Міф про вишиванку: Як носити українські строї цілий рік

Руслан Павлюк (Прорва) популяризує український національний одяг, роблячи репліки з традиційних строїв позаминулого сторіччя

Depo.Життя
2 лютого 2018 09:00
ФОТО: depo.ua
Міф про вишиванку: Як носити українські строї цілий рік

Руслан - етнограф за освітою і модельєр за покликанням. 15 років він працював в Музеї Гончара, а потім відкрив майстерню, зібрав команду майстрів (швачки, вишивальники, тощо) і робить одяг, схожий на український традиційний стрій, тільки з мінімальними адаптаціями під сучасні вимоги.

Depo.ua завітали до нього в майстерню, поринули в світ юпок, керсеток, сіряків, плахт, і дізналися, що не вишиванкою єдиною можна підкреслити свій український look. Вибачте за мовну "еклектику". Хоча в розмові про те, як носити традиційний український стрій дев'ятнадцятого сторіччя в двадцять першому без неї, еклектики, - нікуди.

ВИШИВАНКА – ЦЕ МІФ

- На вулиці доволі зимно, і вітер сильний, і снігу намело. Що за такої погоди носили українці триста років тому? Бо на музейні зразки теплого українського одягу подивишся і здається, що в ті часи люди взагалі з жовтня по квітень з дому не виходили

- Чоловік вдягав вовняні штани, або пару штанів – під вовняні піддягав літні, з більш тонкого сукна. На сорочку, вже в пізньому варіанті (в 19-20 столітті) - жилет, а поверх жилета – свиту. Це досить важке драпове пальто. А ще поверх свити, якщо вже було дуже холодно – кожух. А поверх кожуха, коли вже треба в дорогу їхати, одягали сіряк – важке пальто вільного крою з цупкого валяного вовняного сукна. З усім цим вага набиралася добряча, треба було здоров'я щоб все це на собі носити.

Жінка вбиралася, щодо верхнього одягу, так само.

- А як з натільним? Ходили в спідницях, але ж теплих кологот, панчох не було тоді

- Але ніхто ж і не ходив в спідницях по коліно. Спідниця тепла, вовняна, під нею – сорочка до кісточок. Поверх одягали керсетку і зверху - ті ж самі кожухи.

- Тобто для жінок теплих штанів, панчох, гольфів не було? Голі ноги під спідницею?

- Наскільки я розумію, так. Принаймні в першій-другій половині 19 століття.

- І на ноги – чоботи з високими халявами?

- Чоботи-то були з високими халявами, але, судячи з тих етнографічних зразків що я зустрічав, жінки ті халяви закочували. На відміну від чоловіків, де чоботи виглядають як ботфорти.

- Як ще жінки пересувалися взимку вулицею, по холоду, по снігу, з майже голими ногами?

- Багато спогадів про те, що перебігти селянці з одного кутка села в інший в гості до сусідки босоніж по снігу не складало проблеми. Це були здорові люди і в них були здорові порепані ноги. Більшість часу тоді селяни босими ходили. Звісно не від хорошого життя, від бідності.

- І від теми української зими 300-річної давнини - до зими нашої. Носити вишиванки вже стало для українців класикою, але сорочка – то на теплий час. Навіть на День вишиванки в травні не завжди тільки в ній комфортно, хочеться ще якийсь жилет. Щось з українського традиційного одягу можна одягти в холоди, щоб воно виглядало стильно і по сучасному?

- Вишиванка - це міф, сформований в кінці 19 століття "Просвітою" і українською інтелігенцією.

- Чого це міф?

- Бо це нижня сорочка! А її зробили символом українського одягу. Інтелігенція почала вбиратися, копіюючи селянське середовище, в ці вишивані сорочки.

- А ви вважаєте, що це не найпоказовіший елемент українського строю?

- Та ні, ви знаєте, я так розумію, вони все правильно зробили, що вибрали сорочку. Досвід показав, що цей одяг найбільш придатний до трансформації і він завжди в ноші. Ми шили і приталені сорочки, і розширені, і блузки, і з рукавами кльош, але воно було в стилі українського одягу.

Досвід показав, що без костюму діловий стиль неможливий, а вишивану сорочку можна тепер надягати самостійно. Вона є повноцінним одягом, а не додатком до костюму.

А в ті часи, коли її почала носити інтелігенція, сорочка була спідньою білизною, додатком до костюму. Незалежно від того, вишивана вона чи не вишивана. Чоловік просто в сорочці, без верхнього одягу, не виходив за ворота, це вважалося непристойним. Жінка могла по хаті ходити в довгій сорочці, але коли приходив гість, вона обпиналася – одягала обгортку чи плахту. Просто ходити в сорочці, підперезавшись крайкою, як зараз багато хто собі дозволяє, раніше навіть діти не могли.

Джерело: Шляхетний одяг/Facebook, фото Олега Головацького

- Але повертаючись до нашого питання, що зараз можна жінці одягти до вишиванки, щоб це був і етнічний український і водночас сучасний вигляд?

- Один варіант – керсетки, інший – горсет (лейбик, жилет – в різних регіонах називали по-різному).

Керсетка. Джерело: Шляхетний одяг/Facebook

Тепліший варіант – юпка, керсетка з рукавами.

Юпка. Джерело: Шляхетний одяг/Facebook

- Як ви ставитеся до того, що таку керсетку і вишиванку пані одягне під джинси?

- Якщо це одяг, пошитий в наш час, чому б його не суміщати з сучасним одягом?! Є такий тренд, не суміщати старий одяг з сучасним, тобто якщо ви вже вдягли стару річ, то нехай це буде не під джинси, а повний українській стрій.

Але коли ви шиєте сучасний одяг, тобто репліку – це ваше право, як його з чим суміщати. Ми шиємо так, щоб майже не змінюючи, адаптувати і до носіння в автентичному строї і до джинсів, лосинів.

Наприклад – довга керсетка, нижче коліна. В сучасному варіанті носіть її під колготки або під лосини як сукню. Це буде красиво. Хіба що водолазку якусь під неї ще треба.

- Ви знаєте, щось все одно під неї вишиванку око просить…

- (смієтья) Це вже виховані комплекси, що сучасний автентичний одяг треба носити тільки по-традиційному.

"ЩО ШИВ ДЛЯ САВЧЕНКО - НЕ ШКОДУЮ. Я Б І ДЛЯ ЯНУКОВИЧА ПОШИВ"

- Чому так мало українців носять щось традиційне крім вишиванки, як вважаєте?

- Тому що це дуже дорого! Не кожен може собі дозволити. Оця керсетка коштує 18 тисяч, без урахування вартості матеріалу. Це складна робота трьох людей, вона триватиме не менше 150 годин, багато чого робиться вручну.

- Ви бачили когось в місті в українському строї?

- Ні, хіба що друзі мої реконструктори ходять. А так, ні. Це дорого, хто б це не робив – ми, чи Отаман, Рута, Зерно – зараз з десяток фірм шиє традиційний одяг, ціни чималі.

- Можливо, серед ваших клієнтів є представники українського бомонду.

- Гаврилюку шив. Ми поєднали діловий костюм і козацький одяг, це була наша спільна ідея, тішуся, що він пристав на таку "авантюру". Хоча далі я не слідкував, ходить він в цьому у Верховну раду, чи ні.

- Ще приходять до вас якісь відомі особистості?

- Відомі якраз взагалі не приходять, хіба що випадково. Люди, які мають кошти на одяг за 40-70 тисяч, не мають часу чекати і їздити на примірки, вони не готові спускатися в підвал і сидіти на лавці, їм треба шоурум в престижному районі.

- Ви пошили юпку для Надії Савченко, потім вона вдягнула її з тією шапкою, шо їй подарували на Хортиці і соцмережі з неї дуже кепкували (то вже був той період, коли вона втратила величезну прихильність суспільства). Вам не було образливо на такі відгуки?

- Та я пошив одяг і забув про нього!

Юпку шили ще коли Савченко була в тюрмі, вона мала вийти в ній на волю, перед Новим роком, але потім щось змінилося і випустили пізніше, влітку.

- А ви б стали їй шити, якби знали, як все потім обернеться?

- Слухайте, це просто одяг. Чи в неї нема любові до української пісні? До сала? До ста грамів? Та я буду всім шить. Я б і Януковичу пошив. Звичайно, що він заплатив би трохи більші гроші, мені є куди їх подіти…

- Значить, більшість ваших клієнтів – не заможні і знамениті люди?

- Більшість людей приходять, бо відчувають, що їм це просто треба. Я не знаю, чи буде взагалі людина це носити, але їй треба. Хоча є в мене постійна замовниця, з Дніпра, вона вдягає стрій просто на прогулянку, чи в кафе.

От, студентка пошила собі свиту в розстрочку, їй це коштувало шість тисяч, півроку мені віддавала по тисячі в місяць. Можна і так. А є купа людей, які ті шість тисяч легко виложать, але в житті собі такого не пошиють, бо вони підуть на базар, куплять за триста гривень стару свиту і будуть її тягати. Хоча видно, що і рукав короткуватий, і спина задовга і взагалі воно мишами поїдене.

УКРАЇНСЬКИЙ СТРІЙ ДОРОЖЧЕ, НІЖ ТРИСТА РОКІВ ТОМУ

- Скільки коштує зібрати собі традиційний етнічний український стрій? Не б/в, а репліки, наприклад: вишиванка, спідниця, юпка, чоботи і очіпок.

- Від 30 до 80 тисяч гривень коштуватиме повний стрій і це буде ручна робота.

- Тоді верхній одяг, взуття коштувало як корова чи свиня. Зараз якщо порівнювати ціни на репліки з цінами на худобу, дорожче?

- Свиня коштувала 4-6 рублів, а пара взуття – 4-5 рублів. Зараз свиня – близько трьох тисяч (по 30 гривень за кілограм живої ваги), а індпошив взуття – близько 10 тисяч гривень.

Свита коштувала півтора-два рубля і це була тримісячна зарплатня дівчини в наймах в місті. Зараз свиту зшити коштує 7-8 тисяч гривень.

Тобто зараз український стрій ручної роботи коштує майже стільки ж, скільки і в 19 сторіччі.

- Що буде правильніше – плахта чи спідниця?

- Спідниця широко увійшла в український селянський одяг пізно, чи не наприкінці 19 століття. Є купа згадок, як дівчата Слобідської України йшли на заробітки на Дон і поверталися вже в спідницях. Дончихами їх називали, бо вони в спідницях прийшли, порушили моду. Консервативне селянське суспільство до цього ставилося трошки з осудом. Зневажливо казали, що їй вже плахта заважка стала, що вона собі вже спідницю зробила. Поступово спідниці таки витіснили плахти з щоденного вжитку і їх надягали вже тільки в церкву і на свята.

- Пишуть, раніше людей з Західної Європи шокували плахти українок

- Так, бо для них це був досить відвертий одяг, вони носили пишні і широкі спідниці, а плахта чи обгортка міцно обтягує, підкреслює сідниці, талію, стегна. Тому це шокувало, це як зараз би дівчина просто в лосинах вийшла в країні, де носять хіджаби.

Джерело: Шляхетний одяг/Facebook

- І ще бачимо, що в українок весь верхній одяг дуже пишний був ззаду. Вважалося, що в красивої жінки має бути великий і пишний… зад?

- Це розповсюджений погляд на жіночу фігуру в ті часи. Широкі стегна в жінки начебто говорять про її спроможність народжувати.

Але те, що українська жінка прикрашала себе ззаду – таке є. Стрічки, складки позаду, пояси з балабонами – в одязі ззаду мало бути всього пишно-багато, щоб виглядала, як пава.

- Як думаєте, чому в росіян, які своїм культурним спадком ніби так пишаються, нема традиції носити народний одяг?

- Я не можу сказати прямо про всіх, але я знаю купу росіян з наукової тусовки, які носять. Козацтво їхнє, знову ж таки.

- Але це не так розповсюджено як в нас...

- Тому що в них одяг не набув такого маркеру. За нього ніхто не страждав.

- Він не став національним символом.

- Так, він не политий кров'ю. Наша сорочка полита кров'ю.

Фото: Олександр Хоменко. Відео: Сергій Людкевич

Читайте також: Нова українська мода: сторічна вишиванка з чужого плеча

Більше актуальних новин читайте на Depo.Життя