Сміттєве беззаконня: Як Україні не загрузнути у відходах

Авторка: Таїсія Алексєєва

Найефективніший спосіб вирішити проблему – будівництво сміттєпереробних заводів, і від початку року про плани побудувати такі комплекси вчергове заявили відразу кілька українських міст. Останню таку заяву зробили у Житомирі наприкінці вересня.

То які ж фактори змусили владу заговорити про будівництво сміттєпереробних комплексів? У яких містах України їх уже будують або планують побудувати? Та яка роль у цьому європейських законотворців та української громадськості?

Про це Depo.ua розповіли Олександр Лимар, експерт у сфері управління відходами Українського інституту майбутнього, Тетяна Омеляненко, фахівець сфери поводження з відходами та Євгенія Аратовська, засновниця ГО "Україна без сміття".

Кількість відходів зростає, але діалог розпочато

Лише 6,5% від загального об’єму твердих побутових відходів використовують повторно як вторсировину чи паливо. Із них 2% спалюють, ще 4,5% переробляють. Решта 93% від загального об’єму (а це щонайменше 10 млн тон щороку) потрапляє на сміттєзвалища. Таку цифру оприлюднив голова Державної екологічної інспекції  Андрій Мальований на початку року. За іншою інформацією, яку надає експерт Українського інституту майбутнього Олександр Лимар, відсоток перероблених відходів може сягати 20%. "Насправді точних цифр щодо об’єму відходів, який переробляється, немає. Однак, якщо порахувати, скільки ТПВ щороку проходить через підприємства з переробки вторсировини – а їх в Україні понад 90 – вийдемо на цифру близько 2 млн тон, а це до 20%", – поясняє експерт.

Таким чином від 78% – у кращому випадку – і до 93% від загального об’єму ТПВ – у гіршому – щороку опиняється на сміттєзвалищах. При цьому в Україні законними є лише 5 455 сміттєзвалищ – вони принаймні на папері облаштовані як полігони для накопичення твердих побутових відходів, мають охорону та паркани, передбачають контроль стану навколишнього середовища. Водночас майже 40 тисячі сміттєзвалищ – незаконні та неконтрольовані.

Разом з тим з року в рік об’єм твердих побутових відходів на душу населення зростає – якщо у 2000 році в Україні в середньому на одного мешканця припадало 180 кг відходів, то сьогодні ця цифра виросла до 250 – 300 кг.

Проте Україна звернула увагу на проблему лише після ратифікації угоди про асоціацію з ЄС. У 2017 році з’явилась "Національна стратегія управління відходами". Згідно з нею до 2030 року відсоток переробленого пакування в Україні має вирости до 65%. При цьому в Україні збір та переробка упаковки досі не є обов’язковими. Хоча бізнес з прийому вторсировини (макулатура, скло, метал), більш чи менш легальний, в Україні існує десятки років.

Іншим фактором змін експерти галузі називають громадянське суспільство, яке в останні 5 – 7 років  зайняло активну екологічну позицію.

"Ми майже 7 років тому почали простою мовою комунікувати з людьми про сміття. Раніше про те, що робити з побутовим сміттям, як це може впливати на здоров’я, на якість життя, не замислювались мільйони. Мені здається, люди стали більш обізнаними, почали утворюватися громадські об’єднання, ставити питання мерам, депутатам", – розповідає Євгенія Аратовська.

Що змінилось за останні роки

За останні 10 – 13 років у кожному регіоні з’явились свої ініціативи зі збору та сортування відходів. Найбільша кількість населених пунктів, де впроваджено роздільне збирання ТПВ, – у Харківській, Тернопільській, Львівській, Закарпатській та Вінницькій областях.

"Система розвивалась поступово, – коментує динаміку Тетяна Омеляненко. – Якщо у 2009 році тільки в 53 населених пунктах було впроваджено роздільне збирання, то на початок 2021-го його впровадили вже 1725 населені пункти. Отже результат починає бути помітним".  

Львів, після серії скандалів із міським сміттям, просунувся у цьому питанні далі багатьох інших регіонів. Там у 2020 році стартував пілотний проект з роздільного збирання органічних відходів у складі побутових. За даними ЛКП "Зелене місто" встановлено 1252 контейнери для збирання органіки: надалі таке сміття потрапляє на майданчик компостування.

За словами Олександра Лимаря, за останні 5 років в Україні встановили близько 10 сортувальних ліній, через які щорічно проходять приблизно півмільйона тон відходів. У результаті відділяють до 10%, або близько 50 тис. тон ресурсних відходів.

З огляду на невеликі об’єми переробки, у 2021 році відразу кілька українських міст заговорили про більш дієвий спосіб вирішення проблеми – будівництво сміттєпереробних заводів. І, якщо у Житомирі все поки що на стадії заяв і планування, у Львові провели відповідний тендер, то у Харкові такий завод  готовий на 95% та працює у тестовому режимі.

"Щоправда процес будівництва таких комплексів міг би відбуватися швидше, – вважає Олександр Лимар. – Проте через недосконалість українського законодавства розтягується на роки. Як наслідок – у Львові лише етап планування зайняв два роки, а Харків свій сміттєпереробний комплекс будував протягом семи років".

Змінити цю ситуацію може прийняття Закону про управління відходами №2207-1-Д, другий розгляд якого запланований на 25 жовтня.

Цікаво знати:

Швеція не тільки переробляє 99% своїх відходів, але й ввозить ТПВ з інших країн ЄС. Шведи створили спеціальні програми, які дозволяють добувати енергію зі сміття, економлячи таким чином газ, нафту та електрику.