Нобелівську премію з літератури отримав Абдулразак Гурна: Хто він такий і що написав

Depo.ua розповідає, що відомо про Абдулразака Гурну і про що він пише.

У повідомленні нобелівського комітету наголошується, що романи Гурни "відходять від стереотипних описів і відкривають нам очі на культурне розмаїття Східної Африки, яке незнайоме багатьом в інших частинах світу". Герої творів Гурни "опиняються в просторі між культурами і континентами, між життям, яке було, і життям, яке тільки зароджується".

Письменник отримає премію - 10 млн шведських крон ($1,1 млн американських доларів).

Гурна став четвертим уродженцем Африки, який отримав нобелівку з літератури.

Хто такий Абдулразак Гурна

Фото: Getty Images

Письменник народився в 1948 році і виріс на острові Занзібар, який був британською колонією, в родині мусульман арабського походження. У 1960-х роках він приїхав до Великої Британії в статусі біженця, почав писати літературні твори, коли йому був 21 рік. Гурна - професор Кентського університету, літературознавець, дослідник англомовної постколоніальної літератури. Його рідна мова - суахілі, однак Гурна пише англійською.

Що написав Абдулразак Гурна

Гурна - автор десяти романів і одного оповідання. Його перший роман "Пам'ять про від'їзд" (Memory of Departure) опублікований в 1987 році. За рік вийшов роман "Шлях пілігрима" Pilgrim’s Way), а в 1990-м — "Дотті" (Dottie). Роман "Рай" (Paradise) в 1994 році був включений в шорт-лист Букерівської і Уітбредовской премій. Його останні на цей час романи — "Біля моря" (By the Sea, 2001) і "Дезертирство" (Desertion, 2004).

Оповідання часто ведеться від імені маленьких хлопчиків, які зростають під час переходу від колоніалізму до незалежності.

В історичному романі "Рай" йдеться про історію Юсуфа - хлопчика, який народився у вигаданому містечку Кава в Танзанії на рубежі ХХ століття.

Батько Юсуфа - готельєр і має борги перед багатим і могутнім арабським купцем Азізом. На початку оповідання Юсуф закладений в обмін на борг батька перед Азізом і повинен на нього працювати. Юсуф приєднується до каравану Азіза і вони подорожують частинами Центральної Африки та басейном Конго, з якими досі не торгували протягом багатьох років. Караван стикається з ворожістю місцевих племен, потерпає від погодних умов. Коли караван повертається до Східної Африки, починається Перша світова війна, і Азіз зустрічає німецьку армію, яка примусом забирає африканців у солдати. 

В романі "Дезертир" розповідь іде від першої особи - Рашида, і тільки одна з десяти глав зроблена із зошитів його брата Аміна. Рашид - наймолодша дитина батьків -вчителів. Він на два роки молодший за Аміна, який, у свою чергу, на два роки молодший за їхню сестру Фаріду. Діти живуть в Занзібарі наприкінці 1950 -х років, під час переходу від колоніалізму до незалежності.

Рашид розповідає дві історії: одна частково його власна, і багато в чому залежить від іншої, що почалася п’ятдесят років тому, на околиці невеликого містечка в колоніальній Кенії, уздовж узбережжя Східної Африки на північ від Момбаси, коли рано вранці 1899 року англієць спіткнувся з пустелі і впав перед місцевим крамарем Хассаналі біля його мечеті. Хассаналі відвозить його додому іпочинає доглядати.

Хассаналі - нервова, забобонна, боягузлива людина. Коли вперше до нього звертається майже неживий Пірс, він помилково приймає його за огидного джина, який прийшов до душі.

Незабаром до Хассаналі прибуває англійський дільничний офіцер Фредерік Тернер. Він звинувачує Хассаналі в тому, що він вкрав якійсь товар, який привіз з собою англієць. Як виявилося, англійського мандрівника звати Мартін Пірс, він людина ліберальної думки та широких лінгвістичних знань. Пірс відчуває провину за неправдиві звинувачення на адресу своїх первісних рятівників, адже він справді прибув майже без нічого. Єдине, що він, здається, втратив - це зошит. Завітавши до Хассаналі щоб вибачитися, він зустрічає його сестру Рехану і негайно в неї закохується. 

Звичайно, скандал. Тепер Рехана змушена іти до Пірса і жити з ним.

Через півстоліття Амін, Рашид і Фаріда дорослішають і здобувають типову колоніальну освіту в незалежному Занзібарі. Амін, як і його батьки, має стати шкільним вчителем; Рашид навчається в Оксбриджі; а Фаріда здобуває невдачу у навчанні і стає сімейною домогосподаркою та кравчинею. Одна з її клієнток - красуня Джаміла, внучка Рехани та Пірса. Незважаючи на її репутацію "розлученої жінки, бабуся якої спала з іновірцем", Амін закохується в неї, а вона - у нього.

Звичайно, знову скандал. Амін пообіцяв ніколи більше не бачити, і так і вчиняє, докоряючи цим собі все життя.

Після здобуття незалежності та подальшої революції життя всіх героїв повністю змінюється. Рашид вчиться у Великій Британії і пропускає суспільно-політичні потрясіння на батьківщині. Він більше ніколи не бачить своєї родини.Його пристрасне вивчення книг призводить до того, що він покинув спочатку рідний дім, а зрештою і "всю культуру".

Роками пізніше Рашид зможе скласти історію разом із зошитами Аміна, власною пам’яттю та випадковою зустріччю з ще одним із нащадків Пірса.

Існують припущення, що "Дезертирство" - це автобіографічний роман. Рашид має багато спільного з автором: обидва народилися приблизно в той же час у Занзібарі, обидва вирвані з цих коренів для свого дорослого життя у Великій Британії. Обидва -  пристрасні дослідники літератури, обидва здобули ступінь доктора філософії (Гурна - з Кентського університету, Рашид - з Лондонського), і обидва продовжують кар’єру викладачів.

Чи можна почитати Абдулразака Гурну українською

На жаль, ми не знайшли жодної книжки Абдулразака Гурни українською мовою. Та навіть і російською нема. Можливо тепер українські видавництва звернуть увагу на цього автора, бо судячи з сюжетів, його книжки дійсно варті уваги нашого читача.