Історія українського зека в окупації: паспорт РФ або голодна смерть

Як розповів Валентин ДеПо, в 2006 році його засудили до 15 років позбавлення волі за умисне вбивство в Києві та етапували до Криму: спочатку в Сімферополь, а потім в Керч, до виправної колонії № 126 посиленого режиму.

Коли півострів окупувала Росія, тюремна адміністрація стала тиснути на в'язнів, щоб швидше отримали російські паспорти. До тих, хто йшов в «отріцалово» знайшли підхід через родичів, мовляв, у вас рідні в Криму (більшість в'язнів - місцеві), їм тут ще жити, подумайте... У підсумку 90% ув'язнених добровільно-примусово стали «новими росіянами», справи переглянули і перекваліфікували під російське законодавство.

Поплавський приймати громадянство РФ мало того, що відмовився, так ще й «напав» на адміністрацію із звинуваченнями.

«Я зі своїм проукраїнським напрямком визначився спочатку і місцевим мусорам сказав: «Ви присягу давали якій країні, тварі? Завтра прийде Китай, і під нього ляжете?», - згадує він.

Ці слова коштували засудженому дорого: зухвалий зек встав зі своїм українським громадянством тюремникам поперек горла. Почалися провокації.

«Мене хочуть спровокувати на застосування бодай найменшого фізичного впливу: штовхання, удар - це дасть їм привід відкрити кримінальну справу за напад на представника адміністрації колонії та судити вже по КК РФ. Вони не гребують нічим. Не можу багато чого описати, але суть ґрунтується на міжнаціональних принципах. Нерви у мене не залізні та при наступній провокації, щоб не доводити до крайнощів, я оголошу безстрокову голодовку з причини незаконного утримання мене під вартою з примусом визнати режим за КК РФ, до якого я ніякого відношення не маю. Якщо почну цю акцію, то витримаю її, навіть з летальним результатом. Я упертий, якщо щось вирішив, мене «вибити з тапок» неможливо. У мене батьки поховані в Україні, це для мене святе», - зізнається Валентин.

Це його перша судимість, раніше проблем із законом не мав. За професією - столяр, родом з Житомира, 1974 року народження. Закінчив 8 класів, вивчився в ПТУ, їздив до Росії на заробітки.

У 1998 Валентин одружився і залишився в Житомирі, щоб доглядати за хворими батьками. Через два роки розлучився з дружиною, поховав батька, а ще через два - і мати. Після цього Поплавський зібрав речі та поїхав шукати щастя до Києва.

«Я був у не дуже доброму стані після втрати всієї родини. Не стримався, відповів на грубість і вбив людину», - згадує він. Як наслідок - вирок за умисне вбивство та 15 років позбавлення волі. Валентин журиться: міг би скостити собі термін, довівши, що це було не вбивство, а перевищення самооборони, або що він був у стані афекту, але тоді він не знав законів, а грошей на хорошого адвоката не було.

Досиджувати йому ще сім років, і він розуміє, що стільки в керченській в'язниці при всіх провокаціях не витримає. Щоб вирватися з окупованої території він писав листи в Адміністрацію Президента, Пенітенціарну службу України, Мін'юст, але відповіді так і не отримав.

Валентин мріє повернутися в Україну. Вірніше - в українську в'язницю.

«Я знаю, що етапи з Україною припинені ще навесні та відправити мене на материкову Росію вони також не можуть, оскільки я є громадянином України, який не здійснював злочин проти громадян РФ, інтересів РФ і на території РФ. Бачу один варіант: мене звільняють і дають три доби, щоб я покинув територію Криму. В іншому випадку мене вже на законних підставах за законодавством РФ можуть притягнути, скажімо, за порушення паспортного режиму тощо. Я згоден на переведення в будь-яку зону України».

Родичів, з якими б він підтримував контакт, у Валентина не залишилося. Є рідний брат і племінниці, але з ними засуджений не спілкується. Зараз його єдина надія: привернути до себе увагу правозахисників, які зможуть витягнути його з окупованого Криму.

У Державній пенітенціарній службі України ДеПо повідомили, що теоретично повернути Валентина в Україну можна, оскільки є документи, що
регламентують переведення ув'язнених навіть з однієї держави в іншу.
Але Крим - територія з особливим статусом і це все ускладнює.

«Наскільки нам відомо, Росія оголошувала в Криму перегляд справ. Можливо, частину ув'язнених просто звільнили, крім того, була амністія. Але ситуацію з українськими засудженими в колоніях на території Криму ми зараз, на жаль, навіть перевірити не можемо. Близько 400 ув'язнених з автономії зверталися до омбудсмена з проханням перевести їх на материк, ймовірно, щось по них робилося», - розповіла прес-секретар Держпенітенціарної служби Катерина Денисюк.

У омбудсмена на «гарячій лінії» порекомендували Поплавському відшукати можливість направити уповноваженому ВР України з прав людини Валерії Лутковській письмове звернення - хоча б по електронній пошті. У прес-службі омбудсмена заявили, що інформацією про стан справ тих ув'язнених, хто вже звернувся з проханням про переведення на материк, не володіють.

Екс-начальник Державної пенітенціарної служби України Сергій Старенький порадив Валентину Поплавському написати звернення до Мін'юсту на ім'я міністра юстиції України.

«Нехай передасть звернення про те, що він хоче перевестися з керченської в іншу колонію на території України своїй довіреній особі, і цей документ треба відправити до Мін'юсту з території України. Вони зроблять запит до Мін'юсту Росії, подадуть запит на його особисту справу. Процедура довга, але єдино можлива. І, зрозуміло, він має залишатися громадянином України. А щоб на нього перестали тиснути, треба надати справі максимального розголосу», - повідомив він.

На думку правозахисника Богдана Хмельницького, що займається правами ув'язнених, навіть при наявності звернень та листів не факт, що «бандити, які захопили Крим, на них відреагують». «Якщо виникне загроза фізичної розправи, може і треба цьому ув'язненому прийняти рішення, щоб зберегти життя. Я постараюся йому допомогти, а поки можу тільки пишатися тим, що громадянин України, навіть у таких умовах, залишається патріотом», - говорить він.