Гід чи художник: Як безхатьки будують кар'єру

За даними на кінець минулого року, лише у київському Центрі обліку бездомних осіб зареєструвалися 1628 людей.  Поїсти і переночувати столичні безхатьки можуть в одному з трьох пунктів допомоги.  Але звертаються туди далеко не всі. 

Вирішити проблему безхатьків у світі намагаються по-різному. Наприклад, у Німеччині у кожного безхатька є спеціальне посвідчення із номером замість прописки. З цим документом можна, наприклад, безкоштовно їздити у транспорті чи ночувати у метро. 

Заробити на скоринку хліба можна, продаючи газети благодійних організацій. Половину із зароблених коштів продавець залишає собі. Фінансується друк видань з кишень меценатів. 

А от у Японії бездомні можуть мати нормальну роботу. Наприклад, працювати дрібними офісними клерками, жити у картонній коробці і копити на власне житло. 

У Стокгольмі влада намагається захистити своїх знедолених громадян від негоди. Зокрема, якщо температура повітря вночі падає нижче позначки -7 °С на 53 рекламних щитах по всьому місту з'являються координати найближчих притулків, де можна зігрітися. Небайдужих стокгольмців також інформують про пункти, куди можна зносити харчі, теплий одяг та ковдри. 

Втім, далеко не завжди небайдужі громадяни ставлять за мету просто допомогти безхатькам вижити. Інколи стараються дати шанс на нове життя та улюблену справу. 

Наприклад, у Празі вже сім років працює проект Pragulic: мешканцям та гостям міста пропонують завітати на екскурсію, яку проводять безхатьки. Після багатьох років на вулиці люди знають свою столицю із зовсім іншого, не туристичного боку. Перед стартом роботи у проекті безхатьки проходять спеціальне навчання. Головні вимоги - бути відповідальним та любити спілкуватися з людьми.  

Проект почався зі звичного прагнення змінити світ на краще.  Прослухавши курс "Соціальне підприємництво" троє студентів Карлова університета вирішили діяти і подали свій проект на конкурс  Social Impact Award.  Стартапери вирішили, що у безхатьків теж є сильна сторона - знання свого міста, яке, волею випадку, стало для них домівкою.  

Наприклад, гід Алес добре пам'ятає Прагу комуністичних часів та особливості роботи її служби безпеки. Крім того, чоловік багато років прожив у США, і частина екскурсії - про його власний життєвий досвід. 

Ціна екскурсії - близько 10 євро. Чайові гіду - на розсуд гостей. 

А гід Карім завдяки своєму шарму вже став празькою знаменітістю. 

Наразі кейс Праги не унікальний для світу. Наприклад, компанія Shade Tours організовує екскурсії бездомних за ціною від 18 євро. 

Лондонський проект Unseen Tours працює з 2010-го і вважає себе піонером у сфері "бездомного" туризму. Гостям пропонують обрати один із п'яти маршрутів британською столицею, а 60% від ціни квитка йде самому гіду. 

Саме соціалізація бездомних стає лейтмотивом багатьох проектів. Адже із завданням "нагодувати і дати можливість помитися" у багатьох країнах справляються непогано. 

Наприклад, підприємець Джонатан Кумар із Сіеттла розробив додаток Samaritan - програму, яка "допомагає місцевим мешканцям зв'язатися із місцевими бездомними і простягнути їм руку допомоги". Бездомні, які не проти взяти участь у проекті, отримують спеціальні чіпи. З них надходить сигнал на смартфони небайдужих людей, коли ті проходять поруч із безхатьком. З додатку можна дізнатися ім'я людини, її історію та прагнення. Також програма може порекомендувати, як почати діалог. Також через Samaritan можна перерахувати гроші, які бездомні можуть витратити лише на їжу та інші товари першої необхідності. 

Бостонський проект ArtLifting допомагає реалізувати себе і заробити копійчину бездомним та людям з інвалідністю, які мають талант до живопису. 

Ідея проекту спала на думку активістці Ліз Пауерс, коли їй було лише 18. Дівчина подалася на грант із заявкою на створення креативних груп у притулках для бездомних. Скоро стало зрозуміло, що мистецтво може допомогти багатьом кардинально змінити життя.  

У 2013-му Ліза разом з братом заснували ArtLifting і почали промотувати творчість чотирьох художників. За короткий час талановиті підопічні змогли заробити на своїх роботах тисячі доларів і стати селебритіс місцевого масштабу. Наразі проект поширився на 19 міст. 

Вже півтора роки активіст, який не називає своє ім'я веде Instagram зі світлинами українських безхатьків "Сука-жизнь".  В інтерв'ю стверджує, що хотів би допомагати людям, які цього потребують. 

 

 

 

 

Посмотреть эту публикацию в Instagram

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Нужны ли ещё слова?

Публикация от мы здесь помогаем людям. (@suka_zhizn) 2 Фев 2019 в 1:39 PST

Автор проекту вже створив одну щасливу історію - допоміг Євгену, який три роки мешкав на вулиці, розпочати нове життя.

31-річний Євген приїхав до Києва з Херсона працювати лінійним продюсером у продакшні.  На початку війни поїхав на зйомки у Кахахстан. Коли повернувся, виявилося, що бізнес загинається. Через бойові дії іноземні замовники боялися їхати в Україну на зйомки...

Після публікації історії Євгена в Instagram знайшовся хороший друг чоловіка, а згодом і інші близькі люди. Йому простягнули руку допомоги... Наразі хлопець чудово виглядає і, схоже, позитивно налаштований на майбутнє. 

⠀