Герої зникають зі словами «Я замерз, побіжу додому!»

Людина-супермен з Оболоні врятувала хлопця і дівчину, які провалилися під лід. Він стрибнув в ополонку і підтримував молодих людей на плаву, поки не приїхали рятувальники. А потім, поки парочкою займалися лікарі - реанімували дівчину, відігрівали хлопця, здираючи з ніг прилипші джинси і кутаючи в плед, - герой... втік. Очевидці кажуть, на прощання він кинув, мовляв, подяк не треба, все нормально, і «я замерз, побіжу додому!».

Історія трапилася на початку грудня і потрапила в ЗМІ випадково: на виїзді з МНСниками виявилися журналісти, які зняли порятунок всієї трійці на відео. До речі, на відео чути, як він кричить рятувальникам: «Дівчинку витягайте! Я нормально».

Все, що з тих пір відомо про «супермена з Оболоні»: звуть Олег, і живе він неподалік від місця НП. Так він сказав.

- Він молодець, сміливий хлопець, зробив все правильно, і, якби не він, напевне дівчина потонула б, вона зовсім вибилася з сил, - говорить начальник водолазно-рятувальної служби, капітан МНС Юрій Білецький, який разом зі своїми хлопцями примчав на виклик і витягнув трійцю з крижаної води. - Я б дуже хотів його побачити, просто сказати спасибі і потиснути руку.

Сам Юрій Білецький рятує людей більше десяти років, останні сім років - у водолазної службі. Витягнув сотні потопаючих. І жодного разу не почув від врятованих слів подяки.

- Бійців моїх це дуже порадувало б, - з надією говорить він. - Хтось би подзвонив в нашу службу, адже телефон знайти нескладно, і просто сказав би: «Спасибі, хлопці, я той, кого ви тоді-то врятували». Але за сім років такого не було.

Тим часом до пошуків героїчного «Олега з Оболоні» підключилися соціальні мережі і журналісти. Кореспонденти depo.ua, роздрукувавши його портрет (стоп-кадр відео), пройшлися набережною Оболоні, спустилися до рибалок на лід, обійшли «вічних» бабусь на лавках біля будинків. Всі чули, дивилися новини, але знайти того, хто знав би хлопця особисто, нам не вдалося.

- Ось така у нас країна - Україна, кожен - герой, - повчально піднявши палець догори, розповідала нам одна з бабусь біля багатоповерхівки на набережній. - І мені добре від того, що я живу в країні, де є такі люди. Он, подивіться, скільки героїв наших на Донбасі з Путіним воюють!

...Хтось воює з автоматом Калашникова в руках. Хтось - з продуктовим візком в супермаркеті, збираючи допомогу для воїнів української армії. Інші - переводячи сотні гривень на рахунки волонтерських організацій. А він стрибнув у крижану воду, щоб врятувати двох незнайомих людей...

Звичайно, стояти під кулями, стрибнути у воду і поділитися частиною зарплати - це різні речі. Точніше, речі різного рівня: одні готові віддати життя, інші ним ризикнути, а хтось - трудитися кілька днів, щоб допомогти солдату, якого ніколи не побачать. І це добре. Тільки давайте частіше говорити один одному спасибі!