Чому день "Дев'ятемая" має стати робочим

Черговий 128 (129) день року в Україні відзначився традиційними вже ексцесами. Ексцесами, які все сильніше і впевненіше підштовхують до тієї простої думки, що свято, яке наш розумний і освічений народ називає просто "9 мая", має відійти у минуле. Причин тому кілька.

По-перше, історично Німеччина капітулювала 8 травня – документ був підписаний 7 числа, а вступив у силу саме 8-го. Аргумент "В Москві тоді було вже 9 травня" давайте залишимо сталінським агітаторам. По-перше, яке число було в Москві – нікого не хвилює, бо подія відбувалася в Німеччині. По-друге, ви не замислювалися, що який-небудь Джек Лондон чи Джером Селінджер народився не тоді, коли записано в наших енциклопедіях – бо ж через різницю в часових поясах "в Москві було вже"? Ну от і тут не треба натягувати на кисіль шкірку. Весь цивілізований світ відзначає VE Day (День перемоги в Європі) 8 травня, а 9 травня – це винятково сталінська забаганка, бо, бачте, Німеччина не перед ним капітулювала, а від СРСР всього лиш чиновничок був присутній. (Саме тому на вимогу СРСР відбулася ще одна капітуляція, яка в радянській історіографії і вважалася справжньою, а "День перемоги" в совку зсунувся на добу.)

До речі, одне породження радянської історіографії ми вже вижили з нашого простору – так звану "Велику Вітчизняну війну". І це добре. Бо ніякої "вітчизняної" війни не було. Була радянсько-німецька війна, яка є частиною Другої світової війни. Війни, яку розв'язали – і розпочали, із різницею в 2,5 тижні – націонал-соціалістична Німеччина і інтернаціонал-соціалістичний СРСР. Пора і з іншими міфами тих часів розібратися.

По-друге, день ПЕРЕМОГИ можуть святкувати країни на захід від угорсько-австрійського кордону. Тому, що 8 травня 1945 року вони дійсно перемогли і звільнили західну частину Європи від окупанта з червоними знаменами. Східна ж Європа виявилася окупованою іншим загарбником з тими ж таким червоними стягами (різниця була лише у символі – золоті серп і молот замість чорної свастики). Для Чехословаччини, Польщі та інших держав цього регіону "День перемоги" ознаменував всього лиш заміну одного окупанта на іншого. (Причому той другий протримався не кілька років, а майже півстоліття.) Що вже казати про такі бездержавні народи, як українці.

Але, крім історичних причин, є і цілком сучасні, прозаїчні і прагматичні.

По-третє, як знову продемонстрували події в різних містах України – цей день лише привід попіаритися різним політиканам, особливо опозиційно-проросійського налаштування. Навіщо давати їм такий шикарний привід?

По-четверте, саме "9 мая" і "Дєнь побєди" – це прив'язка до радянського світу. Який направду треба ще з другої половини 30-х років називати російсько-радянським світом, бо ж Сталін, знищивши майже всіх "перших більшовиків", почав фактично реставрувати монархію, але під іншими прапорами. (Поцікавтесь, чому більшовик Джугашвілі замовив режисеру Ейзенштейну фільм про князя Невського, хоча ВКП(б) у свій час і захопила владу в Російській республіці саме під лозунгами боротьби з царатом і взагалі проклятим минулим.)

Отже, "9 травня" – це до певної міри вигадане і достобіса міфологізоване радянське свято, яке досі намагається прив'язати Україну до Росії-СРСР, і яким залюбки користуються – і для того ж таки завдання "партії" з прив'язки, і просто для власного піару проросійські/антиукраїнські політики.

А справжні ветерани:

- майже всі померли, ті ж хто ходять зараз на паради, часто навіть не народилися на момент капітуляції Німеччини;

- ніколи не ходили на ті сакральні дійства, пам'ятаючи про те, ЧИМ була та війна (аж ніяк не бравурним маршем у виконанні Льва Лещенка), і зневажаючи тих "витіранів", які ветеранили винятково на 9 травня;

- потребують не цирку у вигляді фотки з Королевською, а елементарної поваги до того, що вони пережили тоді, в 40-х.

В решті решт, давайте говорити начистоту. На Росії так широко і масово святкують "Дєнь побєди" тому, що це їх національне свято. Просто у них іншого немає. День Росії 12 червня, День народної єдності 4 листопада – більшість росіян навіть не знають, що це на честь подій 1990 та 1612 років відповідно. Тому єдине всенародне свято, яке може об'єднати так званий "русскій народ", якого за великим рахунком і не існує – це лише 9 травня. Зверніть увагу – косоворотка не те що не дотягує за масовістю використання і визнання на Росії, як в Україні вишиванка, вона взагалі майже забута. Зате військова форма, "тєльнікі" та інша армійська атрибутика там була і є у великій пошані. Таким чином Дєнь побєди – це головне свято брежнєвського СРСР і путінського пост-СРСР. А нам, питається, навіщо це потрібно? Навіщо нам вихідний на честь радянсько-російського свята?

Є загальноєвропейський день – 8 травня. День, коли варто не святкувати – бо святкувати нема чого, і тоді, в травні 1945 року люди не святкували, а плакали від щастя, що все нарешті закінчилося, – а згадувати, поминати і вшановувати жертв тієї війни. Жертв усіх армій, усіх держав і народів. І при цьому пам'ятати, що такий же агресор, якими були 1939 року Німеччина і СРСР, у нас на східному кордоні. І наш День перемоги ще попереду.