15 років для колаборантів: Чи допоможуть нові закони перемогти проросійську п’яту колону в Україні

Хто такі колаборанти і на який термін їх саджатимуть

3 березня Верховна Рада підтримала законопроекти №5143 та №5144, які посилюють відповідальність за зраду Батьківщині. Перший із них дозволяє ліквідувати політичні партії, уповноважені особи яких були засуджені за колабораціонізм. Це нововведення також стосується юридичних осіб і релігійних громад. Згідно з другим Кримінальний кодекс доповниться статтею 111-1 "Колабораційна діяльність". Вона вводить кримінальну відповідальність за співпрацю з державою-агресором, її окупаційною адміністрацією або її збройними чи воєнізованими формуваннями у військовій, політичній, інформаційній, адміністративній, господарській та трудовій сферах. Зрада каратиметься тюремним ув'язненням терміном на 15 років, а також передбачатиме обмеження доступу до зайняття посад, пов’язаних із виконанням функцій держави чи місцевого самоврядування. Під дію цього закону вже потрапила самопроголошена "мер" Мелітополя Галина Данильченко, мер Купьянська Геннадій Мацигора, екс-мер Херсона Володимир Сальдо і ще певна кількість осіб, переважно на Донбасі, які переметнулися до окупантів.

З відвертими зрадниками зрозуміло. Детальніше зупинимося на партіях, громадських організаціях та юридичних особах, що можуть діяти на користь агресору. Інакше кажучи, чи надасть цей закон право вже завтра заборонити "ОПЗЖ", "Опозиційний блок", партію Шарія, так звану УПЦ МП чи громадські організації, які розганяли або й досі розганяють кремлівські наративи. Звернемося до документу. Законодавець вказав: "Політична партія може бути за адміністративним позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об’єднань громадян, інших громадських формувань заборонена в судовому порядку у випадку порушення вимог щодо створення і діяльності політичних партій, встановлених Конституцією України, цим та іншими законами України, а також у разі засудження її уповноважених осіб за вчинення кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, передбаченого статтею 111-1 Кримінального кодексу України". Іншими словами, жодна з проросійських партій, керуючись цією нормою, заборонена прямо зараз бути не може. Так що Бойко, Льовочкін і їм подібні можуть і далі мати депутатські мандати, мери й голови ОТГ, обрані від "ОПЗЖ" і далі повноправні. Як і місцеві депутати, яких у радах на сході і півдні хоч греблю гати. Та чого тільки там. У Київраді є ціла фракція.

Звісно, всіх під одну гребінку гребти не варто, там не всі зрадники. Он навіть почався процес утечі регіональних осередків з "ОПЗЖ". Що абсолютно нічого не змінює, бо ці депутати залишаються депутатами. Проте ризик зради саме представників цієї та інших згаданих партій залишається. А поки суд засудить когось із перевертнів, мине багато часу. До того ж, заборонити партію можна за адміністративним позовом. Очевидно, такий позов розглядатиме сумнозвісний ОАСК – Окружний адмінсуд Києва.

Наступне – громадські організації. Вони також можуть бути заборонені судом за позовом уповноваженого органу з питань реєстрації, однак лише у разі засудження її уповноважених осіб за вчинення кримінального правопорушення проти основ національної безпеки. Тут, як і з партіями, спочатку потрібно засудити когось з керівників проросійської "гошки" за зраду, а потім можна прикривати і саму організацію. Те саме і стосовно релігійних громад. Приміром, якщо впіймали звичайного попа-запроданця з УПЦ МП, це не тягне за собою заборону всієї організації. Ну, а митрополита Онуфрія чи когось із його близького оточення впіймати на відвертій зраді складно. Вони швидко зробили заяву засудивши окупантів, і тепер наче не при ділах.

Загальний висновок: закони безумовно потрібні, але, по-перше, запізнілі, а, по-друге, прописана у них процедура не дає змоги закривати колабораціоністські партії й організації швидко. Потрібно витримати процедуру, і це робить процес ліквідації п’ятої колони настільки тривалим, що навряд чи прийняті закони налякали проросійських діячів. А самі вони не ліквідуються.

Протидія колаборантам. Як влада проґавила шанс

Обидва згадані закони авторства "слуг" були зареєстровані у Верховній Раді 24 лютого 2021 року. Рівно за рік до початку війни. Рік у президентської фракції не могли дійти руки до ухвалення своїх же законопроектів. Які, варто згадати, з’явилися на противагу законопроекту "Європейської солідарності" №5135, котрий зареєстрували 23 лютого 2021-го. Тобто, днем раніше. Але ми не про першість, а про затягування з прийняттям документів.

Зараз цікаво проаналізувати, хто і як з політичних експертів і юристів критикував всі три законопроекти. Здавалося, кожен із них вважав своїм обов’язком кинути камінь у бік законотворців. Одні пропонували не криміналізувати колаборацію, а карати лише адміністративно, інші наголошували, що тепер, о Боже, колаборантами оголосять усіх мешканців ОРДЛО. Не називатимемо прізвищ цих експертів, просто лишимо тут посилання.

Та що там експерти, самі депутати, переважно "слуги", розповідали, що криміналізація колабораціонізму порушує Конституцію, що це можуть оскаржити в Конституційному суді, і взагалі – ми виключно за букву закону. Тому ініціативи потрібно доопрацювати. Власне, так ще рік тому тему забалакали і потихеньку зняли з порядку денного. А зараз повернулися за принципом "краще пізно, аніж ніколи."