Спалений табір: Чому українцям подобаються принижені роми

У Києві націоналісти угруповання С14 спалили табір ромів на Лисій горі. Ситуація до банальності звичайна, оскільки конфлікти з ромами відбуваються в столиці щорічно, як і їх масова поява в місті в період гробків та травневих свят. Цього року представники меншини наробили галасу, оселившись на другому поверсі київського вокзалу. До них навідувалася поліція, яка не виявила ознак правопорушень чи збільшення крадіжок, переклавши відповідальність за безпеку і перебування ромів на місцеву охорону.

Поліцейський Євген Зборовський у "Фейсбуці" навіть розповідав, що вони приїхали на гробки, щоб зібрати цукерки з кладовищ, які лишають на могилах люди. Ці цукерки роми потім продають, а правоохоронцям представники нацменшин, що ночували на вокзалі, показали пачку квитків до Мукачева. Приходили на центральний вокзал і націоналісти з С14, які пояснювали ромам, як потрібно себе поводити.

Також в поліції попередили, що за погроми ромів буде відповідальність. Така реакція поліцейських викликала обурення в соцмережах і заклики розібратися з "бродягами-злодюжками".

Окрім вокзалу розрослися ромські табори в районі Троєщини і на Лисій горі, яка має статус регіонального ландшафтного парку. На Лису гору також спочатку завітали активісти С14, разом з Муніципальною вартою та представниками міської влади і поліції. Представник націоналістів Сергій Мазур 20-го квітня у "Фейсбуці" демонстрував світлини з відвідин табору, бруд, який розвели роми, і наголошував, що їм поставили ультиматум залишити місце перебування.

"У разі невиконання цієї вимоги їх вже по-іншому попросять піти. В рамках закону. Минулого разу ци..ни пішли мирно", - писав Сергій.

Цікаво, що в таборі побачили дитину слов'янської зовнішності. Поліція перевіряла, чи не перебуває вона в розшуку.

В підсумку, частина ромів табір залишила, але деякі таки лишилися. Все завершилося спаленими наметами, на фоні яких позував представник С14.

Окрім цього, на початку квітня кияни в тролейбусі побили ромів-карманників.

Рік тому, в квітні, табір ромів розібрали та підпалили в Дарницькому районі Києва.

В травні 2017-го 30 ромів побили на київському вокзалі люди в камуфляжі. Президент "Конгресу ромів України" Петро Григориченко розповідав, що молодики, які нападали, вимагали документи і пограбували представників нацменшини.

Подібні випадки щорічно можна збирати з різних куточків України, і щоб згадати всі, не вистачить однієї статті. Перед Євро-2012 у Києві також палили табір ромів на Березняках, а ті, хто повернувся у нього в липні просили владу захистити їх. Мало хто, як тоді так і сьогодні згадує, що в багатьох ромів є українські паспорти і вони такі ж громадяни, як і ми, наділені рівними правами і обов'язками.

Все це наслідки проблеми, яка існує не тільки в Україні, але і в Європі. Роми дуже важко інтегруються в суспільство.

Не хочуть інтегруватися

У Західному світі однією з причин такого явища називають феномен "внутрішнього пригнічення". Переслідування ромів тривали ще з часів хрестових походів, у Європі до них ставилися вороже, як через колір шкіри, так і через мову. Окрім цього, роми займалися ремеслом, зокрема ковальством і були конкурентами європейським робітникам цих професій, що слугувало додатковим приводом до дискримінації. Геноцид ромів тривав за часів Римської імперії, яка особливо жорстоко ставилася до представників цієї меншини. На території сучасної Румунії протягом сотень років вони були рабами. Найбільш темна сторінка історії для ромів - це Друга світова війна і Голокост. Нацисти знищували циган. Все це є вагомою причиною того, що роми історично і традиційно не інтегруються і тримаються подалі від розвиненого суспільства, живучи здебільшого кочовим способом життя і законсервованими історичними традиціями.

У комуністичних країнах, зокрема і в СРСР, проводилася політика примусової асиміляції циган. Їх примушували вивчати мову країни, працювати та інтегруватися в суспільство. Із розвалом комуністичного табору роми повернулися до звичного способу життя.

У Чехії свого часу звинувачували акушерів в тому, що вони стерилізували жінок-циган без їх відома. У Словаччині на території історичної області Спиш існують територіальні поселення ромів, які тримаються подалі від характерних європейських. Безробіття в регіоні серед циган оцінюється в 50% влітку, коли частина представників меншини влаштовується на сезонну роботу, і 80% взимку.

Роми страждають від соціальної ізоляції, сегрегації, яка присутня в школах, дискримінації на роботі і так далі. Всі ці процеси так само історичні, походять від стереотипу, що цигани - брудні злодюги, серед яких процвітає інцест.

З іншого боку, є позитивні приклади. В містечку Чеський-Крумлов у Чехії близько 1000 ромів, які складають 5% населення міста, чудово інтегрувалися і змогли зберегти свої національні традиції. Також величезна кількість ромів проживає в Румунії, Болгарії та ін. В ЄС працює ціла програма інтеграції нацменшин в суспільство.

Для США інтеграція циган дуже характерна і звична. Самі американці пояснюють процес чітким виконанням законів зі сторони влади, а також набір стимулів і профілактична робота з ромами зі сторони соцслужб, а також залучення в освітній процес. В країні здебільшого навіть не знають, що роми є окремою етнічною групою. Мовляв, мало хто з американців скаже, що британська комедійна акторка Трейсі Ульман - представниця ромів. Цигани, які не інтегрувалися, для америкацнів - це звичайні бродяги, котрих не асоціюють зі злодюгами, як це роблять у Європі, зокрема в Східній. В цьому також заслуга ЗМІ, які не загострюють увагу на етнічному питанні.

Українська проблема

В нашій країні ще в 2013-му році була прийнята "Стратегія захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національной меншини на період до 2020 року".

Ще за Януковича таку вимогу перед Україною поставив Євросоюз. Стратегією передбачалося проведення інформаційно-просвітницької роботи, направленої на протидію упередженому ставленню до осіб ромської національності і підвищення рівня обізнаності ромів про права людини. Представників нацменшини мали забезпечити документами. Державній міграційній службі доручалося проводити облік осіб ромської національності.

Окрім того, у місцях компактного проживання циган було передбачено проведення правоохоронними органами та соціальними службами профілактичної роботи, направленої на запобігання безпритульності дітей, недопущення їх втягування у злочинну та протиправну діяльність, запобігання насильству у сім'ї, наркоманії, тютюнопаління та алкоголізму.

Наразі стратегія працює з перебоями. В суспільстві досі негативне ставлення до ромів, в якому вони також винні, оскільки досить часто займаються злочинною діяльністю. Маркером проблеми є випадок 2016-го року, коли в селі на Одещині звірськи вбили 8-річну дівчинку. Цей випадок призвів до погромів проти місцевих ромів, бо одного з них назвали винним, і закликів піти геть, які підтримав навіть тогочасний губернатор Саакашвілі.

Сьогодні правовий статус національних меншин в Україні регулюється Конституцією України від 28 червня 1996 р., Декларацією прав національностей України від 1 листопада 1992 р. №1771-ХІІ та Законом України "Про національні меншини в Україні" від 25 червня 1992 р. №2494-ХІІ. Також Україна є стороною міжнародних договорів, які мають на меті захист основних прав національних меншин. Але Закон як і стратегія по інтеграції ромів працює просто: влада здебільшого закриває очі на проблему. Ромів-карманників, якщо і ловлять, то швидко відпускають. Табори силовики не чіпають, бо обуряться західні партнери, які виступають проти дискримінації. Але і населенню нічого не пояснюють, тому звичайні люди, які хочуть захистити себе та оточуючих від циган, які з палками нападають на людей, як це було в Солом'янському районі столиці рік тому, змушені організовуватися. Або звертатися до націоналістів, які дуже раді вирішувати таку проблему.

Націоналістичні партії, які проводять спільні антиолігархічні марші (Свобода, Нацкорпус, "Правий сектор", організації С14, ОУН та ін.) грають на подібних настроях населення. Бойове крило С14, спаливши табір циган на Лисій горі, додало собі балів в очах людей, які не задумуючись про расизм, щиро ненавидять ромів. Посилаючись на свій досвід - зустрівшись із злодюжками десь в маршрутці, або розповіді оточуючих. Ці люди судять про всю меншину через окремих кримінальних елементів з неї. Хоча, через відсутність інтеграції в суспільство більшості представників меншини, вони і змушені займатися не зовсім законним промислом.

Втім, ні С14, ні їх фанати не задумуються, що спалені табори розпалюють виключно ворожнечу. Бо, як показують випадки, цигани повертаються назад і не відмовляються від свого способу життя. Але навряд чи хтось із любителів палити намети думає про щось ще, окрім власного піару. Не задумуються вони і про схожість із бойовиками Третього рейху.

У той же Захід надає чимало грантів, зокрема на освіту для ромів в Україні, яких за переписом 2001-го року нараховується понад 47 тисяч (найбільше на Закарпатті - 14 тис.). І поки державні органи через небажання чи невміння працювати з ромами закриватимуть на них очі, тим більше буде випадків міжетнічних конфліктів в Україні, на яких дехто робитиме піар. А з таким досвідом шлях до Європи для нас лише затягнеться.