Багатовекторність повертається: Навіщо "слуги" готують українців до відмови від НАТО

В ефірі каналу "112" колишня мерка Рава-Руської, а згодом громадська активістка і нині депутатка від "Слуги народу" Ірина Верещук розповіла, що вона думає про шанси нашої держави стати членом Північноатлантичного Альянсу. "Ми хочемо, але нас не беруть. І ми стукаємо в закриті двері і втрачаємо репутаційно. Нам не можна йти туди, де нас не чекають. Нам треба рухатися, ставати міцнішими, більш злагоджено. У нас є програми співпраці, все. Але чомусь в Грузії це одна частина роботи, а у нас – інша. І навіть про політичну частину йдеться", – сказала Верещук. І додала: "Ми говоримо і часто піддаємо себе критиці, але повинні говорити людям правду. Нас не чекають в НАТО. Швидше, Грузію візьмуть. І я була дуже здивована, тому що в 2008 році Грузія і Україна мали однакову можливість отримати ПДЧ. Ми жертви агресії, і сьогодні серйозно стоїть питання про включення Грузії в НАТО, а про Україну взагалі питання не стоїть".

А чому не чекають? У Верещук є відповідь: "Я далека від думки, що РФ хоча б колись нам "дозволить", якщо таке слово можна застосувати до суверенної незалежної держави, вступити в НАТО. Повинна змінитися парадигма. Повинно змінитися, напевно, саме НАТО, щоб дозволити вступити Україні, незважаючи на думку Росії". Але чи є відповідь у влади, хто – Верещук чи президент – займаються питаннями зовнішньої політики. Адже пані Ірина – не рядовий "слуга", вона представляє у Верховній Раді уряд, тож за своїм статусом не може говорити того, що казати її не уповноважували. Простіше кажучи, все сказане нею можна вважати позицією Кабінету міністрів, прем’єра Олексія Гончарука та всієї фракції "Слуга народу". Сьогодні депутатка заявила, що її слова про НАТО висмикнули з контексту. Втім, подібні відмовки дуже нагадують поведінку "старих політиків".

Оскільки наразі ні від Банкової, ні від керівництва уряду спростувань тез Верещук не було, будемо вважати, що там з ними згодні. І на нас у найближчій перспективі очікує якщо не зміна курсу на вступ до НАТО, то свідоме гальмування цього курсу, який активізувався за президентства Петра Порошенка. Нагадаємо, що це не перша заява, яка змушує задуматися про зміну пріоритетів у зовнішній політиці. Раніше інший "слуга", голова парламентського комітету з питань зовнішньої політики Богдан Яременко в інтерв’ю ТСН сказав, що для відновлення довіри за столом переговорів і деокупації Донбасу в партії "Слуга народу" готові говорити про виведення американських інструкторів з території України. Тобто, і в словах Верещук, і в словах Яременка присутня Росія – у першому випадку вона нам "не дозволить" вступати до НАТО, у другому Україна може погодитися вивести американських інструкторів, якщо Москва піде на виведення своїх нерегулярних військ з Донбасу. Але і там, і там йдеться про врахування думки країни-агресора.

Наступне: варто нагадати, що курс на Північноатлантичний Альянс за президентства Порошенка був внесений до Конституції. 7 лютого цього року парламент ухвалив закон "Про внесення змін до Конституції України (щодо стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору)". Згідно з цим законом, президент є гарантом реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору. Верховна Рада ж, у якій нині "зелена" монобільшість, визначає засади реалізації, а уряд забезпечує реалізацію стратегічного курсу України на набуття повноправного членства в ЄС і НАТО. Тобто, сказане Верещук вступає в конфлікт із цими нормами Конституції. Тож після цього варто уважно дивитися, чи не перетворяться її слова на тенденцію.

Ще один важливий момент. Якщо Україна перестане стукатися у "натівські" двері, очікуючи, поки "зміниться саме НАТО", вона залишиться один на один із Кремлем. У цьому випадку наша держава повернеться до сумнозвісної політики багатовекторності, яку проводили Леонід Кучма та Віктор Янукович. За такого сценарію вже дуже скоро Росія поверне контроль над українською політикою, адже інтерес Заходу до України за подібних обставин суттєво знизиться: ЄС і США – не благодійний фонд з підтримки держав-самовбивць.

І, останнє: якщо сказане Верещук повторюватимуть й інші "слуги" та можновладці, тоді, не виключено, має місце цілеспрямована політика, мета якої – сформувати скептичне ставлення переважної більшості населення до перспектив членства України в НАТО, і після цього – провести референдум. Аби назавжди зняти з порядку денного питання євроатлантичної інтеграції.