Братні обійми "русского міра": Як біженці з Донбасу потрапляють у рабство в Росії

Антон до війни жив з матір'ю і двома сестрами в своєму будинку в українському місті Слов'янськ Донецької області. Покидати рідне місто він не думав навіть, коли в ньому точилися запеклі бої. А в Росію вирішив тікати не від війни, а від мобілізації - йому прийшла повістка з'явитися 26 січня 2015 на збори, передає depo.ua з посиланням на публікацію, розміщену на сайті організації.

Зі Слов'янська чоловік благополучно добрався на автобусі прямо до Павелецького вокзалу в Москві.

Антон ніколи раніше не був у Москві, йому нікуди і ні до кого було податися, тому він дуже зрадів, коли до нього підійшов якийсь чоловік - сказав, що може допомогти з житлом і роботою.

Чоловік цей привіз Антона в гуртожиток у метро "Борисово", де два "начальники": Гриша і Олег - співробітники якоїсь організації, назви якої він ніколи і ніде не бачив, поселили і навіть зареєстрували його. Начальники пообіцяли йому 35 000 рублів на руки після місяця роботи, обумовивши заздалегідь можливість тижневої затримки виплати зарплати. На роботу возили в різні місця, до 9 ранку, кожен день. Цілий день або рили щось, а що - не зрозуміло, або двори прибирали. Назад в гуртожиток відвозили до півночі.

Спочатку був один вихідний на тиждень - неділя, потім вихідні давати перестали. Потім гуртожиток закрився, і тоді всіх перевезли в інший гуртожиток, де теж зареєстрували, і тепер возили на роботи звідти. Пропрацював так Антон з 28 січня по 24 квітня. Грошей не бачив жодного разу. Харчі купувало "начальство". Щотижня знаходилися нові пояснення затримку виплати заробітної плати, а згодом і погрози - мовляв, будеш "характер показувати" - і без надії отримати коли-небудь зароблене залишишся, і місце в гуртожитку втратиш.

Йшов час, і Антона стала турбувати не тільки відсутність грошей, але термін міграційної карти, що спливав. Начальники пропонували йому не витрачати "робочий час" на дурниці, однак чоловік все ж пішов в управління міграційної служби, покинувши роботу.

Кілька днів Антона годували в православному храмі в Новокосіно, а на оплату ночівлі він заробляв, збираючи візки біля Ашана. Прийшов в УФМС продовжувати міграційну карту, тому що дуже переживав, що закон порушує, а йому там веліли спочатку реєстрацію зробити. Здивувався Артем, але сперечатися не став, а прийшов, в повному уже розпачі, до правозахисників.

"У нас Антон отримав консультацію з питання визначення статусу на території РФ, рекомендацію звернутися за статусом біженця, і одноразову матеріальну допомогу як потерпілий від примусу до рабської праці, в розмірі 12 000 рублів", - розповіли правозахисники.

Вийшовши з офісу "Громадянського Сприяння", законослухняний Антон насамперед відправився в ФМС продовжувати міграційну карту і повідомляти про своє бажання просити Росію про притулок. Міграційну карту йому продовжили, написали в Красноярськ запит про готовність прийняти і облаштувати його там, і окрилений Антон, поїхав купувати собі їжу, одяг і взуття. У перший раз за три місяці в Росії йому посміхнулася удача.

Однак посміхалася вона не довго. Біля метро "Університет" Антона зустріли співробітники поліції. Їх не надто цікавили документи чоловіка, а відпустили його тільки після того, як вишкребли з його кишень залишок від грошової допомоги, наданої правозахисниками.

"Ну, оскільки все ж таки хлопець не чужий, свій, можна сказати, то тисячу із знайденого в його кишенях йому повернули. Щоб під парканом не вмер, щоб русскій мір своїм вмираючим виглядом не ганьбив", - відзначили у правозахисній організації.