Історія дня: Як росіяни зруйнували Запорізьку Січ, але отримали ще більший клопіт

Depo.ua пропонує згадати про важліві події тих днів, їхні передумови і наслідки.

В 1775 році російській війська, скориставшись тим, що більшість козаків були на війні, за наказом Катерини ІІ увірвалися на Запорізьку Січ і знищили козацьку автономію. В підсумку, Військо Запорозьке Низове припинило існування.

Власне, це відбувалося не вперше. За 70 років до остаточного знищення Січі московські війська зруйнували центр запорізького козацтва — Чортомлицьку Січ за підтримку гетьмана Мазепи, який бачив Україну самостійною країною і хотів відокремити її від Росії. Щоб відкараскатися від "братьської держави" гетьман змовився зі шведами. Петро І направив на Січ каральну експедицію під проводом полковника Петра Яковлєва. Прямуючи на Січ, війська нищили козацькі містечка й села. Було спустошено й містечко Переволочне, де Ворскла зливається з Дніпром. Козацьку залогу, що стояла там, було вирізано, а флотилію козацьких човнів спалили. Але захопити Січ з першого разу не вдалося – козаки натовкли московитам пики, отаман Богуш наказав відкопатися від берега, в рів потрапили води Чортомлика і Січ опинилася на острові. Запорожці билися як леви, але оборону втримати не вдалося і вціліли відступили по Дніпру на човнах.

Московські війська увірвалися в Січ, стратили всіх полонених, пустилися по Дніпру і вбивали всіх без розбору.

Вцілілі запорожці приєдналися до Мазепи у вигнанні в Бендерах, а по його смерті обрали гетьманом Пилипа Орлика. Після поразки під Полтавою деякі запорожці пішли на південь й в 1710 році заснували нову Січ — Кам'янську, однак простояла вона всього рік і за наказом Петра І була зруйнована. Запорожці відійшли ще далі й заснували Олешківську Січ у межах Османської імперії. Після угод, що були укладені в наступні роки Московія відмовилася від претензій на Правобережну Україну та Запоріжжя і визнала юрисдикцію Османської імперії над Запорозькою Січчю, тож Олешківська Січ до 1734 року була під владою Османської імперії.

Після чого Москва, почавши підготовку до війни з Кримським ханством і Османами, стала кликати козаків повернутися на Запоріжжя. І козаки…. погодились! В березні 1734 вони заснували на рукаві Дніпра - річці Підпільній так звану Нову Січ, неподалік колишньої Старої. Влітку з росіянами підписали договір, що закріплював на території Війська Запорозького Низового владу Російської імперії.

Звісно, ніякої автономії українським козакам російський престол надавати не планував. На трон зійшла Катерина II, а в її плани Гетьманщина, Січ та інші козацькі вольності не входили. В 1764 року було ліквідовано Гетьманщину, через рік — полково-сотенний устрій на Слобожанщині, останнім оплотом української свободи залишалася Запорізька Січ. Козаки були потрібні, доки тривала російсько-турецька війна, а після того, як Москва, з їхньою допомогою, здобула перемогу, запорожці з союзників перетворилися на "кубло бунтівників та бандитів". Тепер російська влада тільки чекала слушної нагоди розправитися з ненависною козацькою вольницею.

І тут ми підходимо до подій 4-5 червня.

На початку червня 1775 року російські війська, які поверталися з османського походу, раптово оточили Січ.

Ще раз - російські війська, які поверталися з османського походу, в якому їм допомогли здобути перемогу українські козаки, оточили осередок українських козаків.

Звісно, січовики не очікували такого підступу і не готувалися до оборони або бою. На Січі перебувало кілька тисяч запорожців, решта після завершення війни роз'їхалась по паланках і зимівниках. Російський генерал Петро Текелія натомість мав 10 піхотних і 13 донських козацьких полків, 8 полків регулярної кінноти, посиленої 20 гусарськими і 17 пікінерськими ескадронами. Вся ця орда накинулася на січовиків.

Сили були нерівні, козацької старшини на місці не було, тож козакам залишалося тільки померти або здатися. На Січі зібралася рада на чолі з кошовим отаманом Петром Калнишевським, на якій вирішили здаватися. Не тільки заради себе – козаки ще пам'ятали, яку різанину вчинили російські війська, коли Січ взявся знищувати Петро І. Як згадували учасники подій на Січі "Характерники зовсім не хотіли здаватися Катерині, та інші козаки сказали: "Ні, братця, у нас є батьки й діти: москаль їх виріже. Взяли та й здалися".

До 16 червня 1775 року російським військами було повністю зруйновано Січ, а все майно та козацькі архіви вивезли у Петербург. Калнишевського і старшину звинуватили у зраді та засудили до каторги. В маніфесті, який сповіщав про причини ліквідації Січі, Катерина II наголошувала на тому, що Січ була осередком пияк, бандитів і неуків, які тільки заважали налагоджувати зв'язки з сусідами. Ані пари з вуст про те, що Росія сама покликала Січ, братів християн, "під своє крило", що козаки допомогли росіянам перемогти турків.

Незадовго до цього козацький флот майже всім складом перейшов на Дунай.

Османський султан виділив козакам під Задунайську Січ острів святого Юрія з Сулинським і Георгіївським гирлами Дунаю та видав клейноди — булаву, бунчук, печатку та висвячену Константинопольським патріархом корогву. Жителі окупованої України отримали звістку, що не все козацтво знищене, симпатизували задунайцям, а створення нової Січі призвело до того, що південно-західні кордони Російської імперії виявились відкритими.

На Росії переполошилися, знову стали пропонувати козаченькам повернутися в рідний край, обіцяли чини, землю. Але дурних вже не було. Задунайська Січ з перервами та численними переїздами з місця на місце проіснувала до 1828 року.