Автономія для Захарченка: Навіщо Кравчук пропонує "кримський сценарій" для Донбасу

Леонід Кравчук опублікував колонку на сайті "Главред", в якій пропонує розглянути можливість запровадження автономії Донбасу як шляху збереження регіону в складі України. Експерти називають цю ініціативу капітуляцією в красивій обгортці.

"Донбас вже не буде жити так само, як до війни, це просто нереально", - констатує перший президент, назвавши "прорахунки з нашого боку" однією з причин, через які Україна зіштовхнулася з проблемами в Криму і на Донбасі. "Ми не дали більше прав і свобод цим регіонам, які мають особливий, навіть специфічний характер. Більше прав і свобод щодо економічного, політичного і культурного життя, - переконаний Леонід Макарович. – Їм можна було дати повноваження вирішувати самостійно всі питання, крім тих, які стосуються територіальної цілісності, суверенітету, охорони території, армії, поліції, служби безпеки і міжнародних питань. Тому що все це – справа центру. А все інше – їхнє".

При цьому Леонід Макарович каже, що він проти федералізації, яка загрожує охопити не лише Донбас, а й усю Україну. А от автономія для Донбасу здається Кравчукові прийнятною. Окрім територіальної цілісності України, вважає він, "все, що стосується організації життя і влади на Донбасі, можна обговорювати".

Ідеї колишнього президента викликають значні застереження. Вже сам факт обговорення можливості надання Донбасу прав автономії у складі унітарної України може стати спусковим гачком до остаточної втрати цього регіону, і не лише його одного. Адже й інші регіональні еліти вимагатимуть розширення прав. Якщо можна Донбасу, чому неможна їм? До того ж, зовсім недавно ми мали цілу серію рішень місцевих рад про прямі стосунки Києва з регіонами. А це ніщо інше, як повзуча федералізація.

Окрім тиску Росії, інших вагомих підстав для "донбаської автономії" не існує. У регіоні немає настільки суттєвих етнічних, мовних, економічних чи інших відмінностей від інших регіонів країни, щоб усерйоз вести мову про автономію краю. А економічні й соціальні наслідки воєнних дій і окупації частини території Росією не є підставою для цього.

Більше того. Чи зможе Київ забезпечити виконання своїх повноважень як центру держави на території, де матимуть практично нічим не обмежені права "політичні еліти" на чолі з захарченками чи іншими моторолами. На гроші з центрального бюджету "автономний Донбас" претендуватиме, тоді як там правитимуть бал проросійські вожді – за прикладом того ж Криму.

Доречно нагадати, що статус політико-адміністративної автономії АРК було запроваджено саме за часів президентства Кравчука 1992 року законом про статус Автономної Республіки Крим. Відразу ж на півострові активізувалися росіяни на чолі з тодішнім "президентом АРК" Мєшковим. І лише за часів Леоніда Кучми цю вакханалію було подолано. У березні 1995-го Верховна Рада України скасувала незаконні повноваження кримської "влади", в т.ч. посаду президента Республіки Крим, а Мєшков утік до Москви. Наступного року Верховна Рада Криму прийняла нову конституцію, що не передбачала посаду президента і суверенітету. Нарешті, 1998-го було прийнято нову Конституцію Автономної Республіки Крим, яка відповідала ухваленій Конституції України. Та зерна, які впали в кримський ґрунт на початку 90-х, зійшли чортополохом 2014 року.

То ж у ситуації з Донбасом автономія є різновидом капітуляції Києва перед Кремлем. Ми своїми руками створили б постійне джерело політичної напруги у складі своєї держави.

Навіщо Кравчук пропонує дратівливі сценарії? Відомо, що патріарх української політики має давні партнерські стосунки з одіозним кумом Путіна Віктором Медведчуком. Який, у свою чергу, є провайдером ідеї федералізації України. Ми не стверджуємо, що Кравчук пропонує автономію Донбасу з подачі Медведчука, проте така пропозиція з вуст першого президента виглядає як своєрідне інформаційне вкидання для подальшого обговорення в медіа. Тому, не виключено, скоро почуємо про автономію на низці телеканалів.

Тут є ще один нюанс: Кравчук гостював на червневому форумі Юлії Тимошенко "Новий курс".

"Українське громадянське суспільство повинне бути залучене до формування принципово нової стратегії розвитку України, що власне і пропонує програма Лідера ВО "Батьківщини" Юлії Тимошенко "Новий курс України", яка започатковує суспільний діалог щодо змін в країні", - коментував Кравчук тоді програмний курс Юлії Володимирівни в кулуарах форуму. І пізніше в ефірах українських телеканалів не приховав своєї симпатії до лідерки "Батьківщини" та її політичного проекту, зайнявши нішу "віп-агітатора" Тимошенко.

Звідси питання до Юлії Володимирівни та її соратників: коли вони висловлять свою позицію щодо ідей Кравчука? Бо, як відомо, скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти.