Отаке кіно, малята: Чому в Києві закриваються одразу два культових кінотеатри

Журналісти Depo.ua розбиралися в причинах і наслідках закриття одразу двох улюблених культурних майданчиків киян.

Кінотеатр "Кінопанорама" на Шота Руставелі 19 - один з найстаріших в Києві (1958 рік) і перший в СРСР панорамний кінотеатр. Має два зали – на 405 і на 30 місць. За радянських часів це місце можна було назвати кублом дисидентів, тут відбувалися зустрічі глядачів з Параджановим (одразу після його виходу з тюрми), Миколайчуком, Гриньком. Тут показували фільми Тарковського, коли той підпав бід заборону. Коротше кажучи, наривалися. Але кінотеатр так і не закрили.

З набуттям незалежності "Кінопанорама" продовжила активне життя. Тут показували скандальні "Монологи вагіни", прем'єрні арт-хаусні кінострічки, кінотеатр став постійною локацією для багатьох фестивалів: "Молодість", Docudays, KISFF, "100 фільмів за 100 хвилин", виставки картин, наприклад – пацієнтів лікарні ім. Павлова.

"Кінопанорама" був муніципальним кінотеатром міста Києва до грудня 2008 року, коли міська влада прийняла рішення про приватизацію і продала за 7 млн. грн. земельну ділянку під кінотеатром для будівництва багатофункціонального комплексу з об'єктами готельного, офісного, торговельного призначення

Ще через десять років власник вирішив його закрити. 30 вересня кінотеатр запросив всіх друзів на "Останній сеанс", глядачам показували хроніку кінотеатру, а вони ділилися спогадами.

"Якби завтра був останній день твого життя, чим би ти зайнявся? Ми будемо радіти! Тому, що в нашому запасі є ще цілий день. Тому, що Вона (сцена великого залу, - ред) була в нашому житті. Тому, що Вона прекрасна і ми ніколи її не забудемо. Тому, що нас любили її примари, любили і охороняли нас, примари людей, які тут були за ці 60 років. Ось там, на сцені стояв Вольф Мессінг і його голос залишився в стулках стельової ліпнини. У третьому рядку сидів Сергій Параджанов, і навколо нього була аура геніальності, хотілося сісти поруч, але було страшнувато. У шостому - сидів Микола Гринько, який щойно приїхав зі зйомок у Андрія Тарковського, потім він пішов на сцену, щоб поділитися з нами спогадами. У п'ятому - сиділи подруги Ніна Матвієнко та Марічка Миколайчук на вечорі пам'яті Івана Миколайчука і люди так багато про нього говорили, що дух його виник в залі і Марічка раптом заспівала його улюблену пісню, а зал почав підспівувати. Барбара Брильська сказала - я б дуже хотіла, щоб у Варшаві був такий кінотеатр. А Юрій Іллєнко, який ходив тільки сюди, говорив: "Кінопанорама" - мій будинок кіно. І багато їх ще було, найяскравіших людей України, тому "Кінопанорама" дбайливо зберігає їх дух, їхні думки, їхні почуття. І що б не було тут після нас, так буде завжди - ці примари нікуди не дінуться, вони будуть пам'ятати часи справжньої творчості і справжнього культурного хуліганства", - йшлося в запрошенні.

На нього відгукнулося стільки бажаючих, що черга ледь не перекривала вулицю, а на всіх не вистачило квитків.

Цим подіям передував допис директорки "Кінопанорами" Наталії Соболєвої про те, що її звільнили без пояснення причин.

"Це боляче. "Кінопанорама" - це найбільш життєво важливий, базовий та процвітаючий культурний простір, який я зустрічав, включно із Нью-Йорком та Сан-Франциско. Що сталося? Чи існує якийсь фонд по збору коштів, який може врятувати її? Я залюбки відправлю $200".

Судячи з коментарів – ця новина стала трагедією для багатьох людей, а "Кінопанорама" була дуже популярним місцем у киян. Якщо це так, то чого було її закривати?

Власником будівлі є компанія Istil Group. Вона належить бізнесмену, чоловіку співачки Камалії - Мохаммаду Захуру. Представник власника, заступник генерального директора Istil Group Сергій Марцин в коментарі The Village Україна повідомив, що "Кінопанорама" закривається на капітальний ремонт, якого там не відбувалося з 1958 року.

"Взимку там дуже холодно, а влітку – спекотно. Далі кінотеатр не може працювати у таких умовах", – пояснив Марцин.

В офіційній заяві йдеться, що ISTIL Group визнала недоцільною комерційну експлуатацію кінотеатру "Кінопанорама" в його поточному стані.

Як бачимо, про хоча б збереження залу в "його справжньому вигляді, без порушення архітектури і акустики" - а саме таке прощальне побажання висловила вже екс-директорка "Кінопанорами" Наталія Соболєва, не йдеться. Невідомо, чи буде там взагалі кінотеатр після ремонту. Заява пана Марцина про те, що власники проведуть тендер, за яким і визначать, що саме буде розміщуватись у будівлі і офіційна заява ISTIL Group дає привід для великих сумнівів.

Тим паче, що і коли 10 років тому власник вперше намагався розпочати капітальний ремонт будівлі, він не приховував, що кінотеатру в нинішньому вигляді там не залишиться.

"У цій будівлі буде кінотеатр. І називатися він буде "Кінопанорама". Ми його відремонтуємо, можливо, додамо два-три зали", - наголошував тоді представник власника. За словами самого власника, також планується створити "супутні розважальні приміщення - кафе, зал караоке".

Тоді ремонтні роботи, та й взагалі роботу кінотеатру зупинила Єврейська релігійна громада Києва. В 2009 році громада, на чолі з головним рабином Києва Моше Асманом подала у суд на ISTIL Group, вимагаючи повернути будівлю "Кінопанорами", оскільки в приміщенні кінотеатру колись розташовувалася Купецька синагога.

"Те, що це приміщення наше, ми знали все життя. У нас є історична довідка, лист Бродського про передачу частини свого маєтку під синагогу, витримки з офіційного видання міської адміністрації "Храми Києва",— переконує Давид Мільман, помічник головного рабина України, зазначаючи, що звертатися до влади громада почала ще з 1996 року, коли вийшов указ "Про повернення культових споруд релігійним громадам". - Однак на запити постійно приходили відмови, мовляв, "в процесі перебудови будівлі ознаки автентичності були втрачені. А потім ми випадково дізнаємося, що будівля вже продана-перепродана і приватизована". За словами Давида Мільмана, місце для молитви громаді та й місту більш ніж потрібне, бо в Києві на 60 тисяч євреїв всього три синагоги, у той час як до війни їх було 156. Суд громада тоді не виграла, але збирається судитися і надалі.

Тобто на сьогодні маємо конфлікт інтересів: киянам потрібна їхня улюблена "Кінопанорама" і обов'язково в тому вигляді, як вони звикли (принаймні зсередини), релігійним євреям потрібне це місце, бо вони його вважають святинею і хочуть тут молитися, а володіє всім цим бізнесмен Мохаммад Захур, який, мабуть, хоче мати від своє власності прибуток.

Тож нема жодних гарантій, та й, чесно кажучи, приводів сподіватися що "Кінопанорама" не перетвориться на черговий ТРЦ, з її єврейським щастям…

Кінотеатр "Україна" на Городецького 5 всього на шість років молодший за "Кінопанораму", він став першим київським широкоформатним кінотеатром. Через рік після відкриття тут відбулася премєра "Тіней забутих предків", під час якої літературний критик Іван Дзюба зі сцени, аспірант-літературознавець Василь Стус і журналіст В'ячеслав Чорновіл в залі закликали підвестися на знак протестів проти арештів українських інтелектуалів влітку 1965 року.

"Україна" зсередини був значно новішим за "Кінопанораму", в лютому 2001 року він знову відкрився після реконструкції і цілком нормально функціонував. Мав два зали, 456 і 148 глядачів, екрани за новітніми технологіями, новими комфортабельними кріслами іспанського виробництва з підставками для напоїв і наїдків, а також двомісними сидіннями "Love-seats. Кінотеатр мав два бари, ресторан і літню терасу, щорічно його відвідували близько 300 тисяч глядачів

У 2004 році Київська міськрада прийняла рішення про приватизацію кінотеатру. Навесні 2018 року, за інформацією Opendata, будівлю, у якій розташований кінотеатр, купили нові власники у травні та липні 2018 року, нині власниками вказані Євген Вилгін та Ігор Воронов.

Чутки про ймовірне закриття "України" в соцмережах ширилися вже кілька тижнів. Днями в кінотеатрі підтвердили цю інформацію, але в даному разі взагалі невідомо, чому закривається заклад і що з ним буде далі. Співробітникам запропонували написати заяви про звільнення.

Працюючи над цією статтею ми зустрічали поодинокі припущення в коментарях на "Фейсбуці", чого, мавляв, такий галас, найстаріший кінотеатр Києва "Жовтень" закрили, реконструювали і тепер там все дуже гарно. Може і тут так буде.

Але якщо "Жовтень" перед цим згорів, то з кінотеатрами, про які йдеться нині, все ніби добре. Особливо з "Україною". Трохи архаїчна і застаріла "Кінопанорама", вона тим і була дорога своїм друзям. І тут вже питання не до бізнесмена Захура, а до київської влади, яка не зробила все можливе для збереження кінотеатру, і не віддала його Єврейській громаді для відновлення синагоги, а продала, дозволивши зліпити з нього готель, офісний комплекс чи ТРЦ.

Дійсно, в Києві працює кілька десятків кінотеатрів – сучасних і в різних районах, але "Кінопанорама" і "Україна" потрібні в першу чергу не тим, хто ходить заїдати кіно попкроном, а любителям фестивалів і альтернативного кіно. Його великі сучасні кінотеатри навіть і не беруть.

"Закриття кінотеатрів в Україні - це щось близьке до винищення тварин, занесених у Червону книгу, - каже Кирило Марікуца, організатор Kyiv International Short Film Festival. - Відношення кількості екранів до кількості населення в Україні одне з найнижчих в Європі. Закриття одразу двох важливих для історії, кіно, культури та країни – біда. Це сигнал для суспільства, тому що, з одного боку, нам розповідають про креативні індустрії, підтримку українського кіно, створення культурного продукту та розвитку сектору – а з іншого, перепрофілюють всі можливі творчі простори в об'єкти споживання".

Ситуацію, скоріш за все, обов'язково прокоментує і Мінкульт, і Держкіно, і може навіть хтось із влади, як це було, наприклад, зі "Стусом".

На "Фейсбуці" створено групу підтримки "Збережемо кінотеатри KINOPANORAMA та Україна" активісти планують акції. Активісти пропонують визначити чіткі вимоги і аргументи проти закриття кінотеатрів, підготувати колективне звернення від усіх кінофестивалів та дистриб'юторів та громадськості до КМДА, Мінкульту, тощо, створити петицію, звернутися до народних депутатів, тиснути через ЗМІ на Захура і дружину його Камалію і якомога активніше поширювати інформацію про те, що коїться, додаючи хештеги #savekyivcinema #dalibude #kinopanorama #кинопанорама #кінопанорама #save_kinopanorama