Хто має сісти в тюрму через відсутність вакцини проти сказу

Мабуть для нас це штука нова - сказ. Раніше на нього в Україні ніхто не захворював і препаратів від захворювання не вимагав. Тільки цього року з'явилося. З Росії прийшло.

Кожного року одна і та ж проблема - людей кусають дикі тварини, щури, коти, собаки, люди звертаються по вакцину до травмпунктів, а там їм кажуть, що ліків нема. Змінюються уряди, міністри, якихось функціонерів від медицини звільняють із страшенним скандалом чи без, а постачання вакцин налагодити не можуть.

Кажуть, що колись вакцини від сказу виготовлялися в Україні, але потім виробництво зупинилося і стали замовляти імпортні. При цьому наступна партія здається завжди приходила не тоді, коли запаси попередньої починали закінчуватися, а коли вони вже закінчилися і родичі вкушених самі бігали по аптеках як скажені у пошуках медпрепаратів. Адже часу, коли треба зробити перший укол, мало - тиждень.

Радник міністра охорони здоров'я на громадських засадах Андрій Семиволос пояснив у коментарі depo.ua, що імпортні вакцини від сказу цього разу відсутні тому що антирабічна (тобто протисказова) сироватка в Україні не зареєстрована. А купити її можуть тільки тоді, коли зареєструють.

Центр збере замовлення від регіонів на потребу у вакцинах, замовить, сплатить. Ця процедура займає близько півроку.

І зрозуміло, що все це дуже складно, довго, тендери усілякі, підкилимові суперечки, але хочеться сказати - хлопці, може ви якось прискоритеся? Бо доки ця вакцина врешті прийде, людина, хвора на сказ, вже тричі помре!

Зараз на вакцину чекають два маленьких хлопчика з Бердянської області, яких покусав скажений кіт. Хлопчики чекають вже п'яту добу, при тому що перший укол треба зробити не менш ніж за тиждень після укусу. Відсутність щеплення - стовідсоткова смерть. А отже питання відсутності вакцини в країні входить в нову тепер уже кримінальну площину. Якщо дітей так і не врятують, політичної відповідальності для керівництва нашого МОЗ буде замало, потрібно буде нести відповідальність кримінальну і сідати в тюрму.

Маленьким дітям та їхнім батькам не поясниш, що щось там не було оформлено вчасно і що в українського МОЗу майже завжди є проблеми з тендерними закупками вакцин і не тільки від сказу. 

"Ця проблема наразі у всіх" - це слабка розрада. Це не розрада взагалі. Українці мають звернутися до державного медзакладу та безкоштовно, вчасно отримати допомогу. Це їхнє конституційне право.

А вони не тільки не мають можливості отримати ліки від сказу безкоштовно, але й не можуть їх купити бо в аптеці таких нема.

І це вже здається нікого навіть не обурює. Ну не будуть вчасно прищеплені діти, не отримують ліки хворі на ВІЛ, ну помруть від сказу якісь там люди... Легше ж закрити на це очі, не помічати, ніж розібрати, зламати велику українську стіну безкінечних тендерів, відкатів, "договорняків", байдужості та недбальства.

Що ми робимо, коли розуміємо, що вдома закінчуються харчі або зносилися мешти? Ми дістаємо гроші, йдемо та купляємо. Чи плануємо покупку заздалегідь. Так само держава повинна поводитися у питанні закупівель ліків. Не треба бути великим логістом щоб розуміти це.

Але чиновники від медицини, здається, до кінця не розуміють що майже за кожним їхнім рішенням стоїть життя. Завагався - і хтось помер. Взяв гроші за те, щоб пропхати ліки сумнівної якості - хтось став інвалідом.

Що заважає їм це усвідомити? Чи гроші стоять перед очима, застилають усе? Чи це вічне "а що я можу зробити?"

Чиновникам треба перестати дивитися у папірці-гаманці і зазирнути в очі пацієнтам.
Чи може краще їм опинитися на місці пацієнтів? Може прав лікар Комаровський кажучи, що треба запустити скажених собак на Грушевського і Банкову? 

Врешті решт, коли йдеться про дитяче життя, можна й закрити очі на бюрократичні процедури і просто підняти слухавку і потрібні вакцини будуть у Бердянську протягом доби. Але навіть цього ніхто не зробив і не тому що байдуже, українські чиновники такі ж чутливі, як і решта їхніх співгромадян. Просто уникати реального вирішення проблем, прикриваючись інструкціями, положеннями та нормативами в крові у наших чиновників.

Нагадаємо, у Бердянську помирають два маленьких хлопчики через відсутність вакцини від сказу.

Як повідомляв depo.ua в Україні вже кілька років немає вакцини від сказу, тож що робити жертвам скажених тварин, у МОЗ не знають.