Містечковість чи гламур: Чим загрожує Україні власний "Оскар"

Від початку премію позиціонували як український "Оскар". А з тиждень тому презентували і українську статуетку – роботу художника і скульптора Назара Білика.

За задумом митця, дзиґа за формою має нагадувати кадр кіноплівки. Золотий колір нагадує вогонь і символізує оновлення кінематографу.

Наприкінці березня обрали і правління Кіноакадемії, яка і вирішуватиме долю статуеток. Заявки подало 130 претендентів, але обрали з них лише 15. Наразі у переліку академіків, наприклад, Володимир Зеленський, який водночас номінується як кращий актор... Втім, наразі на це увагу мало хто звертає. Здебільшого цікаво, якою перша українська кінопремія буде хоча б у загальних рисах.

Багато митців чекають на подію з нетерпінням. Мовляв, зрештою, звернуть увагу саме на наше мистецтво. Так, українська програма є, наприклад, на "Молодості", але фокус здебільшого - на кіно світовому. Традиційного "Скіфського оленя" за внесок у світове кіномистецтво українець отримав лише один раз. Нагородою удостоїли актора Івана Гаврилюка у 2010-му.

І звісно ж, увага медіа зосереджена саме на фільмі, який взяв гран-прі фестивалю, тоді як українські картини зазвичай залишаються у тіні.

Попри те, що в Україні почали активно знімати кіно, наші фільми все ще користуються репутацією "поживи для інтелектуалів". Пересічний глядач, який прямує у кіно відпочивати, дещо з острахом ставиться до українського продукту. Мовляв, тут будуть довго страждати, казати щось аж надто розумне і занурять в історію так, що й попкорну поїсти не вийде.

А от епітетів "гламурно", "якісно", "цікаво", "тримає до кінця" вітчизняному кіно наразі бракує. І тут діють скоріше попередні забобони, адже кіношники вже почали знімати фільми для масового глядача, а от масовий глядач на них ходить доволі мляво.

І нова українська кінопремія може розвіяти деякі стереотипи. Вже обране місце Fairamont Grand Hotel натякає на гламурність заходу. Хоча засновниці премії, Вікторії Тігіпко, яка опікується ще й Одеським фестивалем за попереднє дітище дорікали доволі жорстко - мовляв, захід вийшов містечковим, а по червоній доріжці івенту ходили лише ресторатори.

Але звісно ж, розвішувати ярлики наразі рано - дійство поки що на короткому старті. Скоріше за все, нервуються актори і автори картин, яких номінували на золоту українську статуетку.

Лідером за кількістю номінацій наразі є фільм "Гніздо горлиці" (вісім номінацій), який розповідає про долю української заробітчанки. Жінка намагається прогодувати сім'ю, заробивши гроші в Італії, але піддається емоціям і повертається в Україну вже вагітною. Картину вже відзначили у світі - зокрема, фільм здобув приз екуменічного журі у Мангейм-Гайдельберзі.

У потилицю картині дихає "Моя бабуся Фанні Каплан" з сімома номінаціями. Доволі витончений фільм розвінчує міфи радянської епохи, показуючи Каплан не сміливою терористкою, яка стріляла в Леніна, але довірливою і закоханою жертвою політичних ігрищ. Картину визнано найкращим іноземним фільмом на фестивалі Crystal Palace у Лондоні.

П'ять номінацій є у короткометражної картини "Кров'янка", три - у документалки "Жива ватра", комедії "Слуга народу-2" і новорічного фільму "Тепер я буду любити тебе".

Критики проекту зазначають, що передусім проблема в тому, що українським академікам не буде з чого обирати, і принаймні номінацію отримає ледь не кожен випущений в Україні фільм.

Як ілюстрація - шот-ліст номінації "Кращий фільм", де поряд з "Гніздом горлиці" і "Моя бабуся Фанні Каплан", серйозними, драматичними картинами, представлені дві комедії, створені у більш ніж популярному жанрі. Наприклад, на самому "Оскарі" такого не допускають, а для мюзіклів і комедій є власна номінація. У нас же маємо картини зовсім різних категорій, які навіть порівнювати дивно.

Так, про контраргументи теж варто пам'ятати - мовляв, така промоція допоможе українським фільмам збільшити касу, довести кінотеатрам, що їх можна і треба брати у прокат. Як наслідок, кіноеліта стане не лише талановитою, але й багатою, а значить зможе інвестувати більше грошей у власні проекти.

Є ж, наприклад, власна кінопремія у сусідній Польщі. З 1999 тут вручають кінонагороду "Орли", і про переможців пишуть, в тому числі, у міжнародній пресі. А значить, у польських картин збільшуються шанси потрапити у світовий прокат. Звісно ж, польське кіновиробництво потужніше, і на наступний рік на сайті IMDB наводяться аж 129 польських картин.

Втім, Україна теж розвивається. Лише за підтримки Держкіно наразі в Україні у наступні два роки вийде 40 картин, а з цього числа можна обирати сміливіше, виводячи у прикінцеві списки достойних претендентів.