Як українські бійці проходять реабілітацію в монастирях

Програму розробили священики комісії з питань душпастирства охорони здоров'я Івано-Франківської архієпархії  Української греко-католицьої церкви.

Перша та друга зміна бійців пройшла реабілітацію у липні та серпні. Наразі готуються до нових гостей у жовтні та листопаді. Приєднатися до програми можна абсолютно безкоштовно - достатньо мати бажання та посвідчення учасника АТО.

ЗАПРОШУЮТЬ БІЙЦІВ БУДЬ-ЯКОГО ВІРОСПОВІДАННЯ

Як розповів depo.ua капелан отець Ярослав, на першій та другій зміні перебували бійці з Івано-Франківської області, на третю ж запросили військових із Запоріжжя.

"У вересні реабілітацію пройшло 12 бійців. Ми планували масштабніші групи. На початку запрошували людей зі східних областей, наприклад, із Сумщини. Спершу більшість погодилась, але потім виникло непорозуміння - ми говорили про духовно-психологічну реабілітацію, і люди забоялися слова "духовна". Хоча будемо працювати далі, залучати бійців з інших областей", - говорить отець Ярослав.

Програма триває тиждень. Ранок починається з літургії, після цього на бійців чекає зустріч із психологом. Втім, звертатися до психолога або до капелана бійці можуть у будь-який час. Далі чоловіків запрошують на працетерапію, екскурсію, поїздку або похід в гори. Після обіду - година вільного часу, сеанс арт- або казкотерапії. Потім пропонують помірятися силами та вправністю у футбольному турнірі. Після вечірньої служби - вечеря та збори біля варти. В дружньому колі бійці розповідають свої історії, співають пісні під гітару.

Фото з концерта духовно-патріотичної пісні під час програми реабілітації

Отець Ярослав наголошує, що участь у всіх релігійних заходах є добровільною, а приєднатися до програми можуть бійці будь-якого віросповідання.

"Ми живемо в монастирі, але на службу Божу чи на сповідь кожен ходить за індивідуальним бажанням. Ми працюємо не як капелани-греко-католики, а просто як капелани у ширшому значенні - духовному, а не релігійному", - наголошує капелан.

БАГАТО БІЙЦІВ БОЯЛИСЯ ТОГО, ЩО З НИМИ ВІДБУВАЄТЬСЯ

Третю групу запрошували до Гошівсього чоловічого монастиря, а дві перші - до Гошівського жіночого монастиря Пресвятої Родини.

Черницям світські чоловіки не заважали. Монахині готували гостям їсти, а ті в свою чергу трохи допомагали з господарськими справами в рамках працетерапії.

"Бійці нарубали дров на зиму, позбирали яблука в монастирському саду. Це теж було добровільно - військові хотіли зробити для монастиря щось хороше", - акцентує отець Ярослав.

За його словами, програма допомогла чималій кількості бійців зняти післявоєнне напруження та страхи.

"Дуже часто посеред заняття хтось із хлопців схоплювався на ноги і говорив: "То я нормальний?". Людина не розуміла свого стану. А коли усвідомила, що просто переживає післявоєнну адаптацію, почала більш спокійно до всього ставитися", - коментує отець Ярослав.

Каже, бійці переживають велику кількість післявоєнних синдромів.

"Наприклад, синдром бійця, що вижив. Його побратим загинув, а він залишився в живих. І він себе картає, чому він а не я. Або ж солдат, який вбивав на війні, не може з'ясувати для себе, чи він вбивця, чи захисник. Ну і тому подібне. Ми тут допомагаємо в цьому розібратися", - каже капелан.

За словами психолога та арт-терапевта Ірини Вишинської, найважче було встановити контакт з людьми, які були в полоні. Адже ці люди пережили найбільше. Втім, творчість допомагає чудово вивільняти емоції.

"Якщо людина в травмованому стані, їй важко створити щось нове. А коли вона починає малювати, емоції вивільняються, формується інше бачення ситуації", - коментує психолог.

Під час програм малювали здебільшого пейзажі - як каже Вишинська, особливо ефективно знімає напругу синій колір. Тож аби позбутися стресу, варто спробувати зобразити щось, замалювавши фон синьою фарбою. А ще на заняттях створюють картини із солі - на думку психотерапевтів, техніка чудово позбавляє від негативу.

ГОТУЄМО ПРОГРАМУ, ЩОБ ЗБЕРЕГТИ СІМ'Ї

Поранені бійці приїжджали на програму разом із дружинами, адже їм було фізично важко без допомоги.

А згодом у команди проекту з'явилась думка провести парну реабілітацію.

"Велика кількість бійців розійшлися з дружинами, не живуть разом. Вони хотіли приїхати зі своїми половинками, аби віднайти порозуміння. Тому ми зараз плануємо розробити програму для чоловіків та жінок разом, щоб допомогти зберегти сім'ю ", - розповідає отець Ярослав.

Також зараз активісти УГКЦ та психологи-волонтери намагаються організувати зустрічі з дружинами, аби підготувати їх до повернення бійців.

"Над цим працюємо лише півтора тижні. Поки говорили з жінками по телефону - з'ясовували, чи захочуть вони прийняти таку допомогу. Здебільшого реакція була позитивною. Деяких запросили на зустріч з психологами, що працюють в зоні АТО", - ділиться священик.

На прохання depo.ua капелан наводить кілька порад для дружин бійців:

1. Треба пам'ятати, що чоловіки повертаються з війни зміненими і не можуть соціалізуватися одним помахом руки - для цього їм потрібен певний час і допомога. Тож важливо прийняти чоловіка таким, яким він є зараз.

2. Важливо розуміти: спілкування з сім'єю може бути як трампліном до нормального життя, так і пусковим гачком до травматичних спогадів. Тож деяким бійцям буде потрібно певний час провести на самоті.

3. Якщо вночі чоловіку щось наснилося, він зривається і кудись біжить, не треба говорити, що він ненормальний. Так він просто відходить від стресу війни.

4. Краще уникати бурхливих емоцій та шумних подій. Це може посилити стрес.

5. Поступово треба ніжно і тактовно намагатися залучати бійців до суспільних заходів, щоб він соціалізувався, а не замикався вдома.

6. Під час війни м'язи бійця перебувають у постійному напруженні. Вдома ж хочеться відлежатися. Але така зміна тонусу шкідлива і для організму в цілому, і для психіки. Тому елементарно, треба йому нагадувати робити хоча б елементарну зарядку.