"Диявол по сусідству": Що розкаже Netflix про українця Дем'янюка, якого звинувачували у нацистських звірствах

З 1981 по 2012 Дем'янюка судили у трьох країнах – Ізраїлі, Німеччині та США. При цьому судді виносили діаметрально протилежні вироки – від виправдання до смертної кари. 

"Клівлендського дідуся судять в Ізраїлі. Його звинувачують в тому, що він – наглядач нацистського табору смерті, відомий як Іван Грозний", – йдеться в анотації до проєкту.

Depo.ua нагадує історію Івана Дем'янюка та головні суперечки щодо його життя. 

Отже, Дем'янюк народився у селі на Вінничині, пережив Голодомор. Працював трактористом, у 1940-му піжов служити в Червону Армію. За два роки отримав поранення і потрапив у німецький полон. У таборі в Холмі був нібито завербований нацистами. 

Після війни йому виділили допомогу як жертві нацизму, протягом семи років жив і працював у різних містах ФРН. У 1952-му разом з родиною переїхав до США. Втім, у 1986-му його екстрадували на вимогу Ізраїлю, а у 1988-му – засудили до смерті. 

У Дем'янюку побачили жорстокого охоронця Івана Грозного, який катував в'язнів з особливою жорстокістю. Спиралися на свідчення людей, які пройшли концтабір, але при цьому не мали особистих контактів з Іваном. У суд передали службове посвідчення Дем'янюка – в документі стверджувалося, що той входив у склад СС. 

Втім, адвокати стояли на версії, що посвідчення – підбробка КДБ. Тим паче, що суду його передав особистий знайомий Леніна і Сталіна Арманд Хаммер. Також у документі знайшли ряд розбіжностей. Наприклад, на ньому стояла печатка уповноваженого СС Глобочкіна, який на той момент вже не обіймав зазначеної посади. Траплялися неточності і у званнях інших нацистів. 

Деякі стали на захист Дем'янюка. Наприклад, суддя карного суду в Лононі Томас Деннінг вважав, що ізраїльський суд "проявляє ознаки расової й політичної помсти", а слова свідків через 40 років після подій не варто вважати надійним доказом. 

У 1993-му вирок скасували. Верховний суд Ізраїлю вирішив, що проти Дем'янюка недостатньо доказів. За деякими архівними документами КДБ, прізвисько "Іван Грозний" носив інший охоронець. Іван вийшов на свободу і знову переїхав до США. 

У 2001-му судовий процес над Дем'янюком почався вже у США. Новий суд вважав доведеним, що Іван служив у таборах Собібор, Майданек, Флоссенбюрг та Травники. Американські судді вирішили видати Дем'янюка Україні, а згодом – Німеччині. Але екстрадицію відклали.  

Хоча Інститут національної пам'яті Польщі не підтверджує факт, що Дем'янюк служив охоронцем у концтаборах на території країни, Центр з розкриття злочинів нацистів у Людвігсбурзі вважав його провину доведеною. У суді знову фігурувало посвідчення службовця СС.

У 2009-му прокуратура Мюнхена визнала Дем'янюка винним у пособництві у вбивстві 27 900 людей. В цьому ж році його депортували до Німеччини. 

Спиралися на згадане посвідчення і документ про переведення підсудного у Собібор. У спеціальному відділі з боротьби з нацистськими злочинами стверджували, що знайшли список людей, яких Дем'янюк особисто заводив у газову камеру. 

Тим часом у 2010-му судовий процес розпочався вже в Іспанії: під час Другої світової війни у концтаборі Флоссенбург перебувало 150 громадян країни. 

У Німеччині обвинувачення проти українця висунули 30 цивільних, які пережили справжні жахіття у нацистських концтаборах. 

"Справедливість – ось те слово, яке після всіх цих років все ще бентежить мій розум", – стверджував 88-річний нідерландець Юлес Схелвіс, який написав заяву проти Дем'янюка, пише "Німецька хвиля". 

У 2011-му Мюнхенський суд засудив Дем'янюка до п'яти років позбавлення волі, але через те, що підсудному був 91 рік, залишив його у будинку для літніх людей. У 2012-му Дем'янюк помер. 

Однозначності у ставленні до українця не було у жодній країні. Наприклад, нідерландський експерт зі злочинів нацистів Крістіан Рютер стверджував, що до Дем'янюка у судах – особливе відношення. Адже у часи розділеної Німеччини, у ФРН дрібних виконавців наказів нацистів зараховували до числа жертв режиму, у НДР – засуджували до кількох років. Втім, після об'єднання таких людей реабілітували.  

Що говорили в Україні

У 2009-му Львівська обласна рада звернулася до президента Віктора Ющенка, тодішньої прем'єрки Юлії Тимошенко та парламенту з вимогою захистити Івана Дем'янюка. За версією львівських нардепів, Дем'янюк став жертвою міжнародної змови. 

Втім, у 2011-му Український єврейський комітет провів під посольством Німеччини мітинг з підтримки судового процесу над Дем'янюком. Учасники акції стояли з транспарантами "Україна вітає суд над Дем'янюком", "Іван Дем'янюк – фашистський кат", "Суд над Дем'янюком – це суд над фашизмом". 

Що казав сам Дем'янюк

Іван усі звинувачення спростовував. Зокрема, оприлюднив три заяви, в яких нарікав на несправедливість правових систем різних країн. 

"Як я був дитиною, Сталін засудив мене на смерть штучним Голодомором. Німці взяли мене як українця в рядах радянської армії в полон, де хотіли вбити мене голодом і рабством. ЗСА та Ізраїль обманливо звинувачували мене як "Івана Ґрозного." В результаті, я просидів вісім з половиною років в тюрмі і п’ять років в камері смерти. Хоч невинний, кожного з тих 1800 днів в камері смерти, я боявся, що загину через відчайдушну обману і політичні мотиви зкорумптованих прокурорів та суддів, котрі не шукали справедливости", – писав він. 

Деякі експерти вважають, що справи проти Дем'янюка пояснюються переважно наслідком ідеологічних кампаній КДБ, а згодом і російських спецслужб. Адже намагання закріпити у масовій свідомості асоціацію "українець – фашист", використовуючи найабсурдніші "докази" – один з вічних векторів для роботи пропагандистської машини Кремля. 

На цьому наголошував і сам Дем'янюк, вимагаючи, зокрема провести ще одну екпертизу його посвідчення, отримати з Росії та України протоколи слідства НКВС та МВС, визнати, що і він став жертвою нацизму, зокрема, під час катувань голодом.