Жінка в Антарктиді. Як трагедія на станції "Вернадський" стала святом сексизму

Про це пише "Ділова столиця".

11 травня на телеканалі "Україна" у вечірньому випуску новин вийшов сюжет під назвою "Смерть українського полярника". У ньому журналісти пробували з'ясувати, що сталося на станції "Академік Вернадський" і чому Омелянович загинув. Точніше, робили вигляд, що намагалися - насправді, вердикт було винесено заздалегідь, і він був безапеляційним: кухар наклав на себе руки, і винна в цьому жінка.

Важливо підкреслити, що справу про загибель полярника розслідує поліція, і самогубство - це тільки одна з версій. Однак для журналістів інших версій ніби не існувало: вони згадали про розслідування побіжно і не стали акцентувати на цьому увагу, водночас говорили про суїцид як про встановлений факт. Підкреслюючи: Омелянович був "сильною і мужньою людиною, слабким його зробила любов".

А далі перед глядачем намалювали сюжет, гідний "Санта Барбари": полярник спокійно працював і жив, аж раптом на станції з'явилася жінка, що розбила йому серце. З сюжету не зрозуміло, чи було почуття Омеляновича взаємним і чи перебував він із жінкою в будь-яких стосунках, однак йшлося про те, що вона "знову" завела роман з одним із працівників - системним адміністратором". Василь, як запевняють автори сюжету, "не міг жити без коханої" і повісився у столярці.

Можна тільки уявити, що відчуває жінка, колишній хлопець якої загинув. Ще складніше уявити, що вона відчуває після того, як її звинуватили у його смерті на всю країну. Весь сюжет просочений принизливими і зневажливими коментарями в її бік, і для повноти картини не вистачало хіба що імені, її паспортних даних та особистого номера телефону. Тут журналісти вирішили утриматися, хоча я б не здивувалася, якби персональні дані все ж потрапили в ефір.

Далі більше. У сюжет вирішили включити коментар одного з учасників експедиції, який принципово відмовився від ще однієї поїздки на "Вернадський" "саме тому, що в складі експедиції були жінки". Мовляв, зимувати в Антарктиді важко, там холодно і одні мужики навколо, а жінкам що там робити? Від них нібито самі конфлікти. Ну а якщо припустити, що жінка - теж людина і може бути вченим, то нехай спочатку проходить психологічну підготовку, і вже тільки тоді чоловіки подумають і вирішать, давати згоду чи ні.

Таку думку підтверджує і коментар психолога, яка раніше працювала на станції "Академік Вернадський". Вона запевнила, що кохана Омеляновича не проходила "психологічного контролю". Водночас про те, чи проходив такий "контроль" сам загиблий і чи він є обов'язковим для всіх членів станції незалежно від статі, - ні слова.

У жінок з Антарктидою і так непрості відносини. Тривалий час дівчат-науковиць не допускали на експедиції на "білий материк", а вперше жінка ступила на берег Антарктиди тільки в 1935 році. Каролін Міккельсен із Норвегії тоді супроводжувала свого чоловіка, який служив капітаном корабля-китобоя. Перша науковиця в Антарктиді з'явилася на двадцять років пізніше - в 1956 році росіянка Марія Кленова, провідна геологиня радянської експедиції, прибула на станцію проводити дослідження залишкових порід. Згодом печерні уявлення про "місце жінки на кухні" почали потроху минати, до складу Другої української антарктичної експедиції, яка працювала в 1997-1998 роках, були включені чотири жінки, і троє з них були вченими.

Однак після цього практику включення жінок в українські експедиції в Антарктиду вирішили припинити. Жодних офіційних документів, що забороняють жінкам працювати на зимівлі, не існує, однак жінок допускали виключно на сезонні роботи. Мабуть, керівництво Національного антарктичного наукового центру (НАНЦ) боялося, що чоловіки відразу ж поб'ються між собою, угледівши дівчину здалеку.

Ситуація почала змінюватися в 2018 році, коли в. о. директора НАНЦ став Євген Дикий. Він одразу заявив, що з сексизмом пора зав'язувати. "На перших зимівниках жінки працювали і видавали чудові наукові результати. Але потім було ухвалено рішення приблизно за такою ж логікою, за якою іслам зобов'язує жінку носити чадру: щоб не вводити в спокусу чоловіків. Замість того, щоб виховувати чоловіків, було ухвалено рішення не відправляти на станцію жінок", - розповів він в одному з інтерв'ю.

До речі, саме Євген Дикий став єдиним героєм сюжету, хто обрав здорову позицію щодо загибелі Омеляновича. У коментарі журналістам "України" він заявив, що не хоче, щоб в ефірі обговорювалося особисте життя загиблого, а також виступив проти того, щоб журналісти розголошували місце перебування його можливої коханої. Проханням Дикого на каналі вирішили знехтувати, і протягом усього сюжету обговорювали брудну білизну і скандальні подробиці трагедії. Ще й додали, що жінка зараз перебуває на кораблі в Чилі і через карантин поки не може повернутися в Україну.

До самої жінки, яку журналісти безпосередньо звинувачують у смерті Омеляновича, за коментарем не зверталися або ж вирішили в сюжет його не включати. Дійсно, навіщо? Вона ж жінка. Нехай мовчить і проходить "психологічний контроль". А краще - і зовсім в Антарктиду носа не показує.

Після бурхливої реакції громадськості і десятків ображених коментарів сюжет вилучили з офіційного Youtube-каналу "України". Напевно, це максимум, на що здатні журналісти - офіційної заяви з вибаченнями і визнанням помилки чекати не варто. Адже насправді сюжет, на жаль, - це лише дзеркало нашого суспільства. У наших головах змішався міцний коктейль з "місця жінки на кухні", "жіночої логіки" і анекдотів про блондинок. Тому у нас всерйоз розмірковують про те, що жінкам-науковицям не місце в Антарктиді, Стамбульська конвенція досі не підписана, а в школах пропонують вчити дітей життю за підручником "Основи сім'ї". І сюжети про "фатальну любов" і "підступну жінку, що у всьому винна", будуть з'являтися на українських телеканалах і далі, поки ми не змінимо своє ставлення до проблеми і не усунемо руїну в своїх головах. Прогноз невтішний - наше суспільство прийде до цього ще нескоро.

Автор: Вікторія Білявська