК, тобто ми будемо контролювати більше 60% зернового експорту. Важливим інструментом є вміння продавати себе — це вміння збалансувати економічні та політичні інтереси.

Ви сказали, що українська еліта сьогодні гризеться між собою і не може домовитися. Але Ви — теж частина цієї еліти. Чому за чверть століття у наших ТОП-100 так і не з'явилося розуміння, що "гуртом і батька легше бити"? Чому війна всіх проти всіх — у чому причина?

Важлива річ — в ментальності і в молодості самої держави. 27 років — це зовсім мало. Подивіться історію — мало часу.

Ось Мойсей водив 40 років...

Так, водив. На довершення до всього у нас ніколи не було цієї держави, ми завжди були під кимось. Також певну роль грає різна ментальність — існує поділ на захід, схід, центр, південь. Це розходження експлуатувалося політичними силами останні 25 років, тому що це був вигідний і зручний спосіб управління, який ще більше роз'єднав суспільство, в тому числі й еліту. Кажуть, що українці об'єднуються перед розстрілом, а далі ще одна аксіома: два українці — три гетьмани. Це справедливо і сьогодні. Але більшість людей, з якими я спілкуюся, зараз розуміють, що ситуація непроста і потрібно об'єднатися в процесі правильних спільних економічних дій і розуміння суті самої держави. Я не настільки сильний в консолідації, щоб сказати, чи буде це, чи ні.

Чи вважаєте Ви, що українська еліта повинна вийти до свого народу і публічно вибачитися за те, що вона колись його не розчула, не туди повела, або Україна пройде цей етап якось інакше?

У нас більше люблять людей, що йдуть на хрест, а потім відзначають траур. Напевно, є за що вибачитися, і це нормально. Але при цьому українська еліта повинна вийти і запропонувати план дії, куди ми повинні рухатися. Скаржитися, вмирати, посипати голову попелом — це вражає, але це неправильно — націю ставити тільки в одну позу. Якщо немає якихось ідей, їх треба вигадати. Еліта повинна придумати ідею, озвучити її, покликати за собою людей і повести вперед. Суспільство має повірити і прийняти, або ж навпаки. А те, що всім є за що вибачатися, вірно на 100%. Але паралельно необхідно запропонувати план виходу з ситуації. Україну повинні зробити тільки українці! Повинні бути прагматичні українські економічні націоналісти.

А Ви готові бути першим, хто вийде і це скаже зі своїми планами?

У мене є своє бачення ситуації, і я готовий стати поруч з тими людьми, які називають себе елітою, взявши на себе якусь частину відповідальності.

В Україні наступного року очікується час "Ч": будуть вибори, закінчується співпраця з МВФ і фактично країна опиняється на роздоріжжі. Куди ми підемо, в якому напрямку: технічний дефолт за курсом, або виберемо реструктуризацію, але виконаємо ряд, в тому числі і вельми непопулярних для нас, реформ чи можливий третій варіант, який повинні взяти на "озброєння" ті ж еліти — фінансовий порятунок країни, якийсь масштабний проект інвестицій в країну. Тобто чи вважаєте Ви, що український істеблішмент готовий викупити Україну для того, щоб наші діти і онуки були вільними, або ми підемо за траєкторією протекції чужих інтересів?

Ви трохи переоцінюєте можливості української еліти, коли уявляєте їх великими міжнародними корпораціями. Але фактично — ми всі разом маленька "блоха", якщо скласти всіх з бізнес-можливостями і порівняти з однією американською корпорацією.

Але блоха боляче кусається...

Так. Але я вважаю, що рівень інтересів держави повинен бути збалансований двома іншими речами. По-перше, є інвестиційний інтерес до аграрної Україні, і це треба використовувати. По-друге, потрібно правильно оцифрувати інші галузеві можливості і представити їх на зовнішньому ринку. Є гравці, які зацікавлені в роботі на наших територіях, в основному це азіатські (Китай, Японія, Корея, частково Індонезія) країни, компанії Близького Сходу і Північної Африки. Тобто ми привабливі. Викупити нашу державу не зможе жодна еліта. Це не придбати маєток у Лондоні. В Україну слід інвестувати систематично значні кошти. У еліт при всьому бажанні немає того обсягу інвестицій, який потрібен державі, щоб рости не по 3% на рік (наш ВВП смішний порівняно з іншими економічно розвиненими державами), а хоча б по 10-15% (що цілком можливо). Для цього потрібні інвестиції в сумі $50-100 млрд. Це абсолютно реальні цифри, якщо є бажання вищезгаданих іноземних гравців вкладати, а українська еліта хоче бути учасником цього процесу. Саме еліта повинна бути внутрішнім генератором, управлінцями, співінвесторами... Українські капітали є, але вони більшою мірою "намальовані" на папері, а в реальності вони не такі вже й великі. Їх достатньо для одного регіону, але не країни.

А можна зробити інакше: перетворити Україну на податковий офшор — знизити ставку податків для всіх до 10%, тоді всі питання з інвестиціями вирішилися б автоматично.

Я все більше прихильник повних НЕПу і дерегуляції. Якби всьому бізнесу дали можливість розвиватися - держава б розквітла. Інструментом для цього повинна стати повна дерегуляція. Якщо б Україна зробила правильний рівень (не офшор!) податково-привабливої території для інвестування в різні галузі, тоді це був би інструмент, яким користуються всі розвинені країни. Нам потрібен податок з обороту і суворий фінансовий контроль за стягненням акцизів на алкоголь та тютюн. Те ж саме з дозволами: держава повинна допомагати, не ставити шлагбауми.

У Вас у компанії ця дерегуляція триває, чи це тільки в планах?

Однозначно відбувається!

От дуже модно в Україні говорити: "У нас тут опен-спейс, свобода дій". Ну, і так далі "по тексту". Що у Вашій компанії з цим на практиці?

За останні 4 роки ми значно знизили роль центрального апарату, і зараз практично зводимо його до управлінської функції, а не до прийняття рішень і контролю. Ми створили 11 окремих регіональних підрозділів (субхолдингів), які самі приймають рішення. В цьому році ми плануємо цей процес завершити. Це і є дерегуляція. Чому зробили це? Безліч речей затримується через "вузьке горлечко" прийняття рішень... Сьогоднішній рівень технологій, наявний у світі, дозволяє інакше побудувати модель комунікації. Ми це зрозуміли на власному прикладі за 24 роки і впроваджуємо протягом останніх 3 років. Завдяки цьому на 60% скоротилася час на прийняття рішень в регіонах, хочемо досягти 80%. Центральний офіс повинен займатися лише функціями контролю і стратегією.

Як у компанії побудована кадрова політика? Ви часто "тасуєте кадрові карти", є інша модель?

Використовуємо різні методики, як і в інших компаніях. Є плинність кадрів. Але найбільша проблема з пошуком механізаторів, трактористів, комбайнерів, водіїв, через те, що їх масово забирають на заробітки за кордон. Ми змушені миттєво реагувати, істотно підвищили заробітні плати.

В Україні немає програми, яка б протидіяла міграції — це просто якийсь жах. До чого це призведе? До проблем. У Польщі виступає глава центробанку і розповідає, що за 2 роки зросте частка мігрантів на 2 млн осіб. А звідки вони будуть їхати? Від нас. В той же час я не бачу, щоб хтось в Україні вийшов і підняв питання, що будемо робити, коли виїде 4 млн молодих українців за 2020-2025 роки? Це ж "жива кров". І залишаться пенсіонери, бюджетники і люди 35+. Зараз настав час (в цьому зацікавлений бізнес і політичне середовище), щоб не дати людям можливості виїхати за кордон. Для цього потрібно вдосконалювати економічні стимули для молоді, які повинні зупинити відтік кадрів. Без цього Україну чекає серйозний кадровий дефіцит.

Наскільки зросла заробітна плата в середньому по компанії?

За останній рік заробітна плата зросла на 30-40 %, а в окремих категоріях на 100 %. У нас механізатори і водії отримують $1000-1500 в місяць. Ми повинні бути конкурентними з зовнішнім ринком. Тому впроваджується відповідна система мотивації і контролю.

Ваші "щупальця" в компанії простягаються далеко? Як Ви контролюєте процес?

Є рівень стратегії по базовим керівникам, тобто 10-40 людей, з якими я спілкуюся постійно. Це люди, які мають високий рівень довіри. Ще 20 аналітиків, які нікому не підкоряються, крім мене, вони постійно присутні у всіх процесах. Щодня вони надають мені дані, ті важливі "вичавки", на що потрібно звернути увагу, що є критичним. Ми підбирали цих людей роками, вони є моїми очима і вухами. Рівень мого спілкування щодня — це 20-30 чоловік, не більше, тому що більше фізично неможливо. Один раз на 3 місяці це може бути 100 осіб. Метод побудований на постійному навчанні. При цьому молодь вчиться набагато ефективніше в сфері управління. Якщо вчора я вважав себе "супермолодим", то зараз, дивлячись на молодь, бачу, що вони більш ефективні в тому чи іншому питанні. Делегування функцій — за цим майбутнє.

А "достукатися до небес" можна?

Так. Наші вороги не дають нам сильно піднятися, ми "низько" йдемо, "на бриючому польоті". Ми будуємо нормальну аграрну компанію, і сподіваюся, вона буде працювати і далі.

Олег Романович, кілька запитань про Вас як про особистість. Не видно, щоб Ви "світилися" у особистісних моментах, так? Чому Вас не помітно на якихось хороших машинах, з чимось ще. У Вас на це не вистачає часу, грошей, не тягне на це, або просто не спіймали?

У мене нормальна машина — "Мерседес". Якщо мені треба взяти літак, я візьму його в оренду, це не є для мене пріоритетом.

У Вас є "понти"?

Сподіваюся, що ні.

А що кажуть Ваші друзі?

Як кажуть, найкрутіші понти — це відсутність понтів. Я вважаю це своїм принципом.

Чи спить сьогодні спокійно Бахматюк?

Не завжди, як і всі.

А про що думаєте, коли не спиться?

Про різне. Не соромно бути слабким — соромно не боротися зі слабкостями.

Раніше ми говорили про те, що в рік Ви перебуваєте в країні десь 120 днів з 365. Який Ваш графік зараз?

Графік у мене змінився кардинально: зараз я близько 100 днів за межами, а решта — в країні. Змінилася ситуація. Суть не в пересуванні. Ми стали сильним тактичним гравцем, але втратили стратегію. Це проблема. Відновити цю стратегію — це те найважливіше, за що я борюся, і чому бережу цю компанію.

Чому Вас навчило життя за ці 4 роки "бойового драйву"?

Життя навчило мене не надто захоплюватися людьми і не сильно розчаровуватися, спокійніше сприймати все навколо. Найбільші емоційні переживання завжди пов'язані з людськими відносинами. Я навчився на це реагувати як хірург, — треба до кінця довести операцію, і не важливо, яка ситуація може статися в цей час.

У Вас небагато шанувальників на ринку.

Можливо. Мене це не дуже хвилює. Мене більше цікавить те, що про мене думають люди, чиї думки для мене важливі.

А чия думка для Вас э важливою?

Щонайменше, близьких мені людей і моїх друзів, людей, яких я поважаю, які щось створили. Це невелике коло людей — 50-100 осіб, з якими я живу, спілкуюся на різних етапах життя. Для мене важлива їхня думка, як вони ставляться до моїх справ, до моїх дій, мого розуміння. Але ви ж знаєте: від любові до ненависті — один крок. Ринок по-різному може реагувати. Не народився ще той, хто б усім догодив. Я ніколи не був святим. Почитайте Біблію: там були такі, хто жертвував собою і ніколи не догоджав суспільству. Треба робити свою справу, мати повагу у власних очах. Якщо ти визначив моральні пріоритети, цінності, то потрібно їх дотримуватися. Я думаю, що найкращим показником, найкращим доказом будуть мої вчинки і те, до чого вони привели.

Ви бачите себе в Україні?

Однозначно! Вважаю, що за межами України ми — ніхто, це не залежить від стану, яхт, літаків, і це дуже добре показують деякі останні події у зовнішньому суспільстві. Ти завжди сильний на своїй території. Воїн завжди повинен воювати там, де він народився, де він живе, де він щось отримав. Там він і повинен загинути. В цьому плані я йду до кінця. Ніхто не забороняє їхати до Ніцци, Афін або Лондона, але це не повинно бути головним, це може бути максимум 5-10% всього часу.

У Вас виникає таке відчуття, може, ну його все — і плюнути?

Я думаю, як і в кожної нормальної людини. Мене від цього утримують різні мотивації: емоції, люди, обставини, коли сонце вийшло — і одразу настрій змінився. Ми нічим не відрізняємося, просто робимо різну роботу, а це ті ж емоції, як і у всіх нормальних людей.

Життя прожити — не поле перейти. Ви, напевно, не виняток. А Ви вчитеся на власних помилках, а на помилках інших, хто сьогодні Ваш вчитель?

Є люди, на яких я рівняюся, і люди, на яких я рівнявся, коли були живі. Це люди, які були для мене життєвим, моральним і людським авторитетом. Вони не були ідеальними, але вони були правильними. Мені подобається підхід, такі люди досі поруч зі мною і моїми друзями, які так само, як і я, черпають зі спілкування з ними натхнення та наснагу, розуміння, що не можна здаватися і опускати руки.

Чи вчітеся Ви на прикладі історичних постатей, або вважаєте, що життя треба вчити не з книг?

Книга покаже історичні моменти, але в останній раз я переконався, що твоє найбільше досягнення, найбільша твоя цінність, твоя нагорода — це люди, яких ти зустрічаєш у житті. Я все життя в дорозі і бачу десятки тисяч людей, якась сотня з них — це і є найбільша нагорода. В дорозі я зустрічав людей, які істотно змінили мій світогляд, дали можливість іншого бачення, можливість зміни, самоосвіти і багато інших речей. Останнім часом я більше орієнтувався на людей, які були у мене, яких я бачив. Вони і є моїми вчителями.

Коли люди створюють сім'ю, саджають дерево, будують бізнес, переживають кризу, у них змінюється світоглядна модель. Вони якось змінюють навіть напрям життєвого руху. А Ви змінили свій життєвий орієнтир: де Ви бачите себе і компанію, тому що окремо без Вас вона неможлива?

Поки ти живеш — повинен працювати. Філософія воїна — щастя померти в бою, а воїн на пенсії — нікому не потрібний ветеран. Працюєш, поки живеш, несеш якусь цінність, поки потрібен цьому суспільству. Мої діти виросли, стали досить великими. Я сподіваюся, що вони стануть порядними, добрими людьми, без "понтів". Я бачу, що зараз так і відбувається, це для мене дуже важливо, куди вони будуть рухатися. Важливо, куди буде рухатися і моя компанія, тому що це також моя дитина. Я вклав величезні зусилля, час, працю людей та всієї команди, з якими проводжу більше часу, ніж з родиною. Це люди, з якими кожен день рано встаєш і йдеш у бій. Життя — це не мета, а саме рух до мети. Всі відповіді знаходиш у дорозі. Така моя філософія, яку я буду сповідувати до кінця.

Так Ви бачите себе в аграрній сфері чи ні?

Аграрна сфера — це для мене інструмент. Я не аграрій, а фізик у нафтогазовій промисловості. Я такий аграрій, як ви — балерина. Я — організатор, людина, яка консолідує процеси, людей, логістику, зовнішні стратегії — це моя сильна сторона. Мені потрібно загальне бачення і розуміння процесів, що я повинен бути в комплексі компанії — це для мене важливо. Я повинен формувати ринки, будувати заводи, робити те, чим я займався раніше. Останні чотири роки "зв'язали" мені руки й ноги, і я займаюся микроменеджментом.

Ви — щаслива людина.

Іноді так, іноді сумую. Але думаю, що більше щасливий.

Бажаємо Вам успіху!!!

Дякую, взаємно.

Більше новин політики читайте на Depo.Влада