Викриття путінських злочинів та вирок за журналістику: Хто і за що отримав Нобелівську премію миру

На сайті нагороди також зазначається, що цьогорічні лауреати – "представляють усіх журналістів, які відстоюють ідеали у світі, де демократія та свобода слова стикаються з усе більш несприятливими умовами". Depo.ua розповідає про діяльність та досягнення цьогорічних лауреатів. 

Дмитро Муратов – головред "Нової газети" з суперечливим світоглядом

Фото: Getty Images

У 1993-му Муратов став одним із засновників російської "Нової газети", а у 1995-му – її головним редактором. 

Співвласниками ЗМІ є підприємець Олександр Лебедєв, який з 2013 року очолює "бюро розслідувань" газети. 76% акцій належить самим журналістам. Ще 10% акцій – у екс-президента СРСР Михайла Горбачова. Цікаво, що у 1993-му від одержав Нобелівську премію миру і з частини отриманих грошей придбав вісім комп'ютерів для новостореної редакції. 

Газета – одне із нечисленних опозиційних ЗМІ Росії. На її рахунку– чимало резонансних розслідувань. Зокрема, про порушення силовиками прав людини, розстріл мирних людей у Чечні, відмивання виведених з Росії бюджетних грошей, шахрайство влади країни. Після катастрофи малайзійського Boeing на Донбасі на шпальтах газети вийшла низка матеріалів, де наводилися деталі справи. Серед інших – розслідування, що доводило фейковість основної версії російської влади, яка намагалася перекинути провину на ЗСУ. 

Сам Муратов свого часу пішов у політику. У 2004-му вступив у партію "Яблуко", а в 2009-му – у Громадську раду на підтримку виборчого списку "Яблука" на виборах у Московську держдуму V скликання. Входить у політсилу і зараз – на її офіційній сторінці опублікували привітання лауреату. 

У 2014-му Муратов засудив агресію Росії проти України. "Під гаслом "Захистимо росіян у Криму, а також всіх українців від нової нелегітимною фашистської влади в Україні!" вже відбулася фактична анексія Криму. Грубо порушене міжнародне право, зруйновані принципи європейської безпеки і стабільності. Росія стрімко скочується до нової холодної війни із Заходом, важкі наслідки якої неможливо передбачити", – зокрема, йшлося у відкритому листі, який, серед інших представників інтелігенції підписав Муратов. 

Втім, пізніше щодо анексії Криму висловлювався набагато лояльніше. 

"Визнано, що так, там були наші війська (у Криму, – ред.) (...) Це викликало багато нарікань (...), що це приєднання небездоганне і в ньому безперечно існує нестача легітимності. (...) З одного боку, просто неможливо сперечатися, що люди займали черги на виборчі дільниці ледь не з ночі, бажаючи проголосувати", – зазначав Муратов. А далі пропонував провести у Криму референдум під спостереженням ООН та ОБСЄ повторний референдум. "Ніхто і ніде у світі не скасовував волю людей, які з кимось хочуть, або не хочуть жити", – продовжував медійник. 

Власне, через такі моменти вибір Нобелівського комітету чимало людей вважають суперечливим. У мережі висувають різні версії, зокрема, про те, що такий вибір – крок назустріч путінському режиму. Мовляв, по-перше, визнали, що у країні існує опозиція. По-друге, ця опозиція – це не Муратов,  а не Олексій Навальний, якого намагалися вбити і який наразі перебуває у в'язниці. Крім того, таким чином відвернули увагу і від білоруських опозиціонерів, чимало з яких також позбавили волі. 

До речі, сам Муратов у 2020-му виступив на захист протестів у Білорусі. 

Дізнавшись, що удостоївся Нобелівки, Дмитро заявив, що на нагороду не очікував, і присвятив її своїм загиблим друзям і колегам. "Я вважаю, що це премія Анні Політковській, Юрію Щекочихіну, Ігорю Домнікову (...). І це премія для тих людей, яких зараз оголошують іноагентамі, небажаними елементами", – зазначив він. 

В самому Нобелівському комітеті нагадують, що за час існування "Нової газети" вбили шістьох її журналістів, а професійні стандарти ЗМІ зробили його "важливим джерелом інформації про цензурні аспекти російського суспільства". 

Марія Ресса – журналістка, яку президент Філіппін вважає ворогом

Ресса працювала журналісткою-розслідувачкою у Південно-Східній Азії, створюючи матеріали для CNN, заснувала видання Rappler. У 2019-му її заарештували та кинули за грати у Філіппінах за звинуваченням у наклепі. Начебто у її ЗМІ з'явилася неправдива інформація про бізнесмена Вільфредо Кенга. Суд визнав Рессу винною. За словами судді, "свобода слова не повинна бути щитом для наклепів".

Втім, правозахисники різних країн вважали справу політичною помстою, адже журналістка відома, в тому числі, викривальними матеріалами про президента країни Родріго Дутерте. Зокрема, у її публікаціях йшлося про те, що команда президента у боротьбі з наркотрафіком припускалася незаконних і негуманних дій – включно з убивствами. 

Наразі, за словами Ресса, на неї відкрито в цілому вісім кримінальним справ, що в сумі загрожує жінці 100-річним ув'язненням. 

Поки що ж у справі її засудили до шести років за гратами. Втім, звільнили до розгляду апеляції. 

Також, за інформацією Міжнародного центру журналістів, Ресса стала жертвою активною кампанії філіппінської влади у соцмережах. За підрахунками організації, медійниця отримувала в середньому 90 хейтерських повідомлень на годину. 

Зауважимо, що на початку жовтня Дутерте заявив, що йде з політики. Але наразі є ймовірність, що у президентських виборах візьме участь його донька.