З чого вони починали: Перші роботи нинішніх очільників держави

Для зручності ми узагальнили наших героїв у кілька підкатегорій за першою роботу. Найпопулярнішим стартом для державників виявилася юриспруденція. 

Керівник Офісу президента Андрій Єрмак починав свою кар'єру ще студентом. Першою його роботою стала посада помічника юриста у юридичній фірмі "Проксен", куди він потрапив за запрошенням викладача. Зарплати юристів-початківців дуже різнилися від їхніх досвідчених колег, втім, ймовірно, ми можемо говорити про суму у близько 20 доларів на місяць. На початок 90-х це були непогані гроші. 

Першою роботою Руслана Стефанчука після закінчення Хмельницького університету управління та права (за спеціальністю "Правознавство") працював асистентом кафедри цивільно-правових дисциплін цього ж вузу, після чого він вступив до аспірантури Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України.

Міністр аграрної політики та продовольства Роман Лещенко починав як юридичний консультант. Найбільш ранні згадки про його кар’єру датуються 2007 роком - тоді він займав посаду головного юридичного консультанта холдингу OSG Group.

Міністр внутрішніх справ Денис Монастирський також починав свою кар’єру як юридичний консультант. Першим місцем його роботи (2000 рік) став ПАТ "Хмельницький завод ковальсько-пресового устаткування "Пригма-Пресс".

Міністр енергетики Герман Галущенко у 1995-му починав у прокуратурі Львівської області - влаштувався туди за фахом, помічником прокурора. 

Міністр юстиції України Денис Малюська починав працювати юристом, спеціалізуючись на питаннях регулювання підприємницької діяльності, врегулювання спорів та банкрутства. У 2004 році заснував об'єднання "Адвокатська фірма "Бізнес-право".

Перші згадки про початок кар’єри міністра розвитку громад та територій України Олексія Чернишова датуються 1998 роком. Тоді пан Олексій почав працювати в інноваційній IT галузі, в компанії Telesens, яка розробляла системні програмні продукти для телекомунікаційного бізнесу як дочірня структура німецького "Telesens AG" (Кельн, Німеччина). У 2002 році він спільно з партнерами викупив українську частину групи, яка стала самостійною компанією.

Міністр економіки Олексій Любченко починав свою кар’єру із посади економіста на  Смілянському машинобудівному заводі, після чого у 1993 році в якості експерта перейшов до програми "Макроекономіка" Центру ринкових реформ у Києві.

Міністр інфраструктури України Олександр Кубраков починав кар’єру у 2003-му як економіст відділу маркетингу Департаменту по роботі з пластиковими картками Акціонерного комерційного банку "Правекс-банк".

Перші згадки про кар’єру міністра соціальної політики України Марини Лазебної датуються 2000 роком. Тоді вона почала працювати у Міністерстві економіки України як провідний спеціаліст управління соціальних прогнозів та економічної експертизи соціальних реформ.

Голова фракції "Батьківщина" Юлія Тимошенко починала як інженер-економіст на  Дніпровському машинобудівному заводі, куди її відрядили за розподілом( 1984—1988 рр). У 1988 році відкрила разом із чоловіком свій перший бізнес - пункт відеопрокату.

Міністр освіти і науки України Сергій Шкарлет (який за першою освітою - спеціаліст з математичного забезпечення систем автоматизації) у 1995-му почав працювати інженером-конструктором Ніжинського НВК "Прогрес", а з липня того ж року і до серпня був асистентом на кафедрі менеджменту в Чернігівському технологічному інституті.

Президент України Володимир Зеленський (юрист за фахом) за спеціальніст ніколи не працював, якщо не рахувати кількох місяців практики. Натомість у студентські роки захопився КВК, створив театр мініатюр "Беспризорник" – це, власне, і стало першим пунктом у його професійному портфоліо. Тоді ж його запросили у команду КВК "Запоріжжя — Кривий Ріг — Транзит".

У біографіях спікера ВР Дмитра Разумкова побіжно згадується, що на початку кар’єри він працював "на виборчих кампаніях" без особливих уточнень. А вже в липні 2007 року він влаштувався у Департамент забезпечення діяльності голови Мінрегіонбуду. 

Віце-спікерка Олена Кондратюк після закінчення університету у 1993 році займалася дослідженням громадських рухів в Україні. Згодом, ще до початку політичної кар’єри була директоркою піар-агенції "Радник". 

Голова фракції "Голос" Ярослав Железняк у 2009 році починав як помічник народного депутата Олексія Плотнікова.

Голова фракції "Слуга народу" Давид Арахамія після закінчення навчання зайнявся бізнесом: 2002 року він заснував власну компанію Templatemonster, яка займалася розробкою та продажем шаблонів веб-сайтів. Через 11 років він продав свій бізнес за понад 100 мільйонів доларів США.

Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль починав шлях як звичайний менеджер у ТОВ "О'кей" ( 1994—1995). Згодом і до 2003 він працював на бухгалтерських посадах. 

Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба у 2003 році починав як аташе Служби головного юридичного радника Міністерства закордонних справ України, поступово просуваючись кар’єрними сходинками. 

Перші згадки про кар’єру міністра захисту довкілля та природних ресурсів Романа Абрамовського припадають на 1992 рік - тоді він починав працювати у ЗАТ "Юрзовнішконсульт" як комерційний директор.

Міністр молоді та спорту України Вадим Гутцайт дійсно вихідець зі спорту: після закінчення профільного навчання він починав кар’єру як інструктор з фехтування, поступово розширюючи власну спеціалізацію та здобуваючи регалії.

Міністр у справах ветеранів Юлія Лапутіна починала кар’єру у 1988-му як молодший науковий співробітник лабораторії психології формування особистості молодшого школяра Науково-дослідного інституту психології УРСР.

Міністр охорони здоров’я України Віктор Ляшко після закінчення медичного університету  протягом семи років працював у системі державної санітарно-епідеміологічної служби. 

Міністр фінансів України Сергій Марченко почав працювати ще у 2002 році на різних посадах у Міністерстві фінансів України, Державній податковій адміністрації України, Секретаріаті Кабміну України. Більш детальна інформація у його біографіях відсутня.

Міністр оборони України Андрій Таран починав роботу ще за часів УРСР як офіцер, заступник командира зенітної ракетної батареї. Після закінчення командного факультету військової академії був начальником штабу – заступником командира зенітно-ракетного полку.

Міністр культури та інформаційної політики України Олександр Ткаченко починав із телебачення: з 1988-го і протягом кількох років він був редактором і ведучим щотижневої телепрограми "Молодіжна студія "Гарт" на телеканалі УТ-1.