Історія дня: Як людина вперше підкорила Південний полюс

Сьогодні відзначається 110-та річниця від дня підкорення Південного полюсу, повідомляє Depo.ua. 

Що таке Південний Полюс

 

Південний полюс - це одна з двох точок перетину уявної осі обертання Землі та земної поверхні, де сходяться всі географічні меридіани. Розташовується він у Південній півкулі, є найпівденнішою точка планети, яка розташована на протилежному від Північного полюса боці планети.

Де знаходиться Південний полюс

Південний полюс розташований у межах Полярного плато Антарктиди на висоті приблизно 2800 метрів над рівнем моря. Цікаво, що географічні координати Південного полюса зазвичай вказують просто як 90° пд. ш., оскільки довгота полюса геометрично невизначена. В разі необхідності, вона може бути вказана як 0°. 

На Південному полюсі всі напрямки вказують на північ і тому прив'язуються до Гринвіцького (нульового) меридіану.

Мало хто знає, але географічний Південний полюс розташований в Антарктиді, проте це не завжди було так внаслідок материкового дрифту. Найближча точка відкритого моря — Китова бухта на відстані близько 1300 км.

Спроби підкорення Південного полюсу 

Слід зазначити, що загальне розуміння географії Антарктичного узбережжя з'явилося лише в середині 19 століття, тому перші спроби з підкорення Антарктиди розпочалися саме у цей час.

Декілька експедицій закінчувалися дуже швидко через нерозуміння першовідкривачами географії в цілому. 

У 1820 році декілька експедицій одночасно заявили про відкриття ними Антарктиди. Першою з них була російська експедиція під проводом Фадея Беллінсгаузена та Михайла Лазарева, яка досягла берегів материка 16 січня.

Але першою доведеною висадкою на берег вважається висадка експедиції Карстена Борхгревінка в 1895 на берег Землі Вікторії.

Британська антарктична експедиція на чолі з Робертом Скоттом

Британський дослідник Робертом Скоттом під час Британської антарктичної експедиції в 1901—1904 намагався досягти Південного полюсу.

Скотт разом з Ернестом Шеклтоном та Едвардом Вілсоном відправилися в експедицію з метою дістатися найпівденнішої можливої точки та 31 грудня 1902 досягли 82°16′ пд.ш.

Пізніше Шеклтон керував ще однією Британською антарктичною експедицією, яка ставила за мету досягнути полюса. 9 січня 1909 йому з трьома колегами вдалося досягнути точки 88°23′ пд.ш. на відстані 112 миль від полюса, після чого вони були змушені повернути назад.

ЕКСПЕДИЦІЯ РОАЛЬДА АМУНДСЕНА

Цікаво, що спочатку Амундсен їхав підкорювати Північний полюс, але коли експедиція майже вирушала, стало відомо, що Північний полюс вже відкрили. То ж вчений не став довго вагатися і не скасував експедицію.

Він просто змінив мету своєї подорожі, а вci учасники експедиції погодилися з цим.

"Щоб підтримати мій престиж полярного дослідника, — згадував Амундсен, — мені необхідно було якомога швидше досягнути будь-якого іншого сенсаційного успіху… я повідомив моїм товаришам, що оскільки Північний полюс відкритий, то я вирішив йти на Південний". 

19 жовтня 1911 року експедиція на санях, запряжених собаками, вирушила у путь. Спочатку шлях проходив по сніжній горбистій рівнині шельфового льодовика Росса. На 85-й паралелі поверхня круто пішла вгору — шельфовий льодовик закінчився.

Почався підйом по крутих засніжених схилах. За словами дослідників було складно і фізично, і морально. Адже вони не знали, що буде далі.

На початку підйому мандрівники влаштували головний склад із їжею на 30 днів. На весь подальший шлях Амундсен залишив продовольства з розрахунку на 60 днів. За цей термін він планував дійти до Південного полюса і повернутися назад до головного складу.

14 грудня, на 35 днів раніше експедиції Скотта, експедиція Амундсена досягла точки на білій рівнині, на висоті 3000 метрів, де, за розрахунками, повинен був знаходитися Південний полюс.

Саме цей день в історії вважається відкриттям Південного полюса. У складі експедиції на чолі з Роальдом Амундсеном також були Оскар Вістінґ, Гелмер Гансен, Сверре Гассель, Олаф Бйоланд.

Вони залишили невеликий намет сіро-коричневого кольору, над наметом на тичці укріпили норвезький прапор, а під ним — вимпел з написом "Фрам". У наметі Амундсен залишив листа норвезькому королю з коротким звітом про похід і послання своєму супернику — Скотту.

У своєму щоденнику норвезький вчений докладно описав своє прибуття у бажану точку.

"Зранку 14 грудня була чудова погода, ніби створена для прибуття на полюс... Опівдні ми досягли 89° 53' за будь-якими розрахунками і приготувалися пройти решту шляху за один захід... Ми просувалися цього дня так само механічно, як завжди, майже мовчки, але все більше зазираючи вперед... О третій після полудня одночасне "Стій" пролунало від погоничів. Вони ретельно оглянули прилади, які всі показували повну відстань - Полюс, на нашу думку. Мету було досягнуто, шлях скінчився. Я не можу сказати - хоча знаю, що це б пролунало набагато переконливіше - що я досягнув цілі свого життя. Це було б романтично, але занадто прямолінійно. Я волію бути чесним і припустити, що я ніколи не бачив людину, що знаходилася б у більш діаметрально протилежній позиції до своєї мети та бажань, ніж я на ту мить".

Амундсен назвав свій табір Пульгайм ("Полярний дім" з норвезької мови), а плато, на якому безпосередньо знаходиться полюс, отримало свою назву на честь норвезького короля Хокона VII.

Вся подорож Амундсена до Південного полюса і назад тривала 99 днів.

7 березня 1912 року з міста Гобарта на острові Тасманія Амундсен сповістив світові про свою перемогу і вдале повернення експедиції.

Довідка. Роальд Амундсен

Норвезький полярний мандрівник і дослідник Амундсен не тільки першим досяг Південний полюс, а й став людиною, яка першою побувала на обох географічних полюсах планети.

Роальд здійснив безперервний морський перехід Північно-західним проходом (по протокам Канадського арктичного архіпелагу), пізніше здійснив перехід Північно-східним проходом (вздовж берегів Сибіру), вперше замкнувши навколосвітню дистанцію за Полярним колом.

Загинув вчений у 1928 році у віці 55 років під час пошуків зниклої експедиції Умберто Нобіле.

Мав нагороди багатьох країн світу, в тому числі найвищу нагороду США — Золоту медаль Конгресу. На честь мандрівника названі море, гора і американська наукова станція Амундсен-Скотт в Антарктиді, затока і впадина у Північному Льодовитому океані, місячний кратер.