Терапевт-жебрак. Історія африканця, який втік з окупованого Криму

depo.ua познайомився з жебраком і з'ясував, як йому живеться в Україні.

В УКРАЇНУ - ТРАНЗИТОМ ЧЕРЕЗ РОСІЮ

Джон Макмаканде народився в столиці Камеруну Яунде. Зараз чоловікові 38 років.

- У 2003 році вирішив круто змінити своє життя і виїхати в іншу країну вчитися на лікаря. Спочатку була Москва, але там я провів лише тиждень. У них дуже жорстка міграційна політика і мене просто-напросто вигнали з країни. Потім я опинився в Криму.

Джон запевняє, що вступив до кримського медуніверситету в Сімферополі.

«Жив там у гуртожитку зі своїми земляками. Також були знайомі хлопці з Нігерії та Сомалі. Навчання на стаціонарі давалося по-різному. Після пар доводилося підробляти, щоб були гроші на їжу. Так я з обіду йшов на ринок, де приторговував кросівками», - згадує Джон.

У результаті він отримав диплом терапевта, але фактично не працював за фахом, мовляв, з цим не склалося.

У Сімферополі камерунець зустрів свою майбутню дружину - Аню. «Вона померла вісім років тому від проблем із серцем», - зітхає Джон.

Втім, на запитання, чи сильно він кохав свою дружину, чоловік лише махнув рукою, видавивши із себе: «Та...»

Від цього шлюбу у Джона залишилася дочка - Людмила Макмаканде Джон.

«Зараз їй дев'ять років, живе вона в Сімферополі з бабусею. Бачив її востаннє більше року тому - ще до того, як росіяни захопили Крим. Зараз мені сунутися туди не можна - мене виженуть, як з Москви. Дочці навіть не телефоную - не знаю її номер телефону. Лише листи пишемо один одному і то - рідко», - ділиться Джон.

НЕМАЄ ГРОШЕЙ - НЕМА ЖІНКИ

Ще до окупації Криму шість років Джон прожив на два міста - у Києві він осів у своїх друзів-камерунців у квартирі на Московській площі і періодично навідувався на півострів.

«Спочатку працював на будівництві, але так: принеси-подай. Платили мені там по 700 гривень на місяць, чого якраз вистачало на їжу. Потім пішов на «підвищення» і почав торгувати все тими ж кросівками під Шулявським мостом», - зізнається Джон.

Як почав просити милостиню - зізнаватися не хоче.

«Це тимчасово. Ось потеплішає, і я знову піду на будівництво працювати. Милостиню я прошу лише кілька місяців», - запевняє Макмаканде (співробітники тутешніх офісів кажуть, що темношкірий жебракує вже близько року). За його словами, у день він «заробляє» 40-50 гривень.

«На такі гроші особливо не розживешся. Зазвичай харчуюся квасолею в томаті і чорним хлібом. Іноді купую яйця, щоб зварганити яєчню. Таку їжу я їв і в Камеруні», - каже Джон.

На розваги і відпочинок у чоловіка грошей немає. Втім, навіть у кращі фінансові часи він жодного разу не ходив на столичні дискотеки.

«Я більше люблю спокійний відпочинок. У Криму мої друзі грали національну камерунську музику. Під ці мотиви мені подобалося пропустити келишок-другий кримського вина. Адже дуже воно смачне. Можу й зараз випити винця, але рідко - сильно подорожчало. А горілку жодного разу не пробував - сказали, що від неї може бути погано, і я вирішив не ризикувати», - каже Джон.

Він трохи засоромився, коли ми запитали, чи є у нього жінка зараз, але потім видав: «Немає грошей - немає жінки. Така реальність».

За словами Джона, він хотів би назад у Камерун - до батьків і братів-сестер. Але зібрати гроші на квиток він не може.

«Мама каже, щоб я повертався додому... Але квиток у Камерун ще до обвалу гривні коштував близько тисячі доларів. Я такі гроші точно не зберу, а батьки у мене бідні. Хоча в Україні мені подобається. За 12 років я жодного разу не чув: «Вали назад у свою Африку!»

... За великим рахунком, Джон в останні роки є професійним жебраком-гастролером. Трохи більше року тому жителі Сімферополя бачили його біля автобусної зупинки, де камерунець також просив милостиню. А рівно два роки тому його бачили мешканці Севастополя - теж за випрошуванням гривень. У Криму він представлявся Миколою.

Фото: Кирило Чуботін/depo.ua