Рік у масці: Коли це вже закінчиться

 

 

Минув рівно рік. Станом на 11 березня 2021 року, у нас понад мільйон і 400 тисяч випадків хвороби, понад 27 тисяч смертей через COVID-19. І ці цифри – лише офіційна верхівка айсбергу.

Нині у силу вступає третя хвиля коронавірусу, показники знову ростуть. І незважаючи на впровадження в Україні (врешті решт) вакцинації, темпи її станом на зараз надто низькі, щоб зарадити ситуації.

Маски та соціальна дистанція, уникнення скупчень людей – все ще найкращі методи вберегти себе та своїх близьких. Але все одно це питання вже давно крутиться на язиці: коли ж уже нарешті все це закінчиться?

Правда у тому, що напевне цього не знає ніхто. Втім, певні зміни та процеси розвитку пандемії вчені таки прогнозують. Тож які вони – туманні прогнози щодо "кінця ери Covid-19"?

Але що таке, цей кінець?

Першочергово, говорячи про закінчення пандемії, ми маємо уточнювати контекст слова "кінець".

Чи маємо ми на увазі зняття усіх карантинних обмежень? Чи зниження рівня захворюваності до мінімальних, контрольованих показників? Чи повне знищення вірусу (у наших рожевих мріях)?

Як йдеться у матеріалі The New York Times, історично пандемії, як правило, мають два типи закінчень: медичне, яке виникає, коли рівень захворюваності та смертності різко падає, і соціальне, коли епідемія страху перед хворобою зменшується. І частіше, коли люди задають питання "Коли це вже закінчиться?", вони мають на увазі саме кінець соціальний.

Іншими словами, умовний "фінал пандемії" може настати не тому, що хвороба переможена, а тому, що люди втомлюються від режиму паніки і вчаться жити з хворобою. 

Тут можна було б із сумом пожартувати, що для величезної кількості українців (так, покупці із масками на підборідді, це про вас!) пандемія завершилася вже, а для певної категорії населення – навіть не починалася.

Також можна додати і третій тип: політичний кінець, коли влада країни знімає усі карантинні обмеження, пов’язані із інфекцією. Втім, нас все ж таки цікавлять сценарії розвитку закінчення медичного. І буде чудово, якщо політичний фінал пандемії в Україні збігатиметься саме із ним, а не буде продиктований соціальними настроями.

Коли спрацює вакцина?

Коли ми говоримо про медичний кінець пандемії COVID-19, ми маємо на увазі значне зменшення кількості хворих за рахунок колективного імунітету (який у кращому для суспільства випадку формується здебільшого завдяки вакцинації).

Але який відсоток вакцинованих нам потрібен, щоб це спрацювало? Цього наразі достеменно ніхто не знає. На сайті ВООЗ зазначено: "Частка населення, якій необхідно зробити щеплення проти COVID-19, щоб почати індукувати колективний імунітет, невідома. Відсоток людей, яким необхідний імунітет для досягнення стадного імунітету, залежить від кожного захворювання. Наприклад, колективний імунітет проти кору вимагає вакцинації близько 95% населення. Решта 5% будуть захищені тим, що кір не поширюється серед щеплених".

Втім, експерти таки роблять певні уточнюючі прогнози, які у середньому починаються від 60% імунізованого населення країни, за даними Independent. Та цей показник може сильно коливатися в залежності від ефективності вакцини, яку застосовують у тому чи іншому регіоні. Одна справа, 60% щеплених вакциною із ефективністю 95%, і зовсім інша – з ефективністю, що ледь перевищує 50%.

Наприклад,  згідно з моделлю розробленою науковцями у Імперського коледжі Лондона, вакцина з ефективністю  90% повинна охопити принаймні 55% населення, щоб досягти тимчасового колективного  імунітету. При цьому деякі заходи соціального дистанціювання та маски мають залишатися нашою звичною рутиною. (Вакцина потребує охоплення від 67% людей для забезпечення колективного імунітету, якщо скасувати всі заходи соціального дистанціювання.)

Але якщо швидкість передачі зростає через новий варіант вірусу, або якщо ефективність вакцини нижча за 90% (що є сценарієм нашої країни), для притлумлення циркуляції охоплення вакциною повинно бути більшим.

Однак, про яку б вакцину не йшлося, потрібна кількість щеплень в Україні сьогодні здається абсолютною фантастикою. І навіть не через відверто равликові темпи розгортання самої кампанії.

За останніми даними опитування КМІС, лише 24,1% респондентів стверджують, що будуть вакцинуватися від COVID-19, за можливості. А от не будуть – 60,2%. Ще 15,7% не змогли відповісти на запитання. 

Однак, набирати % для колективного імунітету суспільство все ж буде – просто здебільшого не шляхом вакцинації, а набуттям природного імунітету. ( А отже, і ціною у додаткову кількість життів, яку поки що ми передбачити не можемо).

Ось що з приводу закінчення пандемії думає лікар-інфекціоніст Сергій Крамарєв.

"Ніхто не знає коли закінчиться ця вся біда. У плані колективного імунітету нам не допоможе і вакцина, якщо говорити про масштаби планети. Бо фактично неможливо провакцинувати 70-80% людей у світі.

Але це може мати ефект для країни. Ось Ізраїль, близько 80-90% своїх провакцинував. У нас, і це вже зрозуміло, такого не буде. І тому у нас не буде колективного імунітету за рахунок вакцинації. Але ще ж є і природний колективний імунітет. Люди хворіють, виробляються антитіла.Природній імунітет + вакцинація, і ось будуть відсотки, які знизять рівень захворюваності. Але коли – це питання відкрите", – каже він.

Імунолог Олег Назар зазначає, що імунологічний прошарок має бути приблизно на рівні 78%.

"Згідно з усіма правилами епідеміології, за імунізації 76-78% населення, є ймовірність, що епідемія закінчиться. Ці 78% – це і ті, хто вакцинувався, ті, хто перехворів – загалом усі, у кого є антитіла. Коли це буде? Ну, за аналогією з грипом, процес займає 2-3 роки. Так що умовно у 2022-му ми будемо дивитися, чи епідемія закінчується, чи вона змінюється. Швидше за все, хворітиме  все ще велика кількість людей, але буде легший перебіг захворювання. Бо хто вакцинувався, хто перехворів, і аби вціліти, вірус почне мутувати у бік послаблення своїх вірулентних властивостей. Думаю, це (остаточне приборкання пандемії, – ред.) усе займе від 3 до 5 років, але точно про це наразі не скаже ніхто", – зазначає він.

Постійний співмешканець

Як би не хотілося думати, що SARS-CoV-2 може розчинитися так само неочікувано, як і з’явився, це навряд чи станеться. Принаймні, у науковців немає жодного приводу для таких припущень. (Поки що людство ліквідувало лише одну хворобу – віспу, останній випадок якої спостерігали у 1978 році).

Тож коронавірус має усі шанси стати нашим постійним співмешканцем, виселити якого навряд чи вдасться, а от не годувати його та не давати сильно грабувати Україну (на економічні ресурси та життя людей) – над цим вже можна працювати.

Наші експерти впевнені: з часом "корона" може стати чимось на кшталт сезонного грипу та ендемічної інфекції (існує на певній території, має помірне поширення без гострих піків).

"Думаю, коронавірус згодом стане більш легкою версією себе і буде циркулювати у нас,  як щось подібне до грипу, – каже Сергій Крамарєв, – Вірус хоче вижити, тому він не буде вбивати всіх людей. Тож через рік-два коронавірус, можливо, пристосується, і згодом ми про нього майже забудемо. Звісно, він буде циркулювати, будуть і ускладнення, і смерті, але вже не у такій кількості. Точні дані, звісно, зараз ніхто не назве – мутації важко передбачити".

Олег Назар погоджується із попереднім твердженням та додає, що вогнище інфекції залишиться у будь-якому випадку.

"Десь у 30% населення залишається недостатня активність імунної систтеми – навіть після хвороби та вакцинації. Вони – постійне вогнище інфекції. Люди можуть не відчувати, що вони хворі, але бути носіями. Але врешті коронавірус зміниться таким чином, що люди перестануть масово важко хворіти. Будуть сезонні спалахи, як з грипом", – каже він.

Ці думки збігаються із більшістю міркувань лікарів та науковців, опитаних журналом Nature (понад 100 імунологів, дослідників інфекційних хвороб та вірусологів, які працюють над коронавірусом).

Майже 90% респондентів вважають, що коронавірус стане ендемічним - буде продовжувати циркулювати у певних осередках. 

Втім, як йдеться у статті, смертність та рівень захворюваності зміняться. 

"Майбутнє буде в значній мірі залежати від типу імунітету, який люди отримують внаслідок зараження чи вакцинації, та від того, як вірус еволюціонує. Грип та чотири коронавіруси людини, які викликають ГРВІ, також є ендемічними: але поєднання щорічних вакцин та набутого імунітету визначають здатність суспільства терпіти сезонні хвороби та певну смертність без локдаунів, носіння масок та соціального дистанціювання", – йдеться у матеріалі.

Оскільки вірус поширився по всьому світу, може здатися, що його вже можна класифікувати як ендемічний. Втім, кількість інфікувань  продовжує зростати у всьому світі, більшість людей все ще не захищені від нього імунною системою, тож технічно ми все ще у повноправній фазі пандемії. В ендемічній фазі кількість інфекувань стабілізується і стає відносно постійною протягом багатьох років, з періодичними спалахами.

Щоб досягти цього стійкого стану, на думку одного з опитаних експертів Дженні Лавін, дослідниці інфекційних хвороб з університету Еморі в Атланті, може знадобитися кілька років або навіть десятиліть. Це залежить від того, наскільки швидко популяції у тих чи інших країнах та регіонах вироблять імунітет. Дозволити вірусу нестримно поширюватися було б найшвидшим способом досягти цієї точки - але це призвело б до багатьох мільйонів смертей.

Не зайвим було б і додати, що у "списку стримування" вірусу має бути постійний доступ та проведення вакцинації – адже ми ще достеменно не знаємо, як довго вакцини та природний імунітет захищатимуть від інфікування. Зате знаємо, що рівень антитіл у більшості після хвороби значно знижується за 6-8 місяць. 

Більше 70% опитаних Nature дослідників вважають, що такий "імунітет-утікач" стане ще одним рушієм постійної циркуляції вірусу. І велика ймовірність того, що вакцинація проти SARS-CoV-2 потребуватиме регулярності – чи не щороку. Втім, багато вчених також притримуються думки, що імунітет від минулих щеплень або зараження, ймовірно, полегшить перебіг можливого захворювання.