Наступ на Маріуполь може початися в день виборів - заступник комбата «Святої Марії»

З бійцями батальйону ДеПо зустрівся в зоні АТО, в околицях Маріуполя. Розвідгрупа виходила на чергове бойове завдання в ніч. Автомати з глушниками, бронежилети і гранати. Вдень війна артилерії, вночі - боротьба диверсійних груп. У самому місті, як кажуть солдати, «поки що відносно тихо».

Поспілкуватися спокійно змогли тільки через пару днів у Києві - заступник комбата з кумедним позивним «Моня» приїхав на народження доньки.

«ЗВ'ЯЗАЛИСЯ З НАШОЮ АРТИЛЕРІЄЮ, ВИКЛИКАЛИ ВОГОНЬ НА СЕБЕ»

Розкажіть подробиці операції під Павлополем. Як дізналися про російських диверсантів?

- Ми працюємо з місцевим населенням, створюємо мережу своїх інформаторів, формуємо групи людей, які нам повідомляють про пересування підрозділів противника. Один із них розповів, що в околиці Павлополя прибули незрозумілі військові. Ми зібрали нашу диверсійну групу, вирушили в розвідку. Операція йшла дві доби. Вистежили сили ворога, але, як виявилося, там було понад п'ятдесят осіб, в рази більше ніж у нашій розвідгрупі. Плюс їх прикривав контрснайпер, але наш фахівець із ним впорався. Тоді противник вдарив по нас із мінометів, осколками посікло нашу машину. Зв'язалися з нашою артилерією, викликали вогонь на себе. Вчасно встигли покинути сектор удару, а вони якраз до нього увійшли. На наступний день проводили розвідку - там як мінімум тридцять «двохсотих»... Ось як би й усе.

Є інформація, що після операції під Павлополем за вашу голову бойовики пропонують хорошу винагороду. Про яку суму йдеться?

- Я чув цифру сто тисяч. А чим вони там рахують - доларами, гривнями або своїми новоросійськими тугриками - я не знаю. Сподіваюся, буду дорожчати, от зараз повернуся до Маріуполя, ще «прокачаюся», підвищу свою ціну (сміється, - ДеПо). І якщо вже щось там оцінювати... Я за голову Павла Губарєва дам справжню, нашу українську гривню. Одну. Нехай несуть. А якщо серйозно, то мені все одно хто і що там оцінює, це все розмови. Базікання. У бою буде видно, хто скільки коштує. І голову треба берегти, скільки б за неї не давали.

Ви приїхали до Києва. Відзвітувати чи за новим екіпіруванням?

- Дочка у мене народилася. Треба її у документи вписати, свідоцтво, там якісь юридичні нюанси, треба бути тут. Дві години її на руках тримав. Сьогодні назад - до Маріуполя.

«ТЕХНІКУ, АРТИЛЕРІЮ ВСЮ ВИВЕЗЛИ, ВІЙСЬКОВІ МІСТО ЗАЛИШИЛИ»

Багато комбатів кажуть про те, що найближчим часом буде наступ на Маріуполь...

- Все залежить від маленького психа з Кремля, який віддає накази. А російські війська повністю готові, вони зосередили у напрямку Маріуполя дуже багато сил, можуть почати наступ бодай завтра. За моєю інформацією, у противника близько 70 танків, 60 машин так званої «гуманітарної допомоги», плюс достатня кількість артилерії. Не виключаю, що наступ на Маріуполь може початися у день виборів. Місто - стратегічний об'єкт, воно їм дуже потрібне.

Як вважаєте, чи зможе Україна утримати Маріуполь?

- Ми будемо його захищати, незалежно від того, яке політичне рішення буде ухвалене. 25 серпня Маріуполь вже здавали. Тоді там залишилися тільки два добровольчих батальйони - «Азов», «Свята Марія» і ще 300 солдатів Нацгвардії. Техніку, артилерію всю вивезли. З 25 серпня по 5 вересня ми своїми крихітними силами тримали місто... Утримали. Є ще одна проблема - окопи й укріплення, які були побудовані до нового керівництва АТО, прекрасно відомі противнику. Їхні координати здали. Але зараз ми будуємо нові.

Артилерії, бронетехніки вистачає?

- Хотілося б усього якомога більше. Проти російської армії важко воювати. У них немає проблем зі зброєю. Щодо вишколу - у нас не було такої підготовки, як у них. Ми вчилися на війні, відразу у бойових умовах. Це найкраща практика, хоч ми і заплатили за неї дуже страшну ціну - життя наших хлопців. Російські війська - серйозний ворог, але той же аеропорт донецький вони не можуть узяти. Я хочу сказати, що не треба шапкозакидацьких настроїв, але і не такий страшний чорт, як його малюють.

У Маріуполі діють п'ятірки диверсантів. Про це знають всі бійці, але чомусь ніхто про це не говорить вголос...

- Більш того, диверсійних груп там достатньо. Нещодавно, наприклад, вони обстріляли наш піший патруль. Ці п'ятірки «прокидаються» увечері, працюють вночі. Скільки їх - невідомо. Сьогодні може лежати бомж, а завтра встане - капітан ГРУ. Їхній професіоналізм не підлягає сумніву. Але ми навчилися їх затримувати й знешкоджувати. Є схеми, є напрацювання. Розповідати про них не буду.

«ВІЙНА ЗАКІНЧИТЬСЯ, КОЛИ ПІД МОЇМИ НОГАМИ БУДУТЬ РУЇНИ КРЕМЛЯ»

Що скажете про перемир'я?

- Його немає. Зараз триває війна артилерії і війна диверсійних груп. Плюс вони під'їжджають і обстрілюють наші блокпости. Ми відповідаємо - встигли, влучили - убили. Не встигли - вб'ємо наступного разу. Вони хитрують, ми теж. Якось проводили операцію: виїхали посерединці, між нашими й сепарськими блокпостами, виставили групу, працювали без прапорів і шевронів. Тут під'їжджають мутні хлопці, з ДНР. Подивилися на нас, за своїх прийняли. Ми їм підіграли, вони розчулилася, давай нам там про свої справи розповідати, хвалитися, розслабилися... Коротше, приїхали хлопчики. Більше нікуди вони не поїдуть.

Додому не хочеться?

- Всі хочуть додому. Там, у зоні АТО, живеш одним днем. Розумієш, що вбити можуть у будь-яку секунду. Де б ти не знаходився, у якому б укріпленні чи окопі не тримав позицію. Можуть убити. І додому всім хлопцям хочеться. Але ми захищаємо нашу країну. І будемо це робити стільки, скільки буде потрібно.

Як гадаєте, коли закінчиться війна?

- Коли під моїми ногами будуть руїни Кремля, а Цар-дзвін я здам на металобрухт. Москва і Кремль, ті люди, що там сидять, - це рак на тілі Росії. Його треба вирізати. І, думаю, нам у цьому допоможуть і росіяни, які не підтримують Путіна, і українці, які живуть у Росії.

Фото та відео Оля Камєнєва/ДеПо