Агонія УПЦ МП: Чому демарш Онуфрія спростив шлях до Томоса

Отже, що відбулося, і які це матиме наслідки. Перше – зустріч Петра Порошенка з представниками УПЦ МП була призначена в Українському домі. Про це було попередньо повідомлено Онуфрія та підпорядкованих йому кліриків. Знаючи, що відбудеться така зустріч, до Києва з'їхалася солідна компанія московських батюшок. Які, зрештою, стали заручниками митрополита та його найближчого оточення, які з подачі Москви вирішили перетворити цю історію на фарс. Для російських пропагандистських телеканалів. Їм це вдалося. Проте про наслідки для себе тут, в Україні, батюшки не подумали.

Друге – попівська сходка в Лаврі, названа "собором єпископів", прийняла постанову з 12 пунктів, у якій, насправді, важливі лише три – четвертий, п'ятий і десятий. Четвертий пункт постанови засвідчує, що УПЦ МП не хоче, щоб її якось перейменовували і погрожує захищати свої права "всіма законними засобами, які передбачені "Основами соціальної концепції Української Православної Церкви", законодавством України та Європейською Конвенцією з прав людини". Якщо ВР прийме закон, яким зобов'яже цю церкву перейменуватися, а після вчорашнього демаршу вона його прийме обов'язково, то позиватися Онуфрій і компанія можуть куди завгодно, жодних юридичних наслідків це не матиме. Звісно, Москва може купити кілька західних правозахисників, які щось заявлять, проте ніколи світський судовий орган не втручатиметься в церковні справи.

П'ятий пункт завершується фразою "євхаристичне спілкування Української Православної Церкви з Константинопольським Патріархатом на даний час є неможливим і припиняється". УПЦ МП за церковними канонами не має відповідного статусу, аби припиняти євхаристичне спілкування. Вона – не самостійна у своїх рішеннях. Після 11 жовтня територія України канонічно входить до Вселенського Патріархату, тут більше не існує розколу на три гілки, всі православні церкви підпорядковуються Матері Церкві, тобто Константинополю. І, за великим рахунком, українська влада, спираючись на канонічне право, може взагалі не перереєстровувати московську церкву навіть під іншою назвою, адже на одній території існує лише одна православна церква. І це – не УПЦ МП.

Десятий пункт звучить так: "Собор єпископів закликає Константинопольський Патріархат до діалогу з Українською Православною Церквою за братньої участі всіх Помісних Православних Церков із метою соборного вирішення цієї проблеми". Почекайте, так ви ж у п'ятому пункті припинили євхаристичне спілкування з Константинополем! Виходить, як в тому анекдоті – і до багатих, і до красивих.

Третє – окрім згаданої постанови "собор єпископів" УПЦ МП прийняв ще й заяву, в якій попи пояснили, чому відмовилися йти до Українського дому. Найважливіший у цій заяві останній абзац: "Собор єпископів Української Православної Церкви підтверджує свою готовність до зустрічі з президентом України, але на церковній території". А на якій? Можна організувати таку зустріч на території, наприклад, Михайлівського чи Видубицького монастирів УПЦ КП, які є церковними. Навіть у Лаврі, частину споруд якої не встигли заграбастати московські попи.

Цікавою у цьому контексті є думка, висловлена в інтерв'ю "Главкому" митрополитом Черкаським і Канівським Софронієм. Коли в нього спитали, чи може бути для зустрічі з президентом обрана альтернативна Лаврі локація, він чесно відповів: "Там нічого другого не буде, і очікувати нічого іншого не варто". "Я їх питав (учасників Собору): що ви після сьогоднішнього засідання робитимете вдома? А у відповідь – тиша. Хто ойкає, хто айкає, все те саме, що і раніше. Мізків немає", - констатував один із лояльно налаштованих до ідеї автокефальної церкви священик УПЦ МП.

Що буде далі після вчорашнього демаршу? Насправді, жодної конспірології. Перше – підготовка до об'єднавчого Собору триває за своїм графіком і попри фейки російської пропаганди, які бездумно тиражуються українськими ЗМІ. Іноді здається, що наших журналістів потрібно відправити на курси з релігієзнавства, аби вони хоча б трохи розумілися на церковних справах, про які пишуть.

Друге – за даними ЗМІ, Порошенко все ж зустрівся у закритому режимі з трьома ієрархами УПЦ МП. Це зовсім небагато, проте хоча б якийсь рух. Константинополь бажає, щоб на об'єднавчому соборі були представники всіх трьох церков, проте не наполягає на цьому. УПЦ МП учора продемонструвала, що є непереговороздатною. Чим полегшила справу прихильникам автокефалії.

Третє – попри галас, здійнятий кремлівськими медіа та їх крикливими філіями в Україні, варто зауважити, що демарш московських попів завдав іміджевого удару по них, а не по владі. Це вже який раз Порошенко протягнув руку Онуфрію і його підшефним? Третій чи, може, навіть, більше. Ті взаємністю не відповідають. Аби не вийшло, що наступного разу їм ніхто вже руку не протягне. Хіба з рішенням суду про виселення самозванців зі споруд, які за законом належать українській державі й українському народу.