Як український митець змусив весь світ просити у нього любові

Про участь у Buring Man Мілов мріяв більше 15 років. А цього літа вирішив втілити власну мрію і створив приголомшливу скульптуру "Любов". Чоловік та жінка із залізної сітки посварилися і сидять спинами один до одного. А всередині героїв їх внутрішні діти прагнуть примирення і тягнуться руками один до одного.
На людяну скульптуру Мілов витратив $65 тис. із власної кишені – всі гроші, які роками збирав на власну квартиру. Творіння довжиною у 18, шириною у 5,5 і висотою у 7,5 метрів на Buring Man стало чи не найулюбленішою інсталяцією. Під українську "Любов" приходили поплакати і помиритися з близькою людионою. А на честь делегації з України навіть влаштували розкішну вечірку…

Олександр Мілов розповів depo.ua про власні враження від поїздки до США та самого фестивалю, майбутнє скульптури та свою заповітну мрію.

Олександр Мілов на фестивалі Burning Man

ПРО СВІТАНКИ ПІД "ЛЮБОВ'Ю"

Під нашою скульптурою на Burning Man люди зустрічали світанок і проводжали день. Ділилися враженнями з іншими, тож натовп не закінчувався. До мене підходило десятки людей. Розповідали про свій душевний біль. Мовляв, "Любов" – втілення їхніх проблем.

В Україні реакція була іншою. Спершу я пропонував державі профінансувати скульптуру, звертався до потенційних спонсорів. А мені відповідали: тема неактуальна. Нічого собі, як вона може бути неактуальною, якщо існує стільки ж часу, скільки людство. А всі війни – це вже наслідок того, про що я хочу сказати. Словом, у моїх потенційних інвесторів не вистачило уяви, щоб це зрозуміти. А от мешканцям Штатів уяви вистачило…

Коли люди чули, що це наша робота, пропонували безкоштовно у них погостити. Тож ми провели кілька днів в Сан-Франциско та Лос-Анджелесі. А одного дня на честь української делегації влаштували вечірку. Це було на даху будинку, біля басейну. Ми влаштували скажені стрибки у воду…

ПРО СЛЬОЗИ АМЕРИКАНСЬКИХ БАБУСЬ

В США замкнуте суспільство. Тут вже давно у тренді образ людини, яка всього досягла сама. Ми поки що ліпимо копію їхнього суспільства і лише стаємо такими ж самотніми. Але в них ця проблема давніше.

Мене здивувало, наскільки відверто ці люди відреагували на мою роботу. Я звикся з тим, що деякі з них приходять під скульптуру і плачуть. Літні жінки, навіть бабусі…

На фестивалі повно людей, яким 60-70 років. Вони носяться на байках, з якимись дикими тату, усі розфарбовані. І не хизуються цим. Це звичайна практика. В Україні це неможливо – в літньому віці люди втрачають бажання жити і не можуть сприйняти навіть такі об’єктивні зміни як поява Інтернету.

ПРО ДУРІСТЬ І П'ЯТЬ ЗОЛОТИХ ХРЕСТІВ

На Burning Man потрапляєш зовсім в інший світ. Тут стерті соціальні рамки. Не знаєш, з ким спілкуєшся – з бомжем чи з володарем світу. Коли ти приходиш, ти можеш бути босим і роздягнутим. Тебе радо зустрінуть, напоять і нагодують. З'являється відчуття, що це твоя нова родина. Тобі дають власну адресу – на неї тобі можуть писати листи.

У пустелі люди будують колосальні об’єкти. Гудуть сотні танцполів, на які витратили сотні тисяч доларів. Люди привозять з собою речі, які не налазять на голову – справжній пам’ятник людській дурості та здатності радіти.

Дуже дивує бажання резидентів фестивалю ділитися і залишати щось на пам'ять. Я привіз звідти величезну кількість барахла – мені давали дзеркальця, дзвоники, хтось знімав з себе персні. В мене золотих хрестів звідти штук п’ять, і ще не придумав, що з ними робити.

ПРО ЛЕПРЕКОНА З APPLE

У нас була цікава історія – в останню мить загубилися болти, якими треба було скрутити вже зібрані великі елементи. Виїхати неможливо – затор кілометрів на 20. А до найближчого магазину – кілометрів 200. І от під’їжджає до мене чоловік на чудернацькому транспортному засобі – міксі мопеду та човна. В такому казковому пальто та капелюсі, схожий на леприкона. Каже, чуваки, полетіли за болтами. Мовляв, в мене є літак. Я про себе дивуюся: ще за болтами ми на літаку не літали… Тим часом дівчата таки знайшли болти. Тож, відповідаю, дякую, але не треба.

А за кілька днів цей чоловік з'явився знову. Запропонував поїздити, подивитися, що тут є. Їдемо, усе в пилу, горизонти розмиті, палітра кольорів просто дивовижна. Бачимо купол з труб, в яких люди літають на резинках і в повітрі б'ють один одного гумовими надувними шлангами. На наступному кроці – люди-мавпи, які кричать і роблять ставки в якійсь казковій грі. А потім він мене привіз у храм, схожий на тібетський. Просто дивовижна будівля, зроблена із фото. Сюжети фото зовсім різні. На одному - сімейна пара, яка дивиться один на одному проникливим поглядом. Поруч - закохана бабуся, за якою щось, схоже на привида. Тут же фото мертвих людей… Словами передати важко, але видовище не залишає тебе байдужим. Крізь шпарини у фотостінах можна зазирати всередину. А там – кімнати для гномиків, теж із фото…

Через кілька днів туди приїхала Сьюзен Сарандон із прахом Тіматі Лірі (психолога та дослідника якостей ЛСД – ред.). Будинок спалили разом із прахом.

А мій казковий знайомий виявився виконавчим директором Apple. Він їздить на фестиваль 15 років поспіль. Каже, що скульптури тут лише декорації до того, що відбувається між людьми. До того ж тут найцікавіші пригоди і найкрасивіші жінки.

ПРО ПАРАД ЦИЦЬОК І ЧАРІВНІ ГОДИННИКИ

В першу ж годину на фестивалі біля туалету зіштовхнувся із дівчиною – дивовижно красивою і повністю оголеною. З якимись чисто декоративними штуками замість білизни. Я був втомлений – лише шлях із Сан-Франциско зайняв 25 годин. І дівчина почала мене обіймати – така собі цицькотерапія.

На фестивалі є велосипедний парад, коли 6-7 тисяч оголених дівчат їздять на байках. Така у них стьобна демонстрація.

А взагалі, все, що там потрібно, - це велосипед, яким пересуваєшся по території і фляга, в яку на кожному кроці наливають чарівні напої. А ще всім гостям на фестивалі роздають магічні годинники з єдиною відміткою "Зараз".

ПРО ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНУ КОМАНДУ ТА "ЛЮБОВ" БЕЗ ГРОШЕЙ

Команду на Burning Man ми збирали по дорозі. Адже багатьом нашим хлопцям на дівчатам так і не видали візи, хоча ми тричі переподавали документи.

Тож у нас в команді були євреї, болгари, серби – всі, хто дуже хотів до нас приєднатися. Мій американський друг подбав про організаційні момети, знайшов машину. Правда, потім пішов по бабам і працювати не став. Тільки розповідав, яку геніальну скульптуру ми робимо. Думаю, його піар теж зіграв свою роль.

А от в кінці фестивалю виникли складнощі. Ми були змушені витратити $10 тис. на додаткову перевірку на митниці. Тож на те, щоб забрати "Любов" з фестивалю грошей не вистачило. Я звернувся по допомогу до організаторів. Господарка фестивалю знайшла можливість тимчасово поставити "Любов" в місцевому дитячому онкологічному центрі.

ПРО ІМЕНА ЛЮБОВІ

Я вже змирився з думкою продати скульптуру. Це єдина можливість зробити клон "Любові" і поставити її в Україні. Везти оригінал назад буде дорого, плюс зараз немає грошей, аби її тут встановити. Хлопці вже натреновані, другу скульптуру зроблять швидше і майстерніше.

Наразі покупця у "Любові" немає. Навколо Burning Man чимало IT-корпорацій, тож я очікував, що до мене підійде якийсь Цукерберг і скаже: це буде офігенний символ для "Фейсбуку", везіть скульптуру до нас. Але, мабуть, людям настільки відірвало башту, що вони навіть не замислювались над тим, що це можна придбати. Натомість "Любов" пропонували встановити на винному заводі у ПАР. Для мене це не варіант – я хочу, щоб скульптура була видна людям.

Є ідея запутити проект на QuickStarter. Запропоную людям скинутися по кілька доларів, а за цю суму розпишу фігури дітей їхніми іменами. Таким чином ми збільшимо масштабність проекту і отримаємо потрібну суму. Під цю ідею робимо сайт і фільм про нашу дивовижну подорож.

ПРО БАРДАК І ТВОРЧІСТЬ

Зараз у нас є п’ять годин відео з фестивалю. Ми зробимо кіно, яке допоможе людям збагнути: при певному рівні ідіотизму можна зробити все, що хочеться. Майже без грошей на одній концепції примудритися проїхати з точки А в точку Б.

Покажемо, що поки в країні бардак, є можливість робити щось творче. Цей проект повинен надихати, як промова Стіва Джобса. Показувати, що навіть проблеми можна перевертати собі на користь.

ПРО АРТ-ВИРОБНИЦТВО

Через тиждень після фестивалю на мене посипались листи. Наразі їх десь 10-15 тис. Спочатку писали з США, потім із Західної Європи та Балкан, тепер пішла хвиля з Китаю та Японії. Люди хочуть отримати маленьку копію скульптури або плакат із ним. Величезна кількість психологів хоче встановити скульптурки на вході в офіс, адже робота відображає сутність їхньої професії.

І зараз я заклопотаний, як із цим буде. В Україні виробництво шалено дороге, тож, можливо, налагоджу процес у Китаї. Звідти буде легко розсилати невеликі копії по всьому світу.

ПРО "ЛЮБОВ" В УКРАЇНІ

В якому саме місці встановлять скульптуру в Україні, для мене не принципово. Головне, щоб було популярним у людей і з гарним оглядовим майданчиком.

В Одесі на жаль, все забито. Є Парк Перемоги, я пропонував нашій мерії виділити для скульптури один з майданчиків. Але поки це художній свист. Вони сказали: давай ми її краще поставимо в аеропорту. Я не розумію цю концепцію: навіщо в аеропорту ця скульптура?! Її доречно ставити в парку – щоб люди біля неї зустрічались, мирились, в’язали на неї стрічки. "Любов" могла б стати ще одним символом міста. Можеш туди прийти, бо ти цього хочеш. Це може бути місце зустрічей, побачень, тут люди будуть миритися, в'язати стрічки. Скульптура може стати частиною інфраструктури міста і символом, який буде приносити користь.

ПРО МІСТО ВСІХ ДРУЗІВ

Вже 20 років я роблю доволі масштабні проекти, але до цього тримався у тіні. Тепер вирішив вийти на люди – зробити перший крок до своєї великої мети.

Я мрію побудувати власне місто, зібрати там усіх людей, з якими є хочу проводити час у старості. І тепер думаю розташувати це місто у різних країнах - створити в них по одній вулиці з однаковими номерами будинків. План вулиць буде одним, але виглядатимуть вони по-різному. Кожного року молоді художники зможуть там зробити все, що захочуть – за ті гроші, які я зароблю за життя.

Вони будуть робити нову трактовку мого міста. Але я буду знати, що в мене тут своя кімната в готелі і дитячий садок неподалік, в який я можу відвести дітей. Дуже проста схема зробити так, щоб на тебе всюди чекали.