Справа Таїсії Петрової: Чому булінг не може виправдати замах на вбивство

Що сталося в полтавській школі № 11

У понеділок, 6 вересня, до Полтавської загальноосвітньої школи № 11 прийшла колишня учениця. Дівчина походила коридорами школи та поцілила з арбалета, який принесла із собою, в спину вчительці. Зупинити її намагалася заступниця директора, але теж отримала травму.

На місце інциденту збіглися учні. Дев'ятикласник відібрав у дівчини зброю, вона не чинила спротиву. Старшокласники та вчителі затримали колишню випускницю та знешкодили. На місце викликали поліцію.

19-річній мешканці Полтави зараз інкримінують замах на вбивство. Триває слідство. Травмовані педагоги зараз під опікою медиків. У однієї жінки пошкоджена рука, у іншої – рани тулуба. 

Учні, які стали свідками розстрілу вчителів, кажуть, що Таїсія Петрова поводилася неадекватно. Підозрюють, що могла вживати наркотики. Сама дівчина згодом пояснила правоохоронцям, що до нападу на педагогів її спровокував сон. Нібито уві сні, який вона бачила кількома днями раніше, невідомі наказали їй йти та вбивати. 

8 вересня суд обрав для підозрюваної дівчини запобіжну міру – арешт на 60 діб. Днями мають розпочатися експертизи, які встановлять, чи була Таїсія на момент стрілянини в школі під наркотиками та чи не спровокувала напад агресії психічна хвороба. На суді вона заявила, що в школі її постійно булили, як вчителі, так і школярі. Цькували, морально тиснули, принижували. Діти ламали її речі і били її. Вчителі називали нікчемою і закликали інших з нею не спілкуватися. В той же час, місцеві ЗМІ повідомляють, що в кімнаті Таїсії було знайдено щоденник, в якому вона планувала вбивства. Також ці ЗМІ писали про череп в крові і фотографії мертвих тварин, але це поліція вже спростувала. 

Як відреагувало суспільство

Особисто мої друзі й підписники розділилися на два полярні табори. Одні з піною біля рота кричать: "Що це коїться зі світом! По школі ходять підлітки з арбалетами, яким вбивати наказують голоси! Це все - від інтернету та смартфонів! Який жах!" Зауважую, це при тому, що про жодні галюцинації чи імперативні голоси у випадку Петрової не йдеться. На додаток, про такі речі мають говорити лише компетентні експерти-психіатри й то після проведення необхідних експертиз.

Другий табір починає несвідомо (чи свідомо) робити з Петрової мученицю. Їй навіть уже романтичне прізвисько придумали: "Дівчина з арбалетом". Причому, що мене непокоїть найбільше, у справу починають навіщось вплутувати фемінізм. Мовляв, Петрову спеціально покарають надто суворо, бо вона - жінка. Або: маленьку бідненьку дівчинку з арбалетом мали відпустити під заставу, бо вона - жертва булінгу й, власне, жінка. Або: як посміли на цю крихітну дівчинку, яку зламав жорстокий світ, надягнути кайданки?!

Стать Петрової не має жодного стосунку до міри покарання. Її подальшу долю визначать результати психолого-психіатричної та наркологічної експертизи й рішення суду. На рахунок кайданок: несподівано, але затримані жінки, як і чоловіки, теж можуть бути небезпечними для оточуючих. Особливо, коли ці затримані постали перед судом за скоєння фізичного насилля. Про який домашній арешт чи електронний браслет може йтися, якщо людина агресивна та небезпечна для себе й оточення? 

Також дуже непокоїть, що Таїсії вже почали виставляти діагнози по фото "диванні експерти". Мовляв, зелений колір волосся, захоплення фемінізмом та ЛГБ-активізмом – прямі докази того, що дівчина має проблеми з психікою, які й спровокували замах на вбивство. Знову, замість того, щоб розібратися у ситуації, суспільство ліпить ярлики і випорскує отруту на те, що вважає чужорідним та незрозумілим. І знову повертається до стигматизації ментальних хвороб і людей із психічними недугами. Далеко не кожен пацієнт, який живе із розладами шизоспектру, здатен і хоче вбити своїх близьких, сусідів, колег. Це – небезпечні й неглибокі штампи, які знижують якість життя пацієнтів із психічними хворобами. А ще – формують та підживлюють ненависть і страх до них.

Але найбільше прикро, що до маніпулювання гучними фразами та епітетами у справі Петрової вже вдаються експерти. Днями доволі авторитетний фахівець у галузі екології та зоозахисту опублікував емоційний пост, у якому звинувачував Таїсію Петрову у шкуродерстві та вимагав, щоб дівчину терміново ізолювали від суспільства у психіатричній лікарні. Нагадую, йдеться про примусове лікування людини та її ізоляцію у спецзакладі без рішення компетентної психіатричної експертизи. Пост експерта за добу набрав сотні вподобайок. Не останньою мірою через те, що акцент змістився на "беззахисних тваринок", яких Петрова ніби-то розчленовувала. До слова, посилання на заяву правоохоронців, де б йшлося про причетність Таїсії до жорстокого поводження з тваринами, експерт у своєму дописі не надав. А тепер вже, як ми знаємо, ця інформація виявилася фейком. 

Хто причетний до того, що 19-річна студентка влаштувала стрілянину в школі

Об'єктивно, тут кілька сторін. Як на мене, в першу чергу - батьки. Матір Петрової –  медпрацівниця у психлікарні. За даними ЗМІ - медсестра. Тобто, має бути хоч трохи освіченішою за переважну більшість батьків, які не стикалися з медициною, у сфері психічних розладів. Але поки виникає враження, що вона не сприйняла як тривожний сигнал те, що дочка змінила чотири школи, бо не змогла вжитися в колективі, те, що вона не спілкувалася з однолітками та завдавала собі фізичних травм. Не помітила? Не захотіла помічати? Не змогла нічого зробити?

Педагоги. Бо учнівські конфлікти завжди краще не помічати та спускати на гальмах. За них окремо не доплачують. Мало того, особисто знаю вчителів, які вважають нормальним причепитися до зовнішності учнів, зробити фетфобне зауваження (розкритикувати за фігуру, вагу) чи 45 хвилин, замість викладу матеріалу, втокмачувати: "Ви всі – ідіоти, далі вантажника в нашому гастрономі нічого вас у житті не чекає".

Психологи. Бо на серйозну роботу з проблемними учнями робочого часу не вистачає. Ні, не обов'язково тому, що психологи ганяють чаї в робочий час та замовляють помадочки із каталогу. Працювати психологом у школі –  це оформлювати величезну купу нікому не потрібних, крім адміністрації, документів. Усі ці індивідуальні плани, циклограми, висновки. По факту, психолог або реально працює з дітьми та має проблеми з адміністрацією закладу через неоформлені документи, або тримає документи в ідеальному порядку, але по школі у нього бігають підлітки з ножами та арбалетами. Тому, що при такому навантажені вкрай важко простежити всі зміни в стані понад тисячі учнів. 

Я навмисне не пишу про те, що винні учні, які "довели" Петрову. По-перше, я дуже не люблю слова "довели", яке автоматично ніби-то виправдовує будь-яке насилля. Тому, що фразу: "Вона мене довела" я дуже часто чула від батька, який намагався виправдатися за те, що зламав моїй матері ніс чи щелепу.

По-друге,  складно і безглуздо вимагати від несформованих дітей співчуття і толерантності, коли у більшості родин демонструється протилежне. Мати за обідом зі злістю розповідає, що задовбалася працювати із "неповноцінною" колегою із синдромом Дауна. Батько, відригуючи пивом, грозиться стерти у ядерний попіл усіх "під*асів" (представників нетрадиційної сексуальної орієнтації.) А бабуся з ранку до вечора дихає повітрям на лавочці біля під'їзду й хейтить усіх сусідів за зовнішність.

А ще часто-густо самі батьки не цураються говорити власним дітям про "жирну сраку" та "жирафину шию". І дитина, бажаючи хоч якось позбутися почуття приниження й страху, йде до школи та починає цими самими почутими від матері словами цькувати однокласників. 

Кажу це, як дівчинка, яку цькували в школі протягом усіх 9 років навчання.

Чи можна вчинок Петрової виправдати "тяжким дитинством"

На мою думку, ні.

Апеляція до "важкого дитинства" та "булінгу" – дуже небезпечна річ. Це – чисте поле для пересмикування і маніпуляцій. Отримані в дитинстві психотравми можуть пояснити формування патопсихологічної особистості злочинця. Але в жодному разі вони не можуть бути підставою до виправдання.

Бо з таким успіхом у нас скоро "тяжким дитинством" і психотравмами почнуть виправдовувати посібників російських військових-агресорів на Донбасі – терористів Олександра Захарченка, Михайла Толстих і Арсена Павлова. І, повірте, знайдуться ті, які потраплять на гачок маніпулянтів і будуть проливати над ними сльози. 

А ще більша небезпека в тому, що на зміну жалощам та виправданню 19-річної Таїсії прийде героїзація. Так уже сталося із Владиславом Росляковим та Ільназом Галявієвим. Росляков у 2018 році в окупованій Керчі розстріляв студентів коледжу, в якому навчався. Галявієв у травні 2021 року влаштував стрілянину в одній зі шкіл міста Казань (РФ). Згодом фотографії обох стрілків учні почали масово встановлювати собі на аватарки у соцмережах, намагатися наслідувати в одязі та поведінці. На Росії прихильниці Галявієва навіть відкрили збір коштів на адвоката вбивці дітей. 

Тому дуже страшно, що Петрова стане такою собі полтавською Жанною д'Арк. І, наслідуючи кумира та прагнучи розібратися з реальними й вигаданими кривдниками, у школи зі зброєю підуть уже її послідовники. 

Так, Петрова, можливо, стала заручницею ситуації в своїй родині (байдужість батьків, відсутність довірливих стосунків за словами самої дівчини) та, можливо, в школі (якщо факти цькування підтвердяться). Можливо, що ми навіть маємо тут справу із психічним розладом. Це прикро. Петрова заслуговує на частку співчуття. Але вона не заслуговує на романтизацію та має понести покарання згідно з законом.

Які уроки маємо засвоїти зі стрілянини в Полтаві

Психічне здоров'я починається не з садочка чи школи, а з родини

Шановні батьки, формуйте довірливі стосунки з дитиною. Говоріть, що завжди зрозумієте, й вона може звернутися до вас за допомогою. Пояснюйте, що будь-яку конфліктну ситуацію можна пережити й вийти із неї сильнішою. Вчіть дитину адаптуватися до соціуму. В жодному разі не транслюйте: "Ти одненька у мене така бубочка, а вони (вихователі, діти у пісочниці,однокласники, вчителі) – такі погані".

Поганий настрій, розмови про смерть, апатія, зниження апетиту,агресія, аутоагресія не "пройдуть самі"

І від ремня теж не пройдуть. Беремо дитину за руку й ведемо до психотерапевта чи психіатра. Бо завтра може бути вже запізно. 

Потрібно вже зараз з нуля будувати систему охорони дистадків і шкіл

Бо сьогодні дівчина з арбалетом, а завтра намаханий аватар із гранатою у гості на вогник зазирне. 

Розвантажуємо шкільних психологів

У цих спеціалістів має бути максимум робочого часу на роботу з дітьми й мінімум –  на копирсання в паперах. Бо найвища цінність –  це психічне здоров'я дитини, а не циклограми й звіти. 

В українському суспільстві і дорослі, й діти дуже люблять застрягати в ролі жертви

Й виправдовувати цією позицією будь-які свої вчинки. Навіть ті, які підпадають під дію Карного Кодексу. Тим часом як набагато легше і перспективніше почати змінювати себе й своє ставлення до світу, ніж вступати у війну з "не таким" соціумом, яка нагадує бійку з вітряками.