Падіння китайських стін: Чи стане дефолт Evergrande початком всесвітньої економічної кризи

Подія, про можливість якої говорили з середини вересня, таки трапилася. Китайський забудовник Evergrande вперше оголосив дефолт стосовно виплат за кредитними зобов'язаннями. Останні три місяці компанія затримувала виплати — наприклад, відсотки за борговими зобов'язаннями на суму $83.5 млн, які мали бути сплаченими до 23 вересня, займодавці побачили лише 21 жовтня. Але тоді вдавалося якось домовитися про перенесення платежів, хоча всі причетні до справи чудово розуміли, що Evergrande дихає на ладан. Зараз, схоже, комунікація не допомогла.

Слово "дефолт" потрапило на шпальти ЗМІ, а агентство Fitch Ratings знизило кредитний рейтинг компанії та її "доньок" до рівня "обмежений дефолт".

Проблеми Evergrande, звичайно, завдадуть відчутний удар по китайській економіці. Адже борги компанії складають більш ніж 305 мільярдів доларів — без малого, сім річних бюджетів України, для порівняння.

Але справжня проблема полягає в тому, що дефолтна Evergrande це не "поодинокий феномен", а точна копія бізнесу багатьох інших китайських забудовників. Які на хвилі урбанізації брали все нові й нові кредити під незбудоване або невикуплене житло. І коли попит на житло під час пандемії коронавірусу скоротився, з'ясувалося, що брати гроші немає звідки.

В результаті китайський девелопер Fantasia Holdings Group від жовтня затримує виплати за облігаціями. Буквально вчора іще одна гігантська будівельна компанія, Kaisa Group, припинила торги своїми акціями на Гонконзькій біржі після простроченого платежу у розмірі 400 мільйонів доларів.

Тепер китайська влада опинилась в двоякій позиції. З одного боку, у Пекіна, вочевидь, є спокуса дати Evergrande та кільком подібним компаніям померти своєю смертю. Це дозволило б зберегти бюджетні кошти, а заодно продемонструвати іншим забудовникам, що спекулятивна розкрутка "мильної бульбашки" на ринку нерухомості до добра не доводить.

З іншого боку, падіння ключових у будівельній галузі компаній завдасть колосальний удар як по національній економіці, так і по престижу влади, і без того підмоченому історією з енергетичною кризою. Для розуміння масштабів катастрофи — у тій самій Evergrande працює 200 тисяч співробітників, а в компаніях, жорстко пов'язаних із нею ланцюжками постачання — близько 4 мільйонів.

Тому китайська влада намагається наразі втрутитися в ситуацію — але без надміру різких рухів на кшталт націоналізації компанії. Зокрема, в компанії було організовано внутрішній "комітет з контролю за ризиками", куди ввійшли, здебільшого, держслужбовці та представники державних будівельних компаній.

Але, здається, подібні заходи є трохи запізнілими — їх варто було вживати 2-3 роки тому, аби поступово скорочувати кредитний тягар компанії, розбиратися з яким Пекіну доведеться таки коштом держбюджету.

При тому криза в китайській економіці, завдяки традиційній ізоляції (ззовні до китайських будівельників "заходили" тільки гроші, а не товари), навряд чи перекинеться на світові ринки. На яких зараз спостерігається радше надмір "вільних грошей", щедро влитих в економіки в рамках "протиковідних" заходів.

При тому істотні економічні проблеми Китаю, хоч і сповільнять зростання світової економіки, але матимуть позитивний вплив на глобальну стабільність. Оскільки плани розпочати торговельне протистояння ще й з ЄС, викликане бажанням "покарати" Європу за підтримку Тайваню, Пекін буде вимушений відкласти. Чи, принаймні, обмежитись у ньому вже введеною забороною на імпорт товарів із Литви, який Брюссель, до слова, планує оскаржувати у ВТО.