Як "диванний стратег" адмірала Нельсона воювати навчив

В другій половині ХVIII століття Велика Британія стала втрачати славу непереможної морської держави. Нищівні морські поразки від голандців та французів змушували британську громадськість, м'яко кажучи, нервуватися. Роззлючені патріоти звинувачували британських моряків то в боягузстві, то в тупості, то у відсутності дисципліни. По різному траплялося. В 1744 році англійці програли Тулонський бій, після чого адмірала Мет'юза, який намагався не слідувати інструкціями жорстко покарали. В 1756 році англійський адмірал Бінг в битві з французами при острові Мінорка діяв винятково за інструкціями, але теж програв баталію.

Сором за такі негаразди, при тому, що британський флот був найчисельнішим в Європі, змусив одного маленького провінційного чиновника з шотландського міста Елдін Джона Клерка зайнятися... грою в кораблики. Коли Клерк вдосталь награвся в кораблики, він в 1782 році випустив невеличким накладом працю "Рух флотів". В цій книзі він категорично заперечив боягузство британських моряків, але був змушений тикнути адміралів носом у їх невігластво. Клерк пояснив, що жорсткі вимоги правил тактики, розробленої більше 100 років тому тулонським єзуїтом Гостом, цілковита нісенітниця. Клерк пояснив, що не треба боятися ломати свій стрій кораблів. Більше того, це треба обов'язково робити і окремими групами кораблів розрізати стрій противника на частини, а потім зосереджувати переважаючи сили для знищення окремих груп кораблів противника. При цьому Клерк радив широко використовуючи маневри окремими кораблями і групами кораблів ескадри, не боятися нападати на переважаючі сили. І ще чимало порад дав Клерк адміралам.

Але дивно інше - не те що суходільний щур, аматор, який бачив море тільки з берега і грався корабликами в ставку, взявся вчити адміралів. Дивно те, що вони його послухали. Вже в 1782 році адмірал Родней, користуючись порадами Клерка, завдав поразки французькому флоту в Домініканському бою. Родней розрізав стрій противника на три частини і від знищення францізів, які втратили 5 кораблів з 33, врятувала тільки нерішучість адмірала у переслідуванні. Тактику Клерка на озброєння взяв і адмірал Нельсон, який завдяки їй виграв битви при Абукірі в 1798 році і Трафальгарі в 1805 році. Що стосується праці Клерка, то її моментально почали перекладати та вивчати в інших країнах.

І останнє - як говорять російські джерела, російський же адмірал Ушаков і без Клерка та раніше нього додумався до всього))) Правда, свої битви Ушаков вигравав вже після виходу книги і перемог Роднея...