Юліна Молитва. Чи зможе Тимошенко переконати Україну, що в Стокгольмі всіх переграла вона

Непримиренний опозиціонер Юлія Тимошенко на молитовному сніданку лідерів парламентських фракцій несподівано вдарилася в християнське смирення і непротивлення, публічно попросив вибачення у лідера фракції БПП Артура Герасимова і супроводжуючи це зворушливим спічем про те, що потрібно "більше любити один одного", пише Depo.ua з посиланням на "Ділову столицю".

Юлія Володимирівна пояснила, що недавно у неї з Герасимовим був "важкий ефір" на одному з телеканалів: "Думаю, хто спостерігав, знає, що там була сутичка, політична кров капала. Хочу сказати вам, можливо, я зараз хочу зробити крок і сказати, що нам потрібно більше любити один одного, більше співпрацювати один з одним".

"Хочу попросити вибачення, якщо десь образила Артура Герасимова або кого-небудь в цьому залі, в Україні, і хочу потиснути йому руку", - шляхетно підсумувала лідер "Батьківщини".

Власне, нічого надто дивного в такій метаморфозі немає. На те сніданок і "молитовний", щоб публічно демонструвати християнські чесноти, а Юлія Володимирівна, як ніхто в українській політиці вміє перевтілюватися з "залізної леді" у тендітну і беззахисну жінку, залежно від політичної кон'юнктури, що і продемонструвала під час релігійно-політичного ритуалу. Мовляв, подивіться яка я насправді добра, позитивна і великодушна...

Однак є один нюанс, який робить жест Тимошенко дещо глибшим, ніж звичайне політичне самолюбування. Мова йде про вчорашнє рішення Стокгольмського арбітражу в суперечці НАК "Нафтогаз" і російського "Газпрому". Нагадаємо, що арбітраж, крім іншого, визнав незаконним газпромівський принцип "бери і плати", а також погодився з "Нафтогазом", що ціна на російське паливо для України не ринкова і повинна бути переглянута.

Як неважко здогадатися, все перераховане стосується сумнозвісного газового контракту 2009 року, підписаного Тимошенко після чергової газової війни з Росією і незадовго після знаменитого хіхікання над жартами Путіна про грузинську війну і Віктора Ющенка. І те, і інше Тимошенко згадують досі. Але якщо неетичні смішки відбилися виключно на іміджі Юлії Володимирівни, то газовий контракт коштував значно дорожче і не тільки Тимошенко, але і всій Україні.

Про те, що газовий контракт для нашої країни вкрай невигідний і що це серйозна перемога Путіна, почали говорити відразу ж після підписання документу. Тим не менш, Тимошенко в кожному зручному випадку намагалася довести протилежне, мовляв контракти насправді дуже вигідні, тому що була вперше застосована формульна система визначення ціни. А що стосується "бери або плати", так тоді це була нормальна практика, всі так робили. До того ж собі в заслугу Тимошенко записує, що прибрала з газових схем з Росією посередників в особі "Росукренерго" і, відповідно, "диктатуру кланів". А що стосується величезних грошей, заплачених Україною "Газпрому", то це вже злочинний Янукович свідомо переплачував за газ, мабуть, з міркувань економії.

Власне, Тимошенко не залишає спроб виправдатися за контракти 2009-го і досі, а її опоненти не забувають при нагоді дорікнути лідеру "Батьківщини" її "газовими перемогами". Не був винятком і Артур Голубов під час того самого "важкого ефіру", коли "капала політична кров".

Треба віддати Юлії Володимирівні та її харизмі належне. Постійні виправдання дозволяли їй зберегти свій не дуже вдумливий, але відданий електорат, і досі залишатися серйозною силою в українській політиці. І тут Стокгольмський арбітраж по суті виступає на боці противників Тимошенко, стаючи потужним і незаперечним аргументом, а то й навіть компроматом, проти лідера "Батьківщини". Як тут не згадати про загальну любов і не почати закликати до політичного непротивлення і загального примирення.

Зрозуміло, Тимошенко намагається викрутитися і в цій ситуації. Її соратник Сергій Власенко розповідає, що українська влада пішла в арбітраж завдяки контракту, а не всупереч нього. Мовляв, саме базуючись на пунктах контракту можна довести, що Україна переплачувала за газ. Правда, аргумент Власенко дуже нагадує широко розповсюджені жарти про те, що якщо б не було "зради" в контракті Тимошенко, не було б і видатної "перемоги" в Стокгольмському арбітражі. Так що вирішальна заслуга в цій перемозі належить саме Тимошенко. Бо з чим тоді б так успішно боровся "Нафтогаз"?

При цьому у Тимошенко вже на повному серйозі заявляють, що рішення Стокгольмського арбітражу це якраз перемога "Батьківщини", оскільки ліквідація принципу "бери або плати" саме вдарила по "владі бариг", які хотіли в суді зовсім не того.

Будуть по рішенню Стокгольмського арбітражу для Тимошенко й інші наслідки. Приміром, тепер нічого не заважає недоброзичливцям Юлії Володимирівни припустити, що раз газові контракти визнані незаконними, то і тюремний термін для Тимошенко був цілком справедливим. І хоча на перший погляд така думка виглядає логічно, варто обмовитися, що формально Янукович посадив Тимошенко не за підписання невигідних контрактів, а за перевищення влади при їх підписанні. Злочином суд Януковича назвав те, що Тимошенко особисто змусила тодішнього голову "Нафтогазу" підписати документ, не маючи відповідного рішення Кабміну як колегіального органу.

Так що кримінальна справа до змісту газових контрактів відношення не має, однак від зауважень опонентів, що "правильно таки посадили" Юлії Володимирівні вже не відкрутитися.