Дикий СРСР: Як голодні "несуни" гноїли м'ясо у тісних комірчинах

Історіями про несунів Інтернет майоріє навіть зараз. 

На форумі чоловік згадує, як його знайомий вирішив привласнити трубу на заводі, засунув її під одяг - розмістив між пахвою і взуттям - і так, шкутильгаючи, пройшов через прохідну. 

Охоронець підозріло блимнув очима, але промовчав.

А один робітник залізниці зазіхнув на відро білої фарби. Виніс на подвір'я - і нумо малювати хрестики на рельсах. Так, і пересувався рачки колією - кілька хрестиків - і вже за територією станції. Колеги подумали: ну, малює, значить треба. Тож вже за півгодини фарба оселилася в сараї винахідливого несуна.

Звісно ж, привласнювати речі підприємства, на якому працюєш, могли у різних країнах. Але лише у "совєтах" звичка набула насправді маразматичних масштабів.

Depo.ua продовжує цикл публікацій "Дикий СРСР", описуючи кумедні і жахливі епізоди радянського побуту. 

Отже, у СРСР несли всі і все. Не те, щоб були особливо жадібними, просто надто вже змучились постійним дефіцитом. Думка "як понесу, не доведеться місяцями нишпорити по крамницях, а потім дві доби стояти у черзі" щільно засіла у свідомості бідолах. Більше того - стала манією. 

У країні тягли додому навіть те, що на 90% ніколи не знадобиться. Наприклад, у секретарів та працівників редакції могли назбиратися вдома ящики канцелярських скріпок. І якби ж то були креативними металістами і майстрували з них прикраси. Але ні - скріпки просто лежали, забуті усіма, доки остаточно не іржавіли.

Але добре, якщо мова про скріпки - спочивають собі і життя не псують. З харчами ситуація була набагато серйознішою.

Так, за давніх часів зізнання "Моя бабця працює кухарем у ресторані" було рівнозначним одкровенню "Я виграв мільйон у лотерею". Адже це означало, що доки всі інші співвітчизники мучитимуться у пошуках "Докторської", у твоїй хаті завжди буде повно харчів.

Притягне бабця із сім кілограмів м'яса, запхнуть його, звісно ж, у радянський не надто потужний холодильник. Аж потім вдарить спека, і вся сім'я сяде за стіл. Ні, не ласувати стейками, а радитись - як позбавити тісну "гостинку" від м'ясного духу. 

Ще одне загальносоюзне захоплення - перебирати нанесену квасолю чи то перловку від жучків. Вбитий весь вечір, зате дрібна моторика, кажуть, розвиває мозок. 

Інтер'єр теж часто залежав не від смаку господарів, а від того, хто де працював, і хто що приніс. Якщо дружина паше у театрі, а чоловік - на заводі, на їхній кухні швидко "уживається" пафосний стілець з "заквітчаною" обивкою і металевий табурет з виробництва. Можливо, і лічилочки стали популярні від того, що потрібно було визначити, хто на чому сьогодні сидить...

Якщо ж зовиця завітала з рулоном жахливої тканини - хай, і з брудно-сірими відливами, будь готова - шити тобі з нею спідницю та ще й шорти чоловіку.  

Так і наносили собі у СРСР добробут. Хоча частина "добро" тут, звісно, - перебільшення.