Як розвеселити українців на Новий рік, щоб нікого не образити

Мені здається, що найскладніше в організації партійних і державних з'їздів у Радянському Союзі було визначити кількісний їхній склад за соціальними ознаками, щоб контингент точно відповідав поточному радянському суспільству. Тобто потрібно було чітко передбачити відсоток управлінців, селян, робітників, учених і військових. Серед селян потрібно було дотримати пропорції між доярками, свинарками і комбайнерами. Серед військових - визначити ліміт на молодих рядових, середнього віку офіцерів і сивих ветеранів з орденськими колодками. Серед робітників повинні були бути присутні окремо шахтарі, окремо металурги, окремо - молоді будівельники БАМу. Тривимірності цій схемі додавало те, що в цьому всьому контингенті потрібно було витримати чіткий норматив розподілу на чоловіків і жінок, на комуністів, комсомольців і безпартійних, а також розбити все це за віковими групами. Здається, що цей розподіл був найбільш трудомістким в організації радянських заходів, на все інше не вистачало сил, від чого всі з'їзди і сесії в СРСР були вкрай нудними.

Тепер, я гадаю, щось подібне повинні відчувати упорядники новорічних розважальних програм, які цього року залежатимуть від політичної складової донезмоги. Та й політкоректність явно домінуватиме над водевільністю цих сюжетів. Ну, не запросиш же ти в розпал антитерористичної операції на новорічне шоу Данильця та Моїсеєнка з їхніми дурними «кроликами»: одразу в студії з'явиться Ігор Мірошниченко і надає бейсбольною битою цим двом народним артистам України по голові. Причому це буде найпрекрасніша реприза за всю історію нашого дуету, як на мій погляд.

Або - наскільки етично запрошувати в новорічний ефір Ані Лорак? Зрозуміло, що дівчині свого часу завдав важку психологічну травму культовий гурт «Гринджоли», і з того часу вона трохи не в собі. Але, з іншого боку, якщо перевіряти всіх виконавців по тих дурницях, які вони наговорили за все життя, можна одразу скасовувати всі «блакитні вогники», замінивши їх одним Поплавським. Або Шуфричем. Чомусь я впевнений, що Шуфрич на «блакиті» з'явиться за будь-яких розкладів.

Виключно теоретично можна було б додати в програму мілітаризму і перенести всю новорічну програму в зону АТО, як це робили всі адекватні артисти всіх країн, виступаючи в окопах і Першої, і Другої світових воєн. Я наполягаю на слові «теоретично», бо на практиці у нас подібне шоу просто не може не перетворитися в кошмарний кітч із камуфляжем-вишиванками і гранатами-писанками. І сама думка про те, що я побачу Поплавського, який стрибає в малиновій балаклаві на тлі пінопластової моделі донецького аеропорту, ввергає мене в панічний стан.

Побічно про муки вибору, які ковбасять творців наших шоу, свідчить те, що в пресі неможливо зустріти жодних згадок про те, чим же нас порадують творці новорічних програм. Хоча ще два роки тому за місяць у пресу вже масово зливалися «витоки» того, чим порадує глядача той чи інший канал: один - Сердючкою на подіумі, інший - Кіркоровим у ролі Вакули. А тут же не до розваг, коли країна фактично живе в жалобі. Хоча, у принципі, у сталінському суспільстві нас навчили робити веселу міну при поганій грі.

Ось, наприклад, гумористичний журнал «Перець» був заборонений з 1934 по 1939 роки, і в мене часто виникає бажання сходити в бібліотеку, подивитися, що ж там за гумор у нас був у 1933-му голодоморному році. Та й той же Остап Вишня (якого НКВС «закрило» на рік раніше «Перця»), який, сидячи в Печорлагу, був змушений хвацько-сатирично висміювати «наклепників», які запевняють, що письменник Губенко сидить у Печорлагу. Тому я абсолютно не здивуюся, якщо наші продюсери зроблять вигляд, що в країні взагалі нічого не відбувається, і знову брати Борисенки на новий рік співатимуть про те, як вони люблять Свєту Лободу, а Світлана Лобода - про братів Борисенків. Бо новорічні програми в чомось не менш консервативні, ніж журнал «Перець» - їхня конструкція і запліснявілі жарти не змінюються десятиліттями.

Адже в принципі, куди подітися тій же Лободі, якщо в Росії її відтіснили від новорічних заходів, та ще й під політичним приводом? Не дарма ж ось передають, що в Росії озвучили імена українських артистів, яким відтепер закритий шлях на корпоративи найбільших російських компаній. Результати відповідного дослідження надала російська асоціація НАОЗА (Національна асоціація організаторів заходів, займається регулюванням та розвитком event-ринку в Росії), розповіла PR-менеджер асоціації. Її члени не бажають бути втягнутими в політичні чвари, тому організатори корпоративів у найближчому майбутньому не стануть запрошувати таких артистів з України, як Анастасія Приходько, Світлана Лобода, Андрій Данилко. Ось чим відрізняється шоу-бізнес північного сусіда від нашого - він ніколи не парився таким поняттям, як політкоректність.

До речі, ось цікаво, чи транслюватиметься цього року українськими телеканалами фільм «Іронія долі, або З легкою парою»?