Історія одного кота: Пшонка - хазяїн ВОПу

Враховуючи, що котики - наше все і так було завжди, Depo.ua започатковує рубрику, де розповідатиме вражаючі історії про котів, які стали зірками соцмереж.

Цю історію на своїй сторінці у "Фейсбуці" розповів український військовий, який воює на передовій Ivan Choopa. Далі - пряма мова.

"Пшонка був зовсім не типовим фронтовим котом. Пшонка був хазяїном ВОПу на якому ми були.

Ця руда мордяка пересиділа всі бригади, батальйони, все ССО з правосєками і певно ше сєпарів в 2014-му об'їдав.

Пшонка був тут до нас, лишився і після нас. Цей кіт робив все що хотів. Ласкаво мурчав, ліз на руки гладитись, обожнював спати на ногах. Щиро корчив сумну моську коли якийсь ЗСУшний окупант проганяв його з лавочки на якій рудий котик обожнював спати.

Кіт був наглухо контужений, "киць-киць" ігнорував повністю. Швидше за все не чув. Ловив мишей, жер їх і дозволяв їм на собі спати, коли діла до них не мав. Пшонка мав 2 поранення лише на мої памяті. Вухо йому прошило осколком від ВОГ-17, лапку покоцало з СПГ-9. Рудий стійко мучився, дозволяв мазюкати себе мазьками і врешті решт зализав свою ранку. Хоча тижні 2 він стікав кров'ю час од часу залишаючи кроваві сліди на лавочках і тих хто його приголюблював.

Цей кіт бачив більше війни ніж 80% українців. Але так і залишився веселим і ніжним товстуном. Штатне місце в нього було біля буржуйки. Коли йому ставало нудно він перебирався з одного бліндажа в інший. Кілька разів ходив на вилазку до сєпарів і проводив дорозвідку опорних пунктів наших сусідів-десантників.

Раз в дві години він обходив всі окопи. І час од часу вибирався на бруствер окопу. І вночі мав шкідливу звичку цибати на часового. Стоїш такий в темноті, зиркаєш в тєпляк, і тут тобі на плечі падає 10 кіл рудої ніжності. І все як в анекдоті: розумієш що то наш Пшонка, але срати не перестаєш. Мене він так висадив двічі. Штани я зпалив.

Коли мій кіт Мордатий втік од мене, я подумував забрати Пшонку з собою, але рука не піднялася. В нього життя вдалося. Тут він був хазяїном опорніку. А в тилу він би став звичайним рудим котом.

А так, він далі бродить десь під Авдієвкою і час од часу вилазить на спостережний пост і дивиться в далечінь, виглядаючи те, що лише він знає. Це самий ахуєнний АТОшний кіт якого я знаю.

Пшонка".