Війна не змусила слов'янців покаятися - місцевий священик

В інтерв'ю ДеПо протоієрей Олексій розповів, про що моляться жителі звільненого міста.

Свято-Воскресенський храм Слов'янська розташований на Славкурорті біля солоних озер. 19 червня цього року він потрапив під шквальний артобстріл і дивом уцілів. За словами очевидців, снаряди літали прямо біля храму: один просвистів за півметра від купола, другий вибухнув у церковному дворі, залишивши велику воронку, третій влучив у центральний газопровід біля храму. У результаті осколки побили весь південний фасад будівлі церкви. Без жертв не обійшлося - осколковим пораненням у голову вбило сторожа церкви. Він саме йшов відкривати ворота храму для прихожан, що йдуть на ранкову службу.

Сьогодні церква вже відремонтована, і про страшні події цього літа там нагадує тільки зацементована сіра пляма у дворі та могилка сторожа за огорожею. Протоірей Олексій - новий священик у Свято-Воскресенському храмі. Він прийняв прихід кілька місяців тому. Його попередник назавжди виїхав з родиною зі Слов'янська. Кажуть, не витримали нерви.

Протоієрей Олексій під час війни служив у парафії однієї з приміських церков Слов'янська. Згадує про війну неохоче...

Отче Олексію, скажіть, як війна змінила слов'янців духовно?

- Якщо ви хочете почути, що люди масово покаялись і прийшли до Бога - такого немає. Все залишилося як і раніше. Кожен займається своїми справами і не сильно піклується про покаяння і прощення гріхів. Наш прихід не став більшим. Церковні служби відвідує не більше 100 осіб. Люди залишилися колишніми. Та про що говорити! Згадати хоча б дні визволення Слов'янська, коли одні вийшли з міста, а інші ще не увійшли. Що було? Мародерство процвітало - сусід крав у сусіда, брат у брата.

Про що люди найчастіше просили у Бога під час війни?

- Я помітив, що прохання людей найчастіше стосувалися зміни зовнішніх обставин - щоб припинили стріляти, давали зарплати і пенсії тощо. При цьому вони не хотіли нічого міняти всередині себе. А адже все у цьому світі залежить від внутрішнього настрою людини. Якщо людина змінюється всередині себе і від гріха йде до добра і побожності, тоді змінюються і зовнішні обставини. В історії багато підтверджень цьому.

А чому так відбувається, можете пояснити?

- Мені складно про це судити. В історичних книжках пишуть, що під час великої біди люди тягнуться до Бога, каються, моляться про ближнього. Сьогодні такого у Слов'янську немає. Здавалося б, люди повинні частіше відвідувати церкву, молитися за благополуччя своїх родин, землі. Адже вся ця історія (війна - ред.) ще не закінчилася і «ДНР» може ще повернутися до міста зі зброєю. Але людей це сьогодні мало хвилює. Вони не думають про завтрашній день. Не каються у своїх гріхах, не стають на праведний шлях. Пояснити це складно.

Яке повчання Ви передали б сьогодні людям Донбасу?

- Господь дає таку духовну пораду - він каже: «Я вам пропоную змінитися і обрати життя, або залишитися у своїх гріхах і обрати собі смерть духовну і фізичну».

А як бути тим, хто не може відвідувати церкву фізично, тому що, наприклад, перебуває на окупованій бойовиками території?

- Якщо поруч немає храму, або до нього немає можливості дістатися, наприклад, людина лежить у лікарні і не може нікуди ходити, потрібно пам'ятати, що Господь завжди поруч. Людина може звернутися до Бога у молитві, і він кожного почує і допоможе.

Фото: Ольга Вілік/ДеПо