NASA подумує про відправку зонда на найбільший супутник Сатурна

Проект зонда конкурує з іншим варіантом вивчення космосу - відправкою апарату до комети, повідомляє Depo.ua з посиланням на Space.com .

Команда вчених, що працюють над передбачуваної місією під назвою Dragonfly, хоче об'єднати технологію наземних безпілотників і інструменти, відточені при дослідженні Марса, щоб досліджувати складні хімічні реакції, що відбуваються на найбільшому супутнику Сатурна. Пізніше в цьому році NASA повинне буде вибрати між цією місією і іншим пропозицією, яке буде збирати зразки матеріалу на кометі.

"На перший погляд, я думаю, що багато людей думають, що опис Dragonfly звучить абсолютно неймовірно. Це не тільки неймовірно захоплююча концепція з дивовижною, чарівною наукою, але також і здійсненне - це дійсно реально з інженерної точки зору", - сказала Мелісса Трейнер, заступник головного дослідника місії.

Місія Dragonfly, якщо вона буде обрана, буде прагнути до запуску в 2025 році і прибуттю на Титан в 2034 році. Світ, який вона буде досліджувати, дивним чином нагадує Землю. На Землі сонячне світло живить органічне життя, що росте в полях і лісах; те ж сонячне світло викликає хімічні реакції в верхніх шарах атмосфери Титана, які створюють великі органічні молекули, які падають на поверхню супутника, подібно дощовій воді Землі. У той час як Земля має ландшафт з каменю, місцями покритий водою, ландшафт Титана складається з водяного льоду, покритого місцями органічними сполуками.

Знання цих рис Титана відбувається головним чином з даних, зібраних місією Cassini і зондом Гюйгенс, який подорожував з Cassini і приземлився на Титані в 2005 році. Ці два космічних корабля повністю змінили уявлення вчених про Титан.

Зокрема, атмосфера супутника, яку Трейнер порівнює з подушкою, в поєднанні з низькою гравітацією на Титані робить можливим розміщення безпілотного апарату на такому далекому об'єкті.

Зі свого конструкцією ротора-гелікоптера, Dragonfly може піднятися з поверхні Титана і полетіти, використовуючи ядерний джерело енергії. Але впровадження технології позаземного безпілотника є засобом досягнення мети, а не кінцевою метою.

"Ми приділяємо велику увагу польоту, і це те, що ми показуємо на фотографіях, тому що це частина дійсно захоплюючою роботи. Але правда в тому, що ми дійсно проводимо більшу частину часу на поверхні. Ми виконуємо низку наших наукових досліджень на місці, а потім ми летимо, щоб переміститися і отримати деякі інші дані на поверхні. Ми переїжджаємо в нове місце, а потім ми займаємося наукою на землі", - сказала Трейнер.

Команда Dragonfly представила детальний концептуальний звіт в грудні і очікує рішення від агентства цього літа. Члени команди заявили, що вважають переконливим аргумент на користь досліджень, які може виконати місія, і її здійсненності.

"Це дивно, але не шалено", - сказала Мелісса Трейнер.