Як почати кар’єру програміста, "дотягнутися" до великих грошей і жити у подорожах

Втім, зробити перші кроки багатьом заважає страх – люди дуже погано уявляють, як налаштувати мозок на новий лад та ще й знайти роботу із теоретичними знаннями в голові та скромним сертифікатом програмістських курсів в кишені. Ті ж, хто наважився на зміни, мають справу з подальшими складнощами: роботодавці не поспішають шикуватися у черги за новачками.

Львів’янин Віталій Подоба веде блог для тих, хто хоче стати програмістом, де вказує на виходи із проблемних ситуацій та викладає власні безкоштовні уроки. Також Подоба випустив перший україномовний підручник з програмування на Python і сам навчає кількох майбутніх айтішників. Якщо учням пощастить, ментор-програміст може забрати їх працювати у власну компанію, що займається розробкою софту для західних клієнтів.

Depo.ua розпитав Подобу про підводні рифи професії, зарплати для новачків, можливості створити власне портфоліо та свавілля влади.

ПРОГРАМУВАТИ НА PYTHON ВЧАТЬ ДІТЕЙ МОЛОДШИХ КЛАСІВ

- Віталію, на вашій сторінці чимало безкоштовних матеріалів та корисних статей. Який Вам зиск із такого блогу?

- Коли я відкрив власну компанію, почав набирати людей – програмістів-початківців. Відповідно, я проводив інтерв’ю, і за три місяці через мене пройшли близько 40-50 співшукачів. Здебільшого це були студенти. Чимало з них не розуміли, які навички необхідні компаніям, не знали купу речей. Тут і спала ідея відкрити власний блог – роз’яснити, з чого почати, хто такий програміст, як шукати роботу.

Була і ще одна причина. Моя фірма розробляє веб-сайти для іноземних замовників, але якось ми замислилися про запуск власних проектів. Зробили кілька спроб – технічно все було правильно, але як отримувати з цього прибуток, ми і гадки на мали. Після третьої невдалої спроби я вирішив зробити щось простіше – не програмний продукт, а інформаційний. Тобто, я хотів навчитися збирати аудиторію, все це продавати. Тут я здобуваю знання, а потім використовую їх на власній фірмі.

- Вдалося монетизувати проект?

- Було кілька рекламних пропозицій, але я на них не пристав. Отримувати гроші блог допомагає по-іншому. Хоча 90% контенту безкоштовні, через нього я продаю власну книжку для програмістів-початківців. За рік продав біля 450 екземлярів. Покупці отримують не просто посібник, а й доступ до закритої групи, де можна обговорити складнощі, звернутися по допомогу та поділитися успіхами. Також у мене є кілька учнів. Хоча звісно, основні гроші заробляю на власній компанії.

- Ви позиціонуєте себе як ментор. Чим це відрізняється від більш звичних вчителя та репетитора?

- Я не кажу людям, що конкретно робити, лише вказую їм напрямок. Ми зустрічаємось в Інтернеті – відповідаю на запитання, даю підказки. Але проблеми студент має намагатися вирішити сам, щоб це був його власний досвід. Тобто, прямих відповідей намагаюся не давати.

- Але ж без них дуже складно…

- У мене були люди різного рівня – навіть ті, які зовсім нічого не вміли. Втім, мова Python доволі проста. Є така волонтерська програма CodeClub в рамках якої дітей молодших класів вчать програмуванню. Так от починають вони з візуальної мови Scratch, а закінчують Python.

- Після навчання берете учнів працювати в свою компанію?

- Якщо в даний момент нам потрібна людина початкового рівня, звичайно, візьму. Це хороше джерело талантів. Наразі у мене працює двоє колишніх учнів.

ЯКЩО 2-3 РОКИ БИТИСЯ ГОЛОВОЮ, СТІНКА ПРОБ'ЄТЬСЯ

- Скільки часу треба, аби освоїти професію? Чи правда, що це можна зробити за три-чотири місяці, як пишуть в рекламах багатьох курсів?

- Це дуже індивідуально. З мого досвіду, одна людина справді освоїла усе за три місяці. Але це був виняток. Середній, нормальний термін - 1-2 роки. Наприклад, я теж не програміст за освітою – маю математичну спеціальність. Програмування почав освоювати в останній рік навчання у виші, теж за допомогою наставника. Це зайняло дев'ять місяців. Попрацював два, потім стало дуже важко – закинув. Але повернувся, витратив ще півроку – і у мене все пішло.

- Часто буває, людина починає навчатися, але в неї нічого не виходить. Деякі швидко роблять висновки, мовляв, таланту немає, тож і сподіватися немає на що…

- Зараз справді така ситуація, коли гривня впала, а зарплати не підвищились. Програмування ж залишається однією з галузей, в якій платять нормальні гроші. Тож навіть люди, які раніше про це не думали, пробують себе у програмуванні. Звичайно, деяким це не дуже вдається. Але якщо дисципліновано битися рік-два-три головою, стінка проб'ється. З мого досвіду, досягають успіху не ті, хто схоплює на льоту, а ті, що працюють кожен день, мають самодисципліну і терпіння. Деякі люди мотивували себе тим, що, наприклад, треба годувати сім'ю, і нарешті, все вдавалося.

- Деякі мріють стати програмістом, але думають, що в 30 чи 40 років починати запізно…

- У моєму блозі я вже відповідав на запитання "чи не зарано?" і "чи не запізно?". "Зарано" у програмуванні просто не існує. Є чимала кількість історій про тринадцятирічних геніїв, які хакнули банківські рахунки. Талановитих дітей можуть забирати прямо зі школи.

А от щодо "запізно" ситуація більш проблемна. Тут згадується поговірка "Чого не навчився маленький Петрусь, великий Петро вже не навчиться". Але не все так критично. Звісно, з віком важче вчитись і шукати роботу. Роботодавці більше люблять молодих і перспективних. Та й знання в голову вкладаються повільніше. Але якщо людина вчиться все життя, її мозок може і в поважному віці легко сприймати нове.

У групі підтримки людей, які купили мою книгу, один знайшов роботу у 37 років. Тут теж усе залежить від цілеспрямованості – знайти роботу все-таки реально. Найстаршій же людині у групі 53, але про його успіхи поки що не чув.

РЕЗЮМЕ БЕЗ ДОСВІДУ ПРОСТО НЕ РОЗГЛЯДАТИМУТЬ

- Коли люди йдуть вчитися на програмістів, мріють про першу зарплату у $1000, насправді ж їм пропонують $200…

- Якщо переглянути вакансії, зарплати нижчі за $300 для junior (в програмуванні є три рівні залежно від навичок та рівня професійності – junior (молодший), middle (середній) та senior (старший) трапляються рідко. Це вище середньої зарплати у більшості галузей. Як на мене, для старту непогано.

- За який час реально перейти на вищий рівень?

- Все залежить від людини і від компанії. До рівня middle людина може йти рік або два. Але в процесі їй можуть підвищити зарплату 2-3 рази. Після року роботи реально заробляти вже $600. "Мідли" ж, які програмують на Python, заробляють $1-2 тис.

- Як людині знайти свою першу роботу? Можливо, тут є якісь хитрощі?

- Про хитрощі я не знаю. Навіть якщо схитрити, це вилізе вже у перший місяць, коли ти не зможеш зробити завдання кваліфіковано. IT ще не перетворилась на галузь, де отримати роботу можна по знайомству. Тут треба знання і вміння. Але реальна ситуація полягає в тому, що після вишу, без практики і досвіду, тебе не візьмуть. Резюме, в якому є "я вмію це, пробував це", але немає жодного проекту, просто не будуть розглядати.

- І що ж тоді робити?

- Варіантів є кілька. Дуже рідко, але може бути, що компанія візьме тебе з теоретичними знаннями на легенький клієнтський чи свій власний проект. Для набивки руки - на два-три місяці, без грошей або ж з мінімальною зарплатою. Є IT-компанії, які називають таку практику курсами. Це хороший варіант отримати роботу без досвіду. Хоча треба бути готовим, що після такої практики тебе можуть не залишити – це залежить від наявності проектів та вільних місць.

- Але ж можна зробити портфоліо і самостійно?

- Так, це другий варіант. Можна запропонувати знайомим зробити сайт просто так, або за маленькі гроші. Їм буде зиск, а вам – досвід. Це важкий шлях, адже новачок лишаєтесь один на один з кодом.

Також можна попросити товариша, який сам програмує, стати вашим ментором. Він може поділитися з вами частиною робочих завдань. А ще в Мережі є продукти з "відкритими кодами" open source. Волонтерам пропонують приєднуватися до проектів і виправляти помилки у коді. Якщо ваші виправлення приймають, вас вносять в історію проекту. Якщо проект значимий, це дуже престижно. Шукати такі пропозиції можна на ресурсах на кшталт Bitbucket.

- Мабуть, це не просто…

- Можна зробити одну велику задачу, а можна пофіксити 10 маленьких речей за кілька днів. Але їх треба ретельно шукати і приділити цьому купу часу. Так ви можете здобути досвід без фірми і без товариша.

Останній варіант – податися у фріланс. Тут подвійне навантаження – вам платять гроші, але в своїх силах ви ще не впевнені. Хоча в мене групі є одна людина, яка зразу пішла у фріланс і почала робити веб-сайти. У нього є гілка постів, де він постійно розповідає, що робить, і як в нього виходить.

- Існує думка, що зараз стільки людей ринулися в програмування, що початківців уже ніхто не хоче

- Щодо початківців, перенасичення є вже давно і серед них величезний конкурс. Але початківець з досвідом хоча б одного проекту має чималі шанси на успіх. А щодо "міддлів" та "синіорів" – на них попит чималий. Найближчих п’ять років тут точно не буде перенасичення завдяки аутсорсу (роботі на закордонних замовників – ред.).

ЯКЩО Є ОФІС, В НЬОГО МОЖУТЬ ПРИЙТИ "НЕ ПОЗИТИВНІ" ЛЮДИ

- У вас самого компанія на аутсорсі. Важко було починати бізнес?

- Усе вийшло доволі органічно. На своїй першій роботі я попрацював три роки і захотів більшого. Подався на фріланс. З часом почав отримувати більше замовлень і зрозумів, що мені не вистачає людей. Взяв одну людину, потім ще двох – так сформувалась команда. Ми якісно робимо свою роботу, клієнт рекомендує нас знайомим. Так з'являються нові замовники.

- Замовники з яких країн?

- З Німеччини, Нідерландів, Швейцарії, Іспанії.

- Що знаходять у наших програмістах західні замовники? Адже ми не найдешевша робоча сила…

- Це правда, не найдешевша. Але при цьому якісна і значно дешевша, ніж програмісти західних країн. Звичайно, простіше працювати з командою у власній країні, у якої той самий менталітет. При цьому ми беремо в чотири рази менше за роботу і це перекриває всі складнощі.

- Через постійні перевірки влади чимало моїх знайомих IT-компаній думають переїжджати у Чехію чи Польщу. У вас таких думок не було?

- У мене теж є знайомі, які повід'їжджали. Але в моєму офісі у Львові лише двоє співробітників, інші працюють з різних міст. Тому особливо немає чого перевозити за кордон. До того ж, ми не досягли того масштабу, щоб нами серйозно цікавитися.

Загалом, я сподівався, що такі речі після зміни влади минуться. Але на практиці не все так швидко. Звичайно, це дуже негативне явище. Ми одна з не багатьох галузей з хорошим доходом. І замість того, щоб допомагати їй, навпаки придушують.

- Ви вчите людей онлайн… А власну оффлайн-школу відкрити не думали?

- В якийсь момент я зрозумів, що конкретно моя персональна цінність – бути незалежним від місця. А оффлайновий бізнес прив’язує і обмежує, адже так мою школу зможуть відвідувати лише львів'яни. Ну і ще є причина, яку ми з вами обговорили. Якщо є офіс, то він доступний для інших, не зовсім позитивних людей. Через невпевненість в діях нашої влади пускати коріння не особливо хочеться.

- Ви кажете про незалежність від місця. Доводилося тривалий час жити в інших містах?

- До останніх двох років багато подорожував, але ніде не затримувався на довго. А минулої зими ми зі знайомими зробили експеримент - гайнули на п’ять місяців у Південно-Східну Азію. Побували в шести країнах. Працюєш, ходиш в спортзал, гуляєш, спілкуєшся з місцевими. Адже все, що треба для роботи - комп’ютер і Інтернет.

- Працювати віддалено взагалі популярно серед IT-компаній…

- Так, інтернет-технології це дозволяють. Можливо, коли команда працює в одній кімнаті, продуктивність і більша. Але це не настільки критично – віддалено теж можна досягти відмінного результату. А ще це новий стиль менеджменту – ти не звертаєш увагу на те, хто скільки сидить в офісі, лише на результат, який видно в кінці тижня.