Чому Путін хоче, але не може бути українцем

Днями, виступаючи на Петербурзькому міжнародному економічному форумі російський президент вкотре порадував своїх фанів: "При всіх нинішніх складнощах, росіяни і українці - це один народ, один етнос із спільною історією і культурою, і приречені на спільне майбутнє".

Власне, сперечатися з російським президентом з українського питання справа вочевидь невдячна. З таким же успіхом можна комусь доводити, що земля - сфера, а не стоїть на трьох китах. В сучасному світі прихильників "китової теорії землі", якщо такі залишилися, відправляють просто до божевільні без зайвих дискусій. Але, враховуючи, що Путін повторює свою маячню з впертістю, гідною кращого застосування (ну як тут не згадати крилатий вислів Геббельса про перетворення брехні в правду шляхом багаторазового повторювання), доведеться пояснити декілька загальновідомих речей.

Історія питання

Власне, теорію про те, що українці є одним народом з росіянами вигадав аж ніяк не Путін. Він просто повторює думку, що вважалася офіційною в Російській імперії XIX століття. В імперській теорії триєдиного російського народу все було довершено, правда, лише теоретично. На практиці ж українці чомусь вперто залишалися тим, ким вони є, що викликало в російських інтелігентів-народників стійкий когнітивний дисонанс. Тому, теорія "трієдіності" вмерла разом з Російською імперією під час Національно-визвольних змагань. Більшовики на чолі з Леніним були хлопцями дещо більш прагматичними, ніж їхні царські попередники, хоча такими ж імперцями. Тому вони не намагалися заперечувати очевидне - українцям офіційно дозволили бути окремим народом. Навіть більше, для них створили ілюзорну державність під виглядом УРСР. А теорію триєдиного російського народу модернізували в теорію трьох братніх народів і їхню єдину колиску Київську Русь. І різниця невелика і на правду більше схоже.

Поки був живий СРСР "теорія братніх народів" чудово себе почувала і перетворилася в комуністичну догму. Але "найбільша геополітична катастрофа ХХ століття" зруйнувала стрункість російських історичних викладок. Великий шмат древньої історії вперто відпливав від правонаступниці СРСР. В російських академічних колах почали виходити з ситуації, висуваючи на перше місце в Київській Русі Великий Новгород, відмовляючись від терміну Київська Русь на користь Древньої Русі, та інших малонаукових прийомів. Але в Кремлі сидів КГБіст, а не історик, до того ж не дуже освічений. Володимира Володимировича інтелігентські потуги академіків не особливо цікавили. От і спливла на поверхню стара добра імперська теорія давно вже притрушена нафталіном, тим більше, що під час "таємної війни" з Україною конче потрібно обґрунтувати "приреченість українців на спільне майбутнє з росіянами".

Аргументи Путіна

Приреченість українців на єднання з Росією, на думку Путіна випливає з трьох головних тез - спільна культура, спільна релігія та спільна історія.

Що стосується "спільної культури" - то це не більше, ніж красива фразеологічна конструкція. Культура - поняття настільки широке та різнорівневе, що навіть саме поняття "культурна спільність" може мати безкінечну кількість трактувань. Так, наприклад, про Грецію і Ірландію можна цілком слушно сказати, що їх нерозривно поєднує єдина європейська культура, а Румунію та Канаду - єдина євроатлантична. В той же час між Провансом та Гасконню, що є частинами єдиної Франції, можна за бажанням провести цілу культурну прірву. Але всі ці розмови в епоху глобалізації та загальної уніфікації культур виглядають просто смішно.

Що стосується спільної православної віри, то, по-перше, не потрібно забувати, що більше п'яти мільйонів українців вважають себе греко-католиками, а кількість свідомих чи несвідомих атеїстів взагалі не підлягає урахуванню. По-друге, окрім українців, росіян та білорусів, православну віру сповідають молдавани, румуни, серби, македонці, болгари, греки, грузини та інші народи, що не робить їх автоматично росіянами. Так само, як віруючи в макаронного монстра, не утворюють окремий етнос. Ну, і по-третє, конфесійна приналежність в нинішньому цивілізованому світі давно нікого не цікавить взагалі. І скільки б патріарх Гундяєв не теліпав кадилом в ефірах російських телеканалів, в цивілізованих країнах релігійність якщо і не зникає зовсім, то переходить з площини суспільнодержавної в площину приватно-інтимну, дуже слабо перетинаючись з національною свідомістю.

Що ж стосується "спільної історії", то тут можна зупинитися детальніше, хоча цей аргумент, як і попередні, цілком сміхотворний. Так, спільна історія предків сірійців і португальців в єдиній Римській імперії не зробила їх одним народом, як не об'єднало в один етнос німців, французів та італійців спільне перебування в Імперії Карла Великого. Що ж стосується України, то в її складній історії вистачало спільників і без росіян. То ж спробуємо розібратися якою була наша "спільна історія" зі "старшим братом" в цифрах.

Київська Русь

Першим і головним етапом "спільної історії" вважається період Київської Русі, що тривав приблизно з кінця ІХ до середини XIV століття, тобто близько 400 років. За класичною радянською схемою "колиски братніх народів" в цей час сформувалася "єдина давньоруська народність", що розпалася на українців, білорусів та росіян після монгольської навали. На папері все виглядало досить струнко, але правда в тому, що поняття "єдина давньоруська народність" чи просто "народність" виключно академічні та вигадані аби обґрунтувати цю саму "спільну історію".

Київська Русь в ІХ-ХІ століттях

Насправді в часи Київської Русі таких понять як "нація", "етнос" (зайвий раз це доводить латинське та грецьке походження обох термінів) чи "народність" просто не існувало, як і слів для їх означення. В однині використовувався термін "русин" для позначення підданого київського князя (його племінне чи "національне" походження не мало значення), а у множині слову "русин" мало форму "Русь", яке мало значно ширше значення, ніж "люди руської національності". Відповідно, не було і національної свідомості в сучасному розумінні цього слова. І це не є недорозвиненістю наших предків, в Німеччині, Франції чи Британії тих часів було те саме. Домінувала самоідентифікація станова (селянин, міщанин, священник, боярин, дружинник) а в іншому розрізі племінна (древлянин, полянин, сіверянин) та родова. При чому прірва між станами була глибшою, ніж між державами. Для київського боярина польський чи скандинавський дворянин був ближчий і зрозуміліший, ніж селянин, що мешкав в ста кроках від його подвір'я. Отже "спільна історія" виглядає дещо дивною, адже відсутній суб'єкт такої історії. Ані росіян, ані українців виходить що нема, але їхня спільна історія є.

Крім того теорію про "спільність історії" добряче псує той факт, що предки сучасних росіян в часи розквіту Київської Русі знаходились на далекій периферії "давньоруського світу" та наполовину складалися з неслов'янського фіно-угорського населення і якоїсь надто важливої ролі не відігравали. Окремо стоять словени Новгорода, але ототожнювати їх з майбутніми росіянами хибно, адже Новгородська республіка була силою зброї завойована Московією 1471 року, місцева еліта частково знищена, а частково вислана, а місцеве населення, що відрізнялося від московитів мовою і культурою, з часом асимільоване.

До того ж не варто забувати, що Київська Русь ніколи не була по-справжньому єдиною. Єдине на чому трималася купи Київська держава - це сила дружини великого князя. І кожен новий князь підкорював східнослов'янські племена заново. По смерті Ярослава Мудрого (1054 рік, тобто трохи більше за 150 років після утворення держави) Русь розпалася уже остаточно.

 

Київська Русь часів роздробленості

Отже "спільна історія" росіян і українців в часи Київської Русі це просто зручний для росіян історичний міф. Якщо викреслити зі схеми предків майбутніх білорусів - дреговичів, полочан і радимичів та новгородських ільменських словен, то для "спільної" історії залишаються лише в'ятичі та невеличка частина кривичів. І ті й інші важливої ролі не відігравали, і їхню відсутність мало б хто помітив. До того ж обидва племена були остаточно підкорені Володимиром Великим у 80-х роках Х століття. Тобто загалом на "спільну історію" предків росіян і українців в Київській Русі випадає лише 70-80 років зі 150 років спільного давньоруського життя у відносно єдиній державі.

В історії ж Русі часів роздробленості співіснування предків українців та росіян мало схоже на любов і братерство - постійні війни, грабунки та вбивства. Одне пограбування Києва військами володимиро-суздальського князя Андрія Боголюбського 1169 року чого варте.

Після монгольської навали

Після занепаду Русі та монгольської навали складна українська історія містить перебування наших земель в складі багатьох держав, що означає спільну історію не лише з росіянами. Перш за все тут треба згадати поляків та литовців, з якими українці спільно жили, починаючи з середини ХIV століття аж по 1772 рік - тобто більше 400 років. Українці Буковини жили в одній державі з молдаванами 426 років, українці Галичини майже 150 років співіснували в одній державі з австрійцями, угорцями та іншими народами імперії Габсбургів.

Велике Князівство Литовське

Отже, за путінською схемою, ми один народ не лише з росіянами, але й з поляками, литовцями, угорцями, австрійцями та й багато ще з ким. Для наочності пропонуємо порівняльну табличку. Зрозуміло, що багато дат в цій таблиці досить умовні, адже, наприклад, процес злиття Великого князівства литовського з Королівством польським у Річ Посполиту відбувався не одномоментно. Але загалом історія співіснування українців з різними народами виглядає приблизно так:

Гетьманщина (Наддніпрянщина з Києвом)
1321-1569 в складі Литви - 248 років
1569- 1654 в складі Польщі - 85 років
1654-1775 автономна Гетьманщина в складі Росії - 121 рік
1775-1991 Росія/СРСР - 216 років

Галичина
1387-1772 Польща - 385 років
1772-1918 Австро-Угорщина - 146 років
1919-1939 Польща - 20 років
1939 - 1991 СРСР - 52 років

Буковина
1349-1775 Молдова - 426 років
1775-1918 Австрія - 143 роки
1919 - 1940 Румунія - 21 рік
1940 - 1991 СРСР - 51 рік

Східна Волинь
1340-1569 Литва - 229 років
1569-1772 Польща - 203 роки
1772-1991 Росія - 219 років

Західна Волинь
1340-1569 Литва - 229 років
1569-1772 Польща - 203 роки
1793-1918 Росія - 125 років
1918-1939 Польща - 21 рік
1939-1991 СРСР - 52 роки

Поділи Польщі

Слобожанщина
1362-1503 Литва - 141 рік
1503-1765 автономна Слобожанщина в складі Російської імперії - 262 роки
1765-1991 Російська Імперія/СРСР - 226 років

Південна Україна і Крим
1449-1783 Кримське ханство - 334 роки
1783-1991 Російська імперія/СРСР - 208 років
1774-1991 частина Херсонщини (землі між Південний Бугом і Дніпром) в складі Росії - 217 років
1791-1991 частина Одещини та Миколаївщини (територія між Дністром та Бугом)в складі Росії - 200 років

Південна Бессарабія
Кінець XIV століття - 1503 - Молдова = більше 100 років
1503-1812 Османська імперія - 309 років
1812-1918 Російська імперія - 106 років
1918-1940 Румунія - 22 роки
1940-1991 СРСР - 51 рік

Закарпаття
ХІІІ століття - 1918 Угорське королівство (з 1866 в складі Австро-Угорщини) - більше 600 років
1918-1939 Чехословаччина - 21 рік
1944-1991 СРСР - 47 років

Отже "спільної історії" з росіянами для українців набігає не так уже й багато. Для буковинців, закарпатців та галичан такої історії трохи більше 50 років, що за історичним масштабом просто мить. Для жителів Слобожанщини, що найдовше перебувала у складі Росії, виходить загалом 488 років. Але і ця цифра не надто вражає. Наприклад, з угорцями закарпатці жили більше 600 років. До того ж до 1765 року Слобожанщина мало контролювалася російським урядом і мала традиційний суто український полковий устрій. Таким чином повна "спільність історії" Слобожанщини з Росією налічує 226 років, враховуючи і часи СРСР. На тлі тисячолітньої історії України це не так вже й багато. Інші ж регіони України жили під владою братського народу ще менше.

Гетьманщина за часів гетьмана Івана Мазепи

Що ж стосується центральної наддніпрянської України з Києвом, то з 337 років в складі Російської імперії (включаючи СРСР), 121 рік зберігалася козацька автономія, тобто у повній "єдності" з Росією Гетьманщина прожила 216 років з короткими періодами на спроби відродити власну державність. В той же час в складі Великого Князівства Литовського та Речі Посполитої території Гетьманщини знаходилися 333 роки.

Отже, в черзі за спільною історією з Україною Путін навіть не перший.