"Євробляхи" проти влади. Чим завершиться боротьба з "литовцями"

У соцмережах викликала бурхливу реакцію інформація про рішення Київського Апеляційного Адміністративного суду по відношенню до власника Audi A4 на польських номерах, згідно із яким він був оштрафований на 443 тис. гривень.

До цього жителю Черкас той самий суд "впаяв" понад 1,5 млн гривень за нерозмитнений Mercedes-Benz E320 на литовських номерах. Обидва рішення мотивовані тим, що громадяни України вчинили протиправні дії, бо особисто не ввозили автомобіль на українську територію. Є частина 4 статті 380 Митного кодексу України, у якій сказано, що тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які їх ввезли в країну. Українці ж вдало користуються лазівками у законодавстві, котрі дозволяють масово завозити нерозмитнені Б/У автомобілі з Європи, що коштують в рази дешевше, ніж в Україні, не сплачувати мита і кататися по наших дорогах.

Випадки штрафів були і раніше. Наприклад, жителя Одеси суд оштрафував на 618 тис. гривень, але він зумів оскаржити рішення. Окрім цього, боротьба почалася не тільки з власниками авто, але і конторами, котрі ганяють "європейців" під замовлення.

Видання "Дорожный контроль" повідомило, що Васильківський відділ поліції Київської області відкрив кримінальне провадження за статтею шахрайство відносно директора литовської фірми UAB "Globalcomas" Ларченка Юрія Віталійовича. Поліція звинувачує підприємця в тому, що він через свій канал на YouTube.com рекламує продаж в Україні нерозмитнених автомобілів на литовській реєстрації. Ларченко переконує громадськість, що він за гроші робить документи, які дозволяють законно їздити на литовських автомобілях без оплати митних зборів.

Раніше президент України Петро Порошенко Указом 146/2017 доручив Кабінету Міністрів України невідкладно врегулювати ситуацію, що "склалася внаслідок недотримання вимог митного законодавства при використанні на території України транспортних засобів, зареєстрованих відповідними органами іноземних держав". Є два законопроекти, котрі повинні були б ситуацію врегулювати. Мова про 5567 (законопроект Парасюка) і 4932 (законопроект Бурбака). Парасюк пропонує врегулювати питання транзиту і тимчасового ввезення транспортних засобів особистого користування, Бурбак - вирішити питання єдиного збору, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України (2 євро в день - на такому рівні вирахували цей збір).

Проти законопроекту Бурбака вже збирався мітинг з "литовців". Наразі ходу немає.

Втім, схоже на те, що суди своїми рішеннями про штрафи вже створили прецедент, на який орієнтуватимуться й інші у цих питаннях. І це, цілком можливо, відлякає від купівлі дешевих євромашин українців, котрі ще цього не зробили.

Наскільки дешеві

Один простий приклад. Якщо в Україні за $2 тисячі можна придбати або 10 річну "Таврію", чи 10-20 річний ВАЗ, або іномарку 80-х років у більш-менш нормальному стані (Volkswagen Golf II), то у Литві чи Польщі ціни на німецькі авто (Audi A4, A6, Volkswagen Golf 3, Golf 4) початку 2000-х стартують від 600 - 700 євро. На японців від 900 євро. Автомобіль дійсно в гарному стані можна придбати за 1000 - 1500 євро. До витрат додається переоформлення, техогляд (якщо нема, але це рідкість) і дорога в Україну. В підсумку, за 2000 євро українець може пригнати собі автомобіль в нормальному стані. Головне - стежити за тим, щоб там він не злетів з обліку, проходився вчасно техогляд і так далі.

В Україні такі самі іномарки стартують від $6 тисяч. А якщо бюджет трошки вищий, він дозволяє їздити по наших дорогах на умовному BMW X5 2015 року випуску за 23 тисячі євро (згідно із українським законодавством автомобілі стандартом не менше Євро 5 - від 2010 року і молодші - можна розмитнити). В Україні такий самий Б/У BMW продають за $60 тис. А BMW X5 2002 року обійдеться українцю в Польщі у 6 тисяч євро. У нас - понад 15 тисяч євро.

Які схеми використовують українці

Один із способів сісти за кермо нерозмитненого авто в Україні, котрий використовують жителі прикордонних територій, - це "пересічка". Автомобілі старші 2010 року в Україну неможливо ввезти легально, ним можна користуватися лише 5 днів. Тому "пересічники" і їздять туди-сюди. Щоправда, більшість із них - на роботу в Європу. Деякі українці ризикують, везуть собі автомобіль за такою схемою скажімо в Київ, отримують лист зі штрафом за несвоєчасний перетин кордону, купують на СТО довідку про те, що машина в ремонті і фізично не може виїхати, направляють її в ДФС. Потім продовжують собі кататися, оскільки не вірять, що авто можуть відібрати - немає стабільного механізму.

Інша схема, якою користується переважна більшість українців - Стамбульська конвенція. На машині з іноземними номерами може їздити тільки той, хто не є громадянином України. За цією схемою, авто реєструють на литовську або польську компанію. Вона в свою чергу, за дорученням, дає покористуватися автомобілем українцю, якого можуть оформити як співробітника фірми.

Також можливий варіант "співвласника". Автомобіль реєструється безпосередньо на громадянина України або компанія виступає гарантом такої реєстрації в реєстраційних органах. Далі автомобіль завозиться на територію України нерезидентом-співвласником.

Чому боротися нереально

Справа в тому, що за неофіційними даними в Україні вже до 1,5 млн "євроблях". Для багатьох вони стали гарним бізнесом. Компанії та люди, котрі привозять авто з Європи беруть за власні послуги від 700 до 1000 євро. Є величезний попит. Мотивація - висока вартість як Б/У так і нових автомобілів в Україні. Що і говорити, якщо новий умовний Ланос Sens коштує від $8 тисяч. До того ж, якість цієї машини викликає багато питань. Про ціни на Б/У ми вже писали. Зрозуміло, що українцю краще взяти якісну іномарку початку 2000-х за менші гроші. І багатьох дуже дратує несправедливість, котра полягає в тому, що в Україну неможливо легально ввезти автомобіль, старший стандарту Євро-5 (від 2010 року), а у Польщі українцям вдалося розмитнити і поставити на облік "Запорожець" 1991 року, сплативши 40% вартості авто. Зрозуміло, що люди б залюбки ставили на облік "євробляхи", платили в бюджет... А коли влада не йде їм на зустріч, то триває пошук лазівок у законодавстві.

Рейди поліції і штрафи проти "євроблях" навряд чи відлякають українців. Все це вже було в 90-х роках і лише на час послабило попит. Більш жорсткі санкції влади цілком можуть нарватися на акції протесту - кількість "бляхерів" достатня. Організатори також знайдуться, та сама "Авто Євро Сила", котра збирала людей під ВР. Тому, питання необхідно вирішувати розумно. Розмови про захист вітчизняного виробника не витримують критики. Оскільки, ЗАЗ випустив першу партію легкових авто цього року лише в червні. "Богдан" Олега Гладковського, близького до Петра Порошенка, збирає китайців і корейців: JAC, Great Wall і Lifan, KIA і Hyundai. Вартість стартує від $10 тисяч. Той самий "Єврокар" займається Volkswagen, Audi, SEAT і Škoda. Втім, в українця, котрий везе собі дешеве авто з Європи і так не буде грошей на умовний Ланос за $8 тисяч. А купувати старенький "Жигуль" за $2 тисячі - це куди гірше і неадекватніше, ніж іномарку з Литви за ту ж ціну. Тому, цілком розумно було б посприяти легалізації автомобілів, цінова категорія яких не перевищує 3 тисячі євро у Європі. Це дало б змогу українцям завозити старі іномарки бюджетного класу, автоматично обваливши ціни на вторинному ринку вітчизняного "хламу" і не завдавши шкоди виробникам. Бо, як і раніше, автомобілі більш дорогого класу були б поза законом. Як це зробити, враховуючи взяті зобов'язання задля асоціації з ЄС по Євро-5, до яких постійно апелюють законодавці, наразі невідомо. А чи є ці зобов'язання насправді такими, як нам кажуть?