Геронтократія в науці: дайте молодим гроші, а старим - спокій

Нагадаємо, як писав depo.ua, 21 квітня було ухвалено зміни до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" щодо збереження науково-педагогічного кадрового потенціалу країни. Автори документу пропонують повернути наукові пенсії працівникам, які вийшли на пенсію до 2011 року.

Почесний президент «Києво-Могилянської академії», професор В'ячеслав Брюховецький, який до речі наукову пенсію не отримує, вважає, що пенсії працюючим науковцям платити треба.

Але до збереження кадрового потенціалу це відношення не має.

"Якщо працює пенсіонерка прибиральницею, вона одержує пенсію і зарплату, а якщо науковець працює, йому треба зменшити пенсію? - розмірковує він. - Якби йшлося про те, що науковцям зробили якісь шалені пенсії, тоді б було незрозуміло. А вони досить скромні і я не бачу в цьому проблеми".

На думку вченого, проблема наразі в кадрах, які треба готувати, а готує молоді кадри якраз "стара школа".

Почесний президент Національного університету "Києво-Могилянська академія" В'ячеслав Брюховецький (фото УНІАН)

"Ви хилите до того, що, мовляв, стариганів треба кинути на смітник історії. Звичайно, є люди, яких близько не треба пускати ані до науки, ані до освіти. Але такі саме люди є й серед молодих вчених. І при цьому в нас є викладачі, яким після лекцій студенти аплодують стоячі, то що, їх не можна тримати через те що вони пенсіонери? Я великий прихильник молодих, але неможна впадати в крайність, тільки в поєднанні досвіду: фахового, людського й молоді можна створити потенціал", - розповів Брюховецький depo.ua.

Докторант Київського національного лінгвістичного університету, яка просила не називати її ім'я, каже, що недоцільно відбирати пенсії в тих, хто їх заробив, але при цьому треба "дати повітря" й молодим вченим.

"А якщо не допомагають, то хоча б не заважали. Наприклад, відмінили б обов'язкові публікації в Scopus и Web of science - це бази даних, у яких з цього року обов'язково повинні публікуватися докторанти, а коштує це 300-500 доларів", - пояснює вона.

Кандидат біологічних наук Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії Ірина Копернік - за те, щоб науковеці-пенсіонери отримували або зарплатню, або пенсію, а гроші йшли на розвиток науки та підтримку молодих науковців.

"Єдине, що наразі отримує аспірант від держави - стипендія. Гранти на розвиток молодих вчених теоретично є, але на жаль нам вони не надходять. Серед старих професорів є справді добрі фахівці, без яких було б погано, проте половина старого складу - люди, які висиділи свою посаду, звання і тепер просто отримують гроші", - пояснює вона.

Філософ з Польщі Лешек Колаковський якось сказав, що кожному вченому перед початком його кар'єри необхідно давати кабінет. А потім із виходом у світ його кожної наступної книги цей кабінет необхідно зменшувати удвічі.

У нас в Україні навпаки із виходом кожної наступної книжки (сенс якої навіть його колеги зрозуміють не завжди) науковець отримує все більше шани і сидить на своєму робочому місці, сидить, сидить...

Президент Національної академії наук, 96-річний Борис Патон (фото УНІАН)

Наприклад, нещодавно президентом НАН було обрано 96-річного Бориса Патона, віце-президентами - Антона Наумовця (79 років), Володимира Горбуліна (76 років), Вячеслава Кошечко - (69 років), Сергія Пиріжкова (67 років) та Анатолія Загородного (64 роки).

І жодної людини, молодшої за піввіку.

Про це пише на сайті "Радіо Свобода" академік НАН України Богдан Данилишин.

"Я не побачив прагнення до змін і бажання самих змін. Директори інститутів, ректори вишів не змінюються по 30 років. Це саме стосується і середньої ланки - завідувачів відділами, кафедрами і так далі. Чому ми дивуємося тому, що молодь виїздить за кордон і не повертається. Вона просто не бачить перспективи", - розмірковує він.

А які можуть бути перспективи, коли зарплатня у молодого вченого - 1 500 гривень. Може він на ці гроші жити та наукою займатися? І потім, навіть якщо цей науковець заробить собі геморой та виразку, напише дісер, вигризе ці сотні долярів та усюди де треба опублікується, чи дадуть йому посаду?

Скоріш за усе не дадуть, бо її останні 20 років займає інша людина. Поважна, сива, товста, зі своїми монографіями та регаліями. Їй би на пенсію вже, капусту на городі вирощувати, а вона працює. І до зарплатні тепер буде отримувати пенсію. Не тому, що є якимось науковим світилом, а тому що до пенсії благополучно на своєму місці досиділа і далі сидить.

Їй, цій людині, себе дуже шкода, бо вона на пенсії вимушена працювати, щоб грошей вистачало.

А затюканого аспіранта або доцента, який на тисячу-дві живе й заробляє дипломами на замовлення, й одягається в секонді, йому зовсім не шкода. Вона, поважна людина, своє ж заробила. І той молодий нехай заробить. Як не здохне...

Так, пенсіонери заробили свої пенсії. І зарплати. І мають їх отримувати. Але й молоді вчені мають право на життя і Україна має право на розвиток науки. На все це грошей й раніше не вистачало, а зараз тим паче не вистачить. То треба щось обирати.

Мабуть краще було б наукові пенсії замість працюючих пенсіонерів віддати молодим вченим як матеріальну допомогу. Щоб з науки не йшли, щоб відчули себе дійсно інтелектуальною елітою.

До речі, необхідність обирати між зарплатнею і пенсією допомогло б й частині професорів звільнитися. Залишилися б переважно ті, хто дійсно полюбляє науку і життя не бачить без викладання, спілкування із студентами.

Саме такі мають створювати науковий потенціал.