Незамінна олія. Як війна в Україні знежирить світ

Ще у 2021 р. Україна забезпечувала 46% (5,1 млн т) світових постачань соняшникової олії. А ось скільки зможе забезпечити у нинішньому – невідомо. Якщо порти не розблокують — цілком можливо, що олії на експорт піде дуже мало. Тому що залишиться тільки залізниця та автомобільні перевезення, а це "пляшкове горлушко", швидше за все, буде використано для більш важливого експорту пшениці та інших злаків. (І це при тому, що в Україні соняшником засіяно вже 73% від торішніх площ під цією культурою.) Що ж до залізничних перевезень, то зараз відправлено лише тестовий потяг із 44 контейнерів із олією через Польщу до Литви.

Для всієї планети, без перебільшення, це дуже погана новина. З одного боку, у харчовій промисловості різні види рослинних олій взаємозамінні, тому дефіцит будь-якого з них можна компенсувати постачанням інших. Проте цього року буквально все пішло не так.

Що світ може залишитися без української олії, ми вже зрозуміли. Але Індонезія — найбільший у світі виробник пальмової олії — ухвалила рішення про заборону експорту з 28 квітня. Пальмова олія, яка широко використовується в промисловості — від тортів і жирів для смаження до молочних продуктів, косметики та засобів для чищення — становить майже 60% світових поставок олії. На частку Індонезії припадає близько третини всього експорту цього продукту.

Індонезійська влада оголосила про заборону експорту, мотивувавши свої дії спробою впоратися зі зростанням внутрішніх цін. Сусідня Малайзія не зможе навіть частково компенсувати виробництво пальмової олії через брак робочої сили.

Рішення Індонезії закрити експорт цього продукту автоматично підніме ціни на всі основні харчові олії, зокрема пальмову, соєву, соняшникову та рапсову. Це створить додаткове навантаження на споживачів в Азії та Африці, які вже постраждали від підвищення цін на паливо та продовольство. "Рішення Індонезії впливає не лише на доступність пальмової олії, але й на олії у всьому світі", — зазначив Джеймс Фрай, голова консалтингової компанії з сировинних товарів LMC International.

Йдемо далі. Значні обсяги ріпакової (рапсової) олії також випадають зі світового ринку через катастрофічне скорочення посівів ріпаку у Канаді. Причина — посуха у Північній Америці.

А ось соєва олія зникає з ринку вже через посуху в Південній Америці, насамперед в Аргентині.

Зауважимо, що соєва олія — друга за обсягами виробництва харчова олія. Очікується, що у 2022 р. його випуск становитиме близько 59 млн т. Найбільшим виробником цього продукту є Китай (15,95 млн т), за ним слідують США (11,9 млн т), Бразилія (9 млн т) та Аргентина ( 7,9 млн. т).

При цьому саме Аргентина була найбільшим світовим експортером соєвої олії, і вона нинішнього року скоротить обсяги поставок через "невдале закінчення вегетаційного періоду сої" (простіше кажучи, неврожаю). У середині березня вона ненадовго призупинила новий закордонний продаж соєвої олії та шроту, а потім підвищила ставку експортного податку на ці товари з 31 до 33%, намагаючись знизити внутрішню продовольчу інфляцію.

Ще один великий виробник соєвої олії — США — анонсували на найближчі роки відкриття нових переробних потужностей через високий попит на використання олії для виробництва біопалива, але поки що це здебільшого лише плани.

За останні півроку середні світові ціни на олію зросли більш як на 50%. Спершу то один, то інший великий виробник та експортер повідомляв про збої у виробництві та скороченні поставок. Першими, до речі, погіршили картину експортери соєвої олії, які зменшили прогнози урожаю через погодні умови.

До лютого великі оптові покупці сподівалися, що врожай соняшнику в Україні, провідному експортері соняшникової олії, послабить напруженість на ринку. Але наприкінці лютого ціни на рослинні олії у світі підскочили до рекордно високого рівня через зрив постачання соняшникової олії з Чорноморського регіону. Що, зрозуміло, стало прямим наслідком російської війни проти України.

Нагадаємо, що Україна та Росія в сукупності забезпечували 55% світового виробництва та 76% світового експорту соняшникової олії. Традиційно основні імпортери олії — Китай, Індія та Європа.

Зрив українських постачань спонукав імпортерів зробити ставку на те, що дефіцит пропозиції заповнить пальмова олія з Індонезії. Проте шокова заборона Джакарти на експорт олії завдала покупцям подвійного удару.

Олійно-жирова галузь опинилася у складній ситуації: зростання цін підвищило вимоги до обігового капіталу для олійнопереробних підприємств — а вони мали нижчі запаси, ніж зазвичай, бо очікували відкату цін. Але замість падіння ціни на всі види харчових олій зросли ще більше. А переробники не можуть дозволити собі чекати кілька тижнів, вони мають закуповуватись олією, щоб їх заводи не зупинялися.

Слід зазначити, що історія повторюється. 2020-го світ недоотримав потрібні обсяги олії через пандемію, 2021-го — через карантини, брак робочої сили, навалу шкідників. У 2022 р. до цих факторів та їхніх похідних підключаються війна в Україні та санкції щодо Росії.

2021-го проблеми з рослинними оліями почалися з Китаю. У 2022-му настала черга Індії. Ця країна — найбільший у світі імпортер олії; понад 90% ввезеної нею соняшникової олії надходить (точніше, надходило) з України та Росії. В Індії нещодавно було зібрано рекордний урожай ріпаку, проте його явно замало. Ціни на пальмову олію, не менш потрібну на місцевому ринку, зросли майже на 25% за минулий місяць, вже спостерігається таке ж подорожчання в Пакистані та Бангладеш.

Ну і не варто забувати просте правило: подорожчання олії підштовхує зростання цін на інші продовольчі товари. Тож якщо українські порти не розблокують найближчим часом, то загальносвітовим девізом може в прямому розумінні стати: "Нам не жирувати — треба виживати".