Боєць АТО, що втратив всі кінцівки, вже готуєтья носити свою дитину на руках

Як передає depo.ua зпосиланням на "Крила України", у Вадима вже є протези на всі чотири кінцівки і він намагається скоріше реабілітуватись, щоби винести на руках свою дитину з пологового будинку.

"Найдовші три доби у своєму житті чоловік не забуде ніколи. Без їжі, води, допомоги, за температури мінус 20. Санінструктор підірвався на ворожій міні під час вивезення "трьохсотих" до лікарні з Дебальцівського пекла. Усі, окрім Вадима, тоді замерзли, а він їв сніг, шукав сухі пайки, змушував себе рухатись і не думати про смерть... Його знайшли ДНРівці, далі був полон, обмін і ампутація чотирьох кінцівок. Та для Вадима це не стало вироком",  -розповіли у відомстві.

За словами волонтерів, сьогодні 42-річний киянин дуже активно проходить курс реабілітації, щодня тренується і "випробовує" нові протези. Вадим ще не повністю самостійний, але активно рухається до того, аби ні від кого не залежати і нікого не навантажувати своїми проблемами".

"Я чекав на протези, як на найкращий подарунок у житті. Морально дуже важко було пережити втрату кінцівок. Перше, чого хоче людина, яка втратила кінцівку, аби її пристрелили. Дуже не хочеться, щоб рідні бачили тебе у такому стані. На жаль, кваліфікованих військових психотерапевтів, які могли б допомогти пережити стрес, у нас в країні не вистачає. Чи був у мене розпач?. Звісно. Але я все одно знав, що буду ходити. Я просто не мав права розкисати, адже незабаром я вдруге стану батьком, тож треба бути для дружини і діток опорою",- розповів Вадим. 

Кілька днів після операції з ампутації кінцівок боєць приходив до тями. Більшість часу він просто мовчав, нікого не хотів бачити. Не впасти у відчай допомогли дружина і друзі. Їм вдалось знаходити саме ті слова, які на той час були необхідними для воїна. Не втішати, а давати впевненість, що життя продовжується.

"Дуже вдячний лікарю В'ячеславу Назаренку, який зумів провести операцію таким чином, що не знадобилось додаткових втручань. Це дуже важливо. "Ноги" я отримав за рахунок державного фінансування. А ось "руки" мені подарували українці, які живуть в Іспанії. Вони надіслали комплектуючі, а вже київські протезисти зібрали конструкцію. Ви навіть не уявляєте, наскільки мені не хочеться бути тягарем для дружини. Саме тому я готовий опановувати будь-які пристосування",  -розповів боєць.

Вадим не просто ходить на нових протезах, він на них ще й пританцьовує, робить кола колінами, ходить боком, приставним кроком... Залишилось опанувати самостійний підйом і спуск по сходам. Та з таким завзяттям ні у кого не виникає сумнівів, що у чоловіка все вдасться.

"Відчуваю себе спортсменом, адже щоденно роблю вправи по кілька підходів. Кожний мій ранок починається із зарядки. Потрібно, аби прес, спина, стегна були міцними і могли утримувати тіло в рівному положенні. Незважаючи на те, що я все життя займався спортом, після того, як втратив кінцівки, ледь качав прес десять разів. У мене тут свій фронт",   -говорить Вадим.

Чоловік жартує, що його непокоїть лише той факт, що він став вище зростом. Адже до трагедії, він був на вісім сантиметрів нижчим, ніж тепер.

"На протезах мій зріст складає 1 метр 90 сантиметрів. Для мене це є трохи незвичним. Та протезисти обіцяють, що цей нюанс можливо підкорегувати. Тоді все буде супер. Вочевидь, через якийсь час протези потрібно буде міняти, бо ноги схуднуть від ходіння. А потім, сподіваюсь, перейду на більш функціональні. Я хочу стати повноцінною людиною, хочу працювати і допомагати рідним. Найбільше тепер ціную людське життя!
"Сказали: "Ви нам потрібні". І я пішов", - розповів Вадим.