Чому Україна не приймає біженців із Росії і до чого тут халіфат

Марат і Айгуль Ахметови, Елеонора Хісамова, Тагір Мінібаєв та Ельдар Валієв – росіяни, які намагаються отримати статус біженців в Україні. Від інших жертв російського режиму їх відрізняють (а між собою об'єднують) панісламські погляди. Тагір та Ельдар не приховують, що входять в релігійну партію "Хізб ут-Тахрір аль-Ісламі", яку заборонено і оголошено терористичною на Росії і дозволено в Україні. Тому наші співрозмовники і втекли сюди – на батьківщині проти них відкрито карні справи за статтею 205 (тероризм).

Це та ж сама стаття, за якою засудили кримського режисера Олега Сенцова і багатьох інших кримчан, переважно з числа кримських татар. Тільки Сенцов в очах фсб-шників терорист тому, що "намагався" щось там підірвати, а кримські татари, як і наші сьогоднішні співрозмовники - тому що вони є мусульманами і за версією ФСБ входять в партію "Хізб ут Тахрір". Самі вони це заперечують, бо бути "хізбом" на Росії значить сидіти мінімум десять років за гратами.

Заради справедливості скажемо, що дійсно не всі, заарештовані і засуджені за участь в "ХТ" насправді є її членами.

Мета Хізб ут-Тахрір – встановлення всесвітнього халіфату (ісламської держави, де всі житимуть по шаріату) ненасильницьким шляхом. Ідея, яку прибічники інших релігій, атеїсти, прибічники демократії сприймають, м'яко кажучи, скептично.

Журналісту Depo Марат, Елеонора, Тагір і Ельдар розповіли, за що їх хочуть посадити на Росії і чому прибічники всесвітнього халіфату не представляють небезпеки для України і Автономної республіки Крим.

"ВІД ДЕСЯТИ РОКІВ ДО ДОВІЧНОГО. ЗА РОЗМОВИ НА КУХНІ".

Мене звати Ахметов Марат. Я з міста Альмет'євськ, республіка Татарстан. Ми з дружиною проводили свята, домашні зустрічі із сусідами і розмовляли про іслам. Ця наша активна діяльність зацікавила ФСБ, і з 2013 року, як я пізніше зрозумів, в нас вдома встановили прослуховування, щоб зібрати матеріал.

Моя дружина Айгуль проводила зустрічі з жінками – оці їхні розмови на кухні про те, який іслам правильний, як треба слідувати релігії, лягли в основу карної справи. В березні 2016 року до нас увірвалися представники ФСБ, провели обшук і забрали дружину. Стаття серйозна – 205, тероризм.

Що вона такого говорила, що її заарештували? Вона закликала людей жити по шаріату, молитися, постувати. Достатньо кількох фраз, за якими спецслужби вже зроблять висновок, що ти екстреміст і терорист. Наприклад:

"Як добре було б жити в халіфаті, так?"

"Так, я теж про це мрію. Там можна шаріат застосовувати".

"Так, це було б чудово".

Через такі розмови ФСБ вважають, що ми збиралися встановити халіфат. Це неможливо було б зробити в Росії, там 90% населення - не мусульмани. Ні до яких насильницьких дій вона ніколи не закликала, ми проти такого. Ми пацифісти. Моя дружина не закликала порушувати російські закони. Взагалі на Росії не треба щось особливе казати, достатньо просто бути інакшим, а іслам - це завжди для Росії інакомислення. Є "перелік екстремістської літератури" і якщо в тебе якусь з цих книжок знайшли - це проїзний квиток в тюрму. Що це за література? Християнські книжки, ісламські книжки, "Майн кампф" може бути. Не встежиш - перелік поповнюється чи не кожного дня.

В ізоляторі Айгуль стало погано, її відвезли до лікарні і звідти вона змогла втекти. Прибігла додому. Ми розуміли, що неї в лікарні вже хватилися і їдуть сюди. І дійсно ФСБ приїхали, стали дзвонити в двері. Я вирішив, що треба терміново тікати інакше мою дружину запроторять за грати років на десять. Ми жили в приватному будинку, вони дзвонили з одного боку, а я з іншого вибив решітку і ми вилізли через вікно, сіли в машину, петляли з міста в місто, потім кинули свою машину і попутками дісталися до людей, які погодилися перевести нас через кордон. Нелегально, бо паспорти в нас відібрали під час обшуку. Э люди, які займаються таким і в Росії, і в Україні. По полям, по лісам…

Так ми опинилися в Україні, без речей, в тому, в чому втекли. Дітей потім привезли батьки. В нас двоє, зараз чекаємо третього.

Ми так раділи, думали ми вже на волі, тепер спокійно житимемо. Ми обрали Україну через мову –тут розуміють російську. До того ж Україна воює з Росією, тут нас зрозуміють і в будь якому разі країні-агресору не віддадуть. Так ми думали.

Подали заяву в міграційну службу, її протягом року розглядали і через рік видали відмову із формулюванням що наша ситуація не відповідає конвенції ООН по біженцям і взагалі ми самі винні, що займалися забороненою з точки зору законодавства нашої країни діяльністю.

Ми оскаржили це рішення. Від початку було видно, що суддя веде процедуру формально і він підтримав представника ДМС також визначивши, що ми винні самі. Я сказав судді і представнику ДМС: чи не могли б ви звертатися до статей українського закону, а не російського, ми ж в Україні знаходимося. "Я не знаю, я не експерт", - одповів мені суддя.

Тепер оскаржуватимемо рішення суду першої інстанції. Нам не треба навіть статус біженців, хоча б статус особи, яка потребує додаткового захисту – так нас не екстрадують і це дає легалізує наше перебування тут.

Поки рішення суду про відмову не вступило в силу, довідка на право перебування діє і ми знаходимося в Україні законно. Як тільки рішення вступить в силу, нас можуть відправити до Росії де на мою дружину вже точно чекатиме тюрма. Та і на мене в них купа матеріалів.

Якщо нам відмовлять в притулку в Україні, будемо подавати апеляції і далі.

Днями в Альмет'євську знову шістьох заарештували, також за підозрою в участі в "Хізб ут-Тахрір". Вони займалися громадською діяльністю як і ми. Також прийшли з обшуком, в масках, з автоматами, заламали і увели. Тепер їм світить від 10 і до довічного.

В мене всі друзі сидять. Одному 15 років дали, іншому 17. За розмови на кухні.

ЧЕТВЕРО ЖІНОК І ОДНА СПРАВА

Я – Елеонора Хісамова, також Альмет'євська. Багатодітна мати, в нас з чоловіком троє малих дітей. Займалася веденням домашнього господарства, ми жили в приватному будинку, а роботи в будинку, як відомо, дуже багато. Займалася вихованням дітей, прагнула виховувати їх в дусі ісламу, щоб вони були чесними, моральними, побожними, з повагою ставилися до людей. А чоловік утримував родину.

Іноді ми з сестрами по вірі зустрічалися, говорили про іслам, яка це релігія хороша, що треба жити по законам Аллаха. Ми не закликали, щоб на території Російської Федерації встановити халіфат, ми просто закликали, щоб люди жили в ісламі – родичі, сусіди, тому що ми не байдужі до них.

В 2016 році зранку до нас прийшли спецслужби з обшуком. Нас затримали і увезли у відділок. В тюрмі ми сиділи в жіночому відділені. Нам не забороняли носити шаріатський одяг і робити намаз.

Наступного дня відбувся суд по запобіжному заходу і нам дали домашній арешт.

Одинадцять місяців я сиділа під домашнім арештом. Наближався день суду, призначили дату, я розуміла, що нічого хорошого з того не буде. Ми з чоловіком втекли з дому, нелегально, бо не було документів перетнули кордон. Потім нам привезли дітей. В Україні ми з весни 2017 року.

Подали заяву в Держміграційну службу на отримання статусу біженців чи на додатковий захист. Поки що наша справа на розгляді, але також великих ілюзій ми не маємо.

Нас було четверо жінок, в тому числі Айгуль Ахметова, ми всі проходимо по одній справі. Всім довелося втікати, дві інші сестри зараз в Україні. Всі подали заяви.

Страшно за наше майбутнє. За наших дітей.

"БАТЬКО ДУМАВ, ЩО МЕНЕ КИНУЛИ ЗА ГРАТИ. ВІН НЕ ЗМІГ ІЗ ЦИМ ЖИТИ"

Я Тагір Мінібаєв, уродженець республіки Башкортостан, місто Уфа. В 2007 році я став членом партії "Хізб ут Тахрір", почав активне громадське життя і журналістську діяльність, багато їздив по обшуках і судах. В моїй квартирі проводили п'ять обшуків, чотири карних справи було заведено, одна з котрих - на мою дружину.

Дружина була на восьмому місяці вагітності. Під час обшуку на неї, щоб зафільмувати обличчя, натиснув співробітник ФСБ і її увезли з загрозою переривання вагітності. Ця справа зрештою розвалилася – прихований свідок заявила, що свідчила під примусом і нас не знає.

Після того як закон Ярової прийняли, ми зрозуміли, що можемо потрапити за грати всерйоз і надовго і вирішили виїхати в Туреччину. Зібрали дві торби – одну за кордон, другу, про всяк випадок – в тюрму.

В Туреччині вже були списки з Росії і мені дали зрозуміти, що або депортують на Росію, або треба обирати третю країну. Батько тим часом отримав звістку, що мене кинули за грати, в російських ЗМІ йшла брудна травля. Він не зміг цього пережити.

Я перетнув кордон України, у Львові мене зустріли правозахисники і я здався в міграційну службу. Тут я також дізнався, що я в списках Інтерполу. В ДМС мені відмовили в статусі біженця, тепер я оскаржую це в суді.

Ми не за те, щоб халіфат був в Україні. Мусульманин, як будь-який вірянин, живе для того, щоб його Бог був ним задоволений. Якщо він буде задоволений, ми будемо нагороджені, а якщо ні – він нас покарає. Щоб він був нами задоволений, нам треба виконувати все, що він наказав і не робити те, що він забороняє. Ми хочемо повністю виконувати його волю, але не завжди можемо в рамках російського чи українського законодавства. І ми просто говоримо між собою, що було б добре, якби була територія, де ми могли б виконувати всі заповіти Аллаха. Чотирнадцять сторічь був ісламський халіфат, до того як його не розрушив Ататюрк і він може повернутися тільки туди, де вже був. Встановлення ісламської держави там, де ісламу не було ніколи, тобто в Україні, Європі, Росії, немає сенсу, і намагатися не варто. Тут, на цих територіях моє завдання, як члена "Хізб ут Тахрір" розповсюдити іслам як релігію, розказати якомога більшій кількості людей про те, яка це хороша релігія.

Слово "шаріат" багатьох лякає, пропоную його не вживати. Шаріат - це просто перелік законів, це слово так і перекладається.

Ні, жінку по шаріату бити не можна. Так багато в світі упереджень про іслам.

Жінкам, коли вони досягають статевої зрілості передписано закривати свій аурат (волосся, шию, зону декольте, - ред) від сторонніх чоловіків. Вам це може не подобатися, але будь-яке суспільство обмежує людину в чомусь. Вам же в Києві ніхто не дозволить ходити голими.

Так, по шаріату є смертна кара. Але це поодинокі випадки. За перелюб – побиття камінням, за крадіжку – відрубати руку. Але мають боятися ті, хто краде, що їм руку відрубають, чи ті, хто зраджує, що їх камінням поб'ють. Порядним людям боятися нічого.

ЗАКРИТИ КАВ'ЯРНЮ, ЩОБ ТАМ НЕ ЗБИРАЛИСЯ МУСУЛЬМАНИ

Мене звати Валієв Ельдар. Я з Казані, батько чотирьох дітей.

В нас був свій будинок, ми його побудували з нуля. Я володів кав'ярнею. Якось туди прийшли з обшуком, заарештували двох наших співзасновників, я також був співзасновником. За нашим домом і кав'ярнею встановили спостереження, постійно хтось пильнував, хто до нас ходить, з ким з сусідів ми спілкуємося. Потів почали тиснути на арендодавців, вимагаючи, щоб із нами розірвали договір і ми закрилися: в кав'ярні збиралися мусульмани, їли, розмовляли і їм це не подобалося. Ми це розцінюємо як економічну блокаду. В нас в Татарстані багато таких випадків.

Після того як наш дім обшукали, вилучили літературу і оргтехніку, ми в 2015 вирішили поїхати з Росії. Півтора роки прожили в Туреччині, потім приїхали в Україну до друзів в гості і вирішили перебиратися сюди. В Туреччині складно жити, там дуже високі ціни на оренду житла і є такий закон, що іноземець може отримати вид на проживання, але не має права працювати. Крім того, стосунки Туреччини і Росії стали налагоджуватися і ми боялися, що нас можуть видати.

Коли ми вже жили в Туреччині в 2016 році проти мене завели карну справу – я про це дізнався після того як до моїх батьків прийшли з обшуком. Досі спецслужби за ними стежать і випитують де я.

В Україні ми з травня 2017. В Одесі в аеропорту мене затримали, бо Росія подала в Інтерпол (але без уточнення, що по справі "Хізб ут Тахрір"). Документи на статус біженців, в Одесі відмовилися навіть розглядати. Ми переїхали у Львів і подали документи там, зараз вони на розгляді.

Взагалі на Росії дотримуватися усіх вимог ісламу - значить отримати статус екстреміста.

ХАЛІФАТ В УКРАЇНІ ВСТАНОВЛЮВАТИ НЕ БУДУТЬ. АЛЕ ПРОПАГУВАТИМУТЬ

Енвер Кадиров – юрист ГО "Правозахисний рух Криму", захищає права біженців і політичних в'язнів в Україні. Нещодавно він доповідав в ОБСЄ, як Державна міграційна служба України відмовляє в статусі біженців громадянам Росії, яких там переслідують з політичних міркувань.

"За останні три роки через жорсткість і законодавства Росії потік потребуючих політичного притулку збільшився. При тому, що Росія очевидно зловживає таким механізмом як Інтерпол і іншими міжнародними інститутами, використовуючи його в політичних репресіях проти своїх громадян і громадян інших країн по всьому світу. Зафіксовані випадки заяви в Інтерпол політично переслідуваних осіб звинувачених у тероризмі з розрахунком, що Україна стане повертати втікача. Відмовляючи в наданні статусу біженця Україна стає мимовільним співучасником цих політичних переслідувань, - пояснює він. - Україна сьогодні на власні очі переконалася в політичному переслідуванні своїх громадян на окупованих територіях з боку Росії за надуманими і безпідставними обвинуваченнями. У зв'язку з цим повертати прохачів притулку в країну, де вони переслідуються за політичними мотивами, де їм загрожує несправедливий суд, жорстоке поводження, викрадення, тортури і позасудові страти – це нонсенс".

Каже: російські мусульмани їдуть в Україну тому, що тут більшою мірою дотримуються законів, на мусульман ніхто не чинить тиску, і не буде проблем із мовою. Так, це не мусульманська країна, зате легше з мовою спілкування, а питання халяльної їжі чи шаріатьського одягу можна вирішити на особистому рівні.

Але надії російських біженців легалізуватися в Україні останнім часом не здійснюються. Раніше, каже Енвер, коли Держміграційна служба відмовляла в статусі біженця, це оскаржували в суді і суд виносив позитивне рішення.

"Зараз є така державна позиція - не давати статусу біженця і не тільки російським опозиціонерам, а й з Таджикистану, Узбекистану. ДМС, як вповноважений орган знімає с себе відповідальність, формальними відмовами перекладає це на судову систему, а суд на зустріч не іде", - розповідає він.

За словами Кадирова "Хізб ут-Тахрір" на Росії заборонений, бо там не схвалюють будь які мусульманські спільноти, не підконтрольні муфтіяту. Стосовно причин заборони "ХТ" не було наведено жодного доводу, чому це терористична організація.

"Росія - єдина країна в світі, де Хізб ут Тахрір визнано терористичною організацією. Терор, тобто досягнення цілей насильницькими засобами, не відповідає принципам роботи "Хізб ут-Тахрір". Його мета дійсно – халіфат, але досягнення не через насильство, а через переконування людей, щоб вони прийняли його серцем, так, як це робив наш Пророк. "Хізб ут-Тахрір" - це не ІДІЛ і є інформація, що ІДІЛ проводить страти членів "ХТ", бо вони насмілюються критикувати ІДІЛівців за те, що вони всупереч ісламським канонам намагаються насадити халіфат шляхом насильства, - каже Енвер Кадиров. – Тому єдине, що може підтвердити членство в ХТ - розмови. Наприклад, як справи в Криму шиють: лінгвістична експертиза показує, що звучить слово "сугбет" і це вже є ознакою того, що відбувається зібрання "Хізб ут-Тахрір". А сугбет - це запрошення до діалогу, будь яка розмова коли мусульмани збираються.

"Ми оце до речі зараз з вами терористичною діяльністю займаємося, бо в нас як раз сугбет і є", - вставляє репліку Тагір. Всі сумно сміються.

"Не примус, а переконання", - постійно повторюють наші співрозмовники – невизнані біженці та їхній представник Енвер Кадиров. Каже – мусульмани не можуть дотримуватися одних приписів віри і ігнорувати інші, але в сучасному світі із сучасними законами це неможливо. Тому мусульмани мріють про халіфат. Але не в Україні.

Фото: Олександр Хоменко / depo.ua