У Донецьку пенсіонерка розпродує свої речі, щоб прогодувати 40 залишених котів

Неллі Володимирівні Ольховській - 60 років, а її чоловікові - 63. Разом вони виховують двох онучок-школярок. Раніше Неллі працювала в сфері туризму, а на пенсії зважилася відкрити невеликий зоомагазин в Донецьку.

Вона вже не пам'ятає, скільки років тому під двері її магазину підкинули першого кошеня. Жінка дала притулок знайді, потім ще одному, і незабаром все місто вже знало, що якщо хочеш позбутися небажаного кошеня чи кота, треба підкинути його під двері Неллі Ольховській.

Тих, кого не вдавалося прилаштувати господарям, волонтерка селила в непрацюючому ринковому павільйоні 2х3 метри, оплачуючи щомісяця 400 грн за оренду.

Так було до війни. З початком бойових дій її магазин закрився, а на вулицях з'явилися десятки худих кішок та собак - багато переселенців, їдучи, воліли взяти з собою не кота, а зайву сумку з речами.

«Іду якось, а біля цистерни з молоком лежить кіт в дорогому нашийнику. Такий виснажений і худий, що навіть не може підняти голову, - згадує Неллі. - Поряд - порожня консервна баночка. І ніхто не додумався хлюпнути йому туди молока. Я налила трохи, він жадібно хлебтав, потім ледве пляшку у мене з рук не вибив! Поїв і пішов за мною».

Так Неллі стала підбирати котів, викинутих біженцями. Зараз з її сорока вихованців більшість - тварини переселенців. Хтось приніс кішку сам, з проханням подбати про неї деякий час, хтось просто підкинув під двері колишнього зоомагазину.

«Недавно жінка з сином, їдучи у Волноваху, залишила приятельці свого капловухого дорогущого кота. Через час й приятелька вирішила їхати, запитала у власниці, куди його дівати. Та відповіла: «ну, викинь». Я підібрала його на вулиці, два тижні він у мене пожив, а потім приїжджали на таксі волонтери, і водій забрав котика собі. А потім з'явилася власниця з претензіями, мовляв, як ви посміли віддати мого кота. Так який же він її, якщо вона сказала його за двері викинути?», - обурюється Неллі.

Породистих котів жінка забирає в свій будинок. Пояснює - у таких зазвичай слабке здоров'я, їм потрібен особливий догляд. Зараз вдома у неї проживає четверо «персів» та два «британця».

Решта переїхали за новою адресою - після довгих пошуків (не стало грошей, щоб оплачувати оренду павільйону), Неллі знайшла великий напівзруйнований будинок. З чоловіком вони вставили вікна і двері, вигребли сміття та перевезли туди котів. Мало того, жінка ще й полагодила дощенту зруйновану піч, і тепер кожен день потрошку топить, щоб тварини не мерзли.

З кожним місяцем котів стає все більше, а грошей все менше. В серпні волонтери востаннє привезли Неллі партію котячого корму, місяць тому він закінчився. Пенсію жінка та її чоловік вже давно не отримують.

В день на утримання однієї тварини потрібно мінімум три гривні, плюс витрати на лікування та наповнювач для туалету.

«У чоловіка раніше була хороша пенсія - 4000 грн, він шахтар. І в мене 1200 грн, ми непогано жили, вистачало. А зараз свої речі на барахолці продаю. Головне, звичайно, харчування онучок. Ми їх нормально годуємо. Ну як нормально... Молоко, фрукти, звичайно, не кожен день, але картопля, хліб є. Котам кашу варю. Ну а ми з чоловіком вже як-небудь. Можна сказати, що на хлібі та воді», - зізнається Неллі.

Коли закінчиться війна, вона мріє створити офіційний притулок для бездомних тварин.

«Не те щоб я до смерті любила котів, - пояснює. - Мені просто їх шкода. Мені всіх кинутих шкода».

Для бажаючих допомогти:

Карта «Ощадбанку» № 51 04 77 000 933 93 51, одержувач Ольховська Нінель Володимирівна

 

Як повідомляв ДеПо, в Донецьку собаки, полишені господарями-переселенцями, вмирають від голоду та горя.