Іван Андрусяк про Діда Мороза, Донбас та «вату»: 10 цитат

depo.ua зібрав цитати Андрусяка про літературу, ігри у війну та виховання:

1. «У дитячій книзі не може бути нічого неважливого - адже йдеться про дітей! Все ж най-най-найважливіше - щоб вона була написана, намальована, відредагована, зверстана, віддрукована, зшита - одне слово, абсолютно все, що з нею робиться, має робитися з любов'ю»;

2. «Якщо література почне говорити з дитиною на мові цінностей, дитині буде цікавий й Панас Мирний, й Нечуй-Левицький. А якщо говорити з дитиною на мові протоколу, їй не цікавий ніхто»;

3. (про свої книги) «Думаю, це навряд чи сподобалося б «ваті»,«совку»- або як ще називають цих безрідних створінь, яких мені щиро шкода. Адже «вата» не стане читати мою повість - вона взагалі читати не вміє, причому на жодній мові. Ні Пушкіна, ні Достоєвського, ні Булгакова - що вже говорити про Андрусяка»;

4. «Виховувати своїх дітей на чужій літературі я б не ризикнув. Це закладає серйозні проблеми, у тому числі й такі, які ми зараз маємо на Донбасі, де діти росли на книжках Маршака, а ми туди своїх книг не приносили. Зрозумійте правильно: я не проти Маршака. Ясна річ: має бути повага, любов до інших культур, але база має бути своя, національна, рідна»;

5. «Мої маленькі сусіди в Березані ще роки з два тому, граючи у війну, шикувалися у мене під вікном, та їхній командир, хлопчик років п'яти, запевняв: «Ми не проти німців, ми спецназ». А цього літа вони вже чітко воювали «з Росією» - незважаючи навіть на те, що деякі на своїй саморобній «зброї» ще малювали, наслідуючи побачені по ТБ у фільмах, червоні зірки»;

6. «Жоден Дід Мороз до мене ніколи не приходив, й я досі ставлюсь до цього персонажа вкрай насторожено - для мене він завжди був атрибутом «шкільного офіціозу», таким же, як піонерський галстук... Проте Святого Миколая ми завжди чекали з нетерпінням - він був не «заради пози», а для душі, й ми, маленькі, його по-справжньому любили навіть тоді, коли вже здогадувалися, як під подушкою з'являються подарунки»;

7. «є така країна росія
всім у ній керує хуйло
там ніхто ні жне ані сіє
тільки споживає бухло
там немає людської мови
матєрний повсюди язик
на гербі здохляк двоголовий
в тренді безголовий мужик
вміють там брехати і красти
вчепливі вони як смола
вміють на сусіда напасти
щойно лиш забракне бухла
їм у всьому винні євреї
українці їм вороги
там національна ідея -
сплюндрувати все до ноги...»;

8. «Все ж 2013-й, незважаючи на всі його каверзи, дав нам це відчуття - Україна в серці»;

9. «Для мене мова окупанта, мова ворога - російська. Підкреслюю: я нічого не маю проти російськомовних українців і в нормальних обставинах я перший виступлю на захист їхніх мовних прав... Але сфера функціонування державної мови - це моє право, і я його нікому не подарую»;

10. «Хочеться зробити дуже і дуже багато - плани та мрії величезні, а життя їх, як водиться, трохи стримує. Але нічого - на все свій час».

Андрусяк народився в селі Вербовець Івано-Франківської області.

Письменник прославився дитячими творами «Стефа і її Чакалка: дівчача повістина», «Книга зайчика: римовані казки», «Вісім днів із життя бурундука: повість», «Звіряча абетка» та ін, а також поетичними збірками «Депресивний синдром», «Отруєння голосом», «Часниковий сік», «Книга трав, дерев і птахів».

Є володарем численних літературних премій.

У матеріалі використані цитати з постів Андрусяка в Facebook, його інтерв'ю для «Україна Молода», «Інтерв'ю з України», «Читомо», видавництва «Грани-Т», «Справжня варта», «Україна-центр»