Битий небитого убив: Що виправдовує і що погіршує провину Дмитра Балабухи

Багато хто з атовців вважає цей вирок занадто суворим, а активісти націоналістичного руху обіцяють продовжити боротьбу в юридичній площині і подати апеляцію. На думку тих, хто на боці Дмитра, вирок має бути – не більше семи років позбавлення волі. Родичі вбитого від коментарів утримуються.

Журналісти Depo.ua зібрали факти, що свідчать на користь Дмитра Балабуха, а також проти нього.

Нагадаємо, бійця 72 ОМБр Дмитра Балабуха судять за те, що 10 лютого цього року він вбив людину.

Вбивця: молодший лейтенант, танкіст, учасник бойових дій на Донбасі Дмитро Балабуха. В званні сержанта керував взводом, під Авдіївкою, з зими 2015 року, брав участь у боях в районах Гранітного, Старогнатівки, Новотроїцького. Отримав тяжке черепно-мозкове поранення, проходив лікування та реабілітацію.

Вбитий: шеф-кухар, член спортивного клубу рукопашного бою "Гермес" на прізвисько "Рус" Руслан Юрченко. В нього залишилася дружина і двоє малих дітей.

Спочатку стало відомо, що на автобусній зупинці м. Лісова в Києві чоловіки посперечалися, після закінчення суперечки Балабуха купив в магазині на зупинці ніж, повернувся і зарізав Руслана Юрченка.

Причина суперечки, за версією друзів загиблого – Юрченко зробив Балабусі зауваження, мовляв, той лізе в маршрутку без черги, і через це атовець сходив, купив собі ніж, повернувся і зарізав його.

Прес-офіцер 72 ОМБр Олена Мокренчук розповіла, що водій маршрутки не хотів везти Балабуху безкоштовно, після чого його "виштовхували з маршрутки й почали ображати. Звісно, це не привід хапатися за ножа, але зараз чекаємо розслідування, чому так сталося…"

Координатор Спілки ветеранів війни з Росією Олександр Войтко додає, що загиблий став на бік водія, і дорікав Дмитру тим, що він боєць АТО.

"Але ж бійки не було. Лише слова. Тому все одно неможливо перевести справу у площину самозахисту", - розповів він в коментарях "Цензору"

І вже на суді сам Дмитро Балабуха заявив, що Руслан Юрченко напав на нього з кулаками.

"Він (Руслан, - ред) сказав, що я намагаюся пролізти поза чергою і пригрозив, що поламає мені ноги. Мене це засмутило, я був принижений. Я відповів, що теж можу поламати йому ноги. Він направився до мене, без слів наніс мені два удари в голову кулаком. Я впав. Коли я намагався підвестися, він наніс мені кулаком ще кілька ударів в голову. Він був більший, вищий. Потім я намагався втекти, він мене хапав, ударом збив з голови шапку, як я тікав, наносив удари в спину, тим самим відірвав капюшон. Далі я не пам'ятаю точно, як було. Я зайшов в магазин, купив ніж, повернувся і наніс удар", - розповів він на суді.

Це дещо змінює причини того, що сталося, бо одна справа – образи, після яких в ображеного "впало забрало", а інша – прямий напад. Усвідомлюючи, що від нападника йому не відбитися, Балабуха відступив, купив ножа і помстився.

Хоча, знову ж таки – це слова зацікавленої особи і заяви людей, які на місці трагедії присутні не були. Прямих свідків, наскільки відомо, слідству не вдалося виявити. Принаймні їхні свідчення широкому загалу невідомі.

Це дуже дивно, тим паче в наші часи, коли що завгодно всі одразу починають знімати на телефон. Якщо не пасажирів, то хоча б водія маршрутки можна було б вже якось відшукати. Хоча, знаючи, як ветеранська спільнота ставиться до таких як він перевізників зрозуміло його сильне небажання відшукуватися...

Вчинок Дмитра Балабухи підпадає під ч. 1 ст. 115 - умисне протиправне заподіяння смерті іншій людин. Це карається позбавленням волі від 7 до 15 років.

Звинувачування просило 12 років. Зрештою дали 9, крім цього суд, за словами координатора С-14 Сергія Мазура, постановив позбавити Дмитра Балабуха звання молодший лейтенант і виплатити:

- 81299,46 на поховання;

- 1300 грн на кожну дитину щомісяця з лютого до повноліття; (у вбитого двоє дітей)

- 150000 грн, 200000 грн і 200000 – компенсації родичам Юрченка;

- 60876 грн судові витрати.

Зараз в С-14 повідомляють, що подаватимуть на апеляцію, сподіваючись оскаржити вирок и скостити ще два роки ув'язнення. Обережно, ненормативна лексика.

Також оголошено збір коштів для матері осудженого. Дружиною і дітьми молодий лейтенант не встиг обзавестися.

В тюрмі йому буде особливо нелегко і через стан здоров'я – після травми, за словами його першого адвоката (потім його замінили) Дмитро остаточно не відновився, іноді втрачає свідомість. Його здоров'я потребує постійного нагляду, вживання медикаментів. Викликає великі сумніви, що в сучасних українських тюрмах є такий рівень медичного обслуговування.

В соцмережах зараз багато суперечок щодо того, чи справедливий вирок винесли атовцю Балабусі. Як бачимо з рішення суду, верхня планка його статті – на шість років більше, тобто про драконівський вирок говорити не варто.

Є обставини, які пом'якшують його провину. Залишимо без уваги непоодинокі заяви про те, що вбитий Руслан Юрченко "був "сепар" і не будемо навіть і шукати цьому спростувань чи підтверджень. Це наразі неважливо. Переконання і слова людини на мирній території не можуть бути приводом для вбивства, так само як і участь в бойових діях, навіть героїчна, не може бути індульгенцією для того, хто вчинив злочин.

Разом із тим, Балабуха міг страждати на посттравматичний синдром. Це, контузія і пережита черепно-мозкова травма, наслідком якої стала пластина в голові, могли завадити атовцю адекватно сприймати ситуацію і помірковано приймати рішення. Не треба забувати і про те, що події розвивалися в черзі і салоні маршрутки – одного з найбільш стресових місць для всіх, хто має пільги у зв'язку із статусом УБД. Людина має право на безкоштовний проїзд, але щоб ним скористатися, треба спитати у водія, чи візьме він пільговика, і показати посвідчення. Людині вже не комфортно, вона, маючи законне право на пільговий проїзд, фактично вимушена про це просити. Звинувачуваний у вбивстві Балабуха попросив, а йому, можливо, грубо відмовили. Потім до цькування, можливо, долучився і загиблий. Балабуха відчув приниження, коли його виставили з машини.

Тож цілком можливо, що він міг бути в стані афекту. Тим паче якщо зважати на його заяви про те, що Руслан Юрченко продовжив суперечку бійкою і сили були не рівні.

Звісно, це не виправдовує вбивство, але за таких обставин воно перестає бути холоднокровним, заздалегідь спрямованим злочином.

Будемо об'єктивними, і згадаємо й про обтяжуючі обставини. Перша з них полягає в тому, що Дмитро Балабуха був не зовсім тверезий - за повідомленнями ЗМІ, після затримання у крові Дмитра виявили 0,35 промілле за допомогою драгера. Даючи перші показання, затриманий розповідав, що випив пива. Він не був п'яний, легке сп'яніння починається з 0,5 промілле, але факт залишається фактом. І суд сп'яніння завжди бере до уваги. Тим паче, що коли було винесено постанову про відібрання зразків крові на аналіз, здавати кров він відмовився. Щоб вирішити це у судовому порядку, довелося б чекати до понеділка. Оскільки вбивство сталося у суботу, через кілька днів аналіз уже не мав би сенсу.

Друга – Дмитро Балабуха з місця вчинення злочину тікав. Хоча після затримання свій вчинок не заперечував.

Третя – він сходів купив ніж, а не мав його при собі. Інші атовці гірко жартують – завжди носи із собою ніж, і тобі не закидатимуть заздалегідь сплановане вбивство..