Доктор Комаровський: В Україні можливий спалах лихоманки Ебола

«Найголовніше питання: чи можлива в нашій країні епідемія лихоманки Ебола?

Для розуміння відповіді слід взяти до уваги 3 моменти:

• джерелом вірусу в живій природі є кілька видів кажанів. Всі ці миші живуть винятково в спекотних країнах з вічним літом і харчуються фруктами. Тобто це не та миша-вампір, що прилетить до вас, вкусить, поп'є кровиночки, та ще й заразить вас моторошною хворобою. Для того щоб заразитися, це саме ви повинні якимось чином з мишею щільно спілкуватися (наступити, зловити, спробувати з'їсти), а миша, в свою чергу, повинна вас кусати-дряпати. Зареєстровані випадки зараження від мавп (горил, шимпанзе), дикобразів, антилоп, але прийнято вважати, що ці тварини не є носіями вірусу - вони також постраждалі і теж заражаються після контактів з летючими мишами;

• людина, яка заразилася від кажана, хворіє і стає небезпечною для інших людей. Хворій людині дуже погано - вона не може ходити в гості, тісно спілкуватися з купою народу і заражати всіх підряд. Реальному ризику зараження піддаються, як правило, лише медичні працівники та близькі родичі, які доглядають за хворим;

• чому важливий не просто контакт, а саме тісний контакт? Справа в тому, що вірус не літає в повітрі (тобто повітряно-крапельним шляхом не передається) і не передається з їжею і напоями. Вірус присутній в крові, лімфі і у всіх виділеннях хворої людини (слина, піт, сеча, кал, сперма), але для зараження здорової людини вірус повинен потрапити або безпосередньо в кров, або на слизові оболонки, або на пошкоджену шкіру - тобто актуальні всі ті шляхи зараження, що відомі нам стосовно до ВІЛ/СНІДу, до гепатиту В. Хіба що додається легкість зараження за допомогою поцілунків, укусів.

Тварини, від яких можна вірусом заразитися (кажани, горили, дикобрази і т.д.), в наших краях не водяться. Потенційно небезпечна людина та, яка потрапить до нас вже зараженою. Швидше за все, прилетить, але може і припливти (оскільки інкубаційний період від 2-х днів до 21-го дня) з країни, де хвороба Ебола реально присутня (Кот-д 'Івуар, Сенегал, Конго, Судан, Габон, Уганда, Сьєрра-Леоне, Ліберія).

Принциповий момент: в інкубаційному періоді заражений не є заразним. І лише одночасно з появою конкретних симптомів з'являється можливість хворого заражати здорових. Заразна людина, м'яко кажучи, не дуже добре себе почуває, тому може вступити в тісний контакт з дуже обмеженою кількістю людей, і останні захворіють, захворіють важко, і хворобу цю не приховаєш, і вдома не відсидишся, плюс явна інформація про контакт з мандрівником. Загалом, все це дозволить відносно швидко запідозрити хворобу Ебола, вжити протиепідемічних заходів і спалах локалізувати.

Чому ж це (локалізація спалаху) не вдається на батьківщині хвороби? Причин декілька. Найголовніші:

• постійна присутність у місцевій природі тварин, які є носіями вірусу;
• практично повна відсутність системи охорони здоров'я взагалі і санітарно-епідеміологічної служби зокрема;
• місцеве населення звертається до шаманів, а не до лікарів;
• за хворим часто-густо доглядає не спеціально навчена медсестра в захисному одязі, а родичі, які мало що знають про хворобу;
• місцеві похоронні традиції, що передбачають дуже тісний контакт (обійми, поцілунки і т.п.) живих з покійним, а вірус зберігає активність в тілі померлого до 50 днів.

Резюме: обмежений локальний спалах у нас цілком можливий, масова епідемія - ні.

Чому так багато розмов і шуму в ЗМІ?

• Перш за все тому, що хвороба Ебола надзвичайно важка: 9 з 10 хворих мають реальні шанси загинути - з вірусних інфекцій небезпечніший для життя тільки сказ (там результат 10 з 10).

• Тому, що нові випадки хвороби постійно реєструються, і постійно є ризик проникнення вірусу в країни більш-менш цивілізовані. А ось тут вже все буде залежати від готовності санітарно-епідеміологічної служби та інфекційних стаціонарів.

Чи вдасться не допустити проникнення вірусу в країну? Чи вдасться вчасно локалізувати вогнище інфекції? За відповідями на ці питання стоїть кількість людських життів, якими країна розплатиться за локалізацію вогнища.

Загалом все, що треба знати пересічному мешканцю, - це те, що є країни (див. вище), де є хвороба Ебола. І якщо ви туди зібралися або спілкуєтеся з тими, хто звідти повернувся, тоді треба бути обережним і уважно вивчити заходи профілактики, можливі симптоми і тому подібне. Там багато незвичайного, цікавого. Наприклад, якщо ваш чоловік побував, скажімо, в Сенегалі і там чимось сильно хворів, але видужав, то, виявляється, у чоловіків, які перенесли хворобу Ебола і повністю одужали, вірус зберігає активність в спермі до 7 тижнів. Зрозуміло, що в наших краях це інформація скоріш для допитливих, ніж для практичного застосування.

Ну, а головне практичне застосування - не метушитися і не панікувати, бо в цілому для жителя України ймовірність захворіти хворобою Ебола приблизно така ж, як для жителя Сенегалу - відморозити руки.

А комплекс санітарно-епідеміологічних заходів та готовність до них - це вже завдання держави, де ви маєте щастя проживати. Про те, чи готова держава вас захищати, треба думати тоді, коли йдете на вибори».