Без мам і тат: як Новий рік приходить в дитячі будинки

У коридорах дитячого будинку, де напередодні свята побував кореспондент depo.ua, малолюдно - з 150 вихованців залишилися тільки сироти, інших на свята розібрали родичі.

Канікули, але бездіяльним хитанням і не пахне: то тут, то там лунає владний голос директора Лідії Семенівни Литвиненко. Діти в українських народних костюмах готуються до чергового концерту: приїде якийсь депутат з подарунками.

«Хлопці, вам привезли ще апельсинів!» - кричить Лідія Семенівна у бік сцени, де репетирує місцевий танцювальний ансамбль. Реакція у відповідь млява: цитрусами та цукерками вже наїлися, та й для гостей натанцювалися. Хочеться побайдикувати. Танцюють в півсили.

Хореограф Оксана, ніби виправдовуючись, посміхається, мовляв, вони можуть і краще, втомилися просто. Оксана прийшла працювати в дитбудинок відразу після інституту і тут вже четвертий рік. З дітьми займається по три години чотири рази на тиждень, танцювальний номер готує місяць.

Цього року гостям показують різдвяний танець і танцювальну композицію «Повертайся живим» на пісню Світлани Тарабарової - її поставили у вересні і присвятили бійцям АТО.

- Здрастуй, Артурчик, а що трапилося, ти чому не одягнений? - Лідія Семенівна звернула свій погляд на скромного хлопчика з обличчям Гоголя. Артур - художник і геніально перемальовує кольоровою крейдою картини Реріха, але в сьогоднішній різдвяній постановці виконує партію ведмедя. - Давай, бігом переодягайся.

Він слухняно переодягається в ведмежий костюм, а потім показує свої роботи і очі його запалюються: місячні пейзажі, леопарди і зебри на папері, біблійні сюжети на керамічних яйцях. Лідія каже - творчість врятувала Артура, він дуже складний хлопчик і має суїцидальні нахили.

- Що ти хочеш на Новий Рік, Артур?

- Здоров'я, щастя, - майже шепоче він.

- А що-небудь таке, знаєш, матеріальне ...

- Ні, - знизує плечима він. - Напевно, я скромний дуже.

Старші дівчатка теж не знайшли, що відповісти на питання про те, що загадають Дідові Морозу. Сидять, вишивають хрестиком. Перешіптуються.

- Здати ЗНО, - оголошує мулатка Оля. Інші дівчата давляться сміхом. - Ну там щастя, здоров'я ... Як годиться: напишемо на папірці, підпалимо, розмішаємо, в келих і випити.

- У келих з лимонадом?

- З лимонадом ...

- А хочеться крім лимонаду, - виростає з-за Олиної спини Лідія Семенівна.

- Ні, звичайно, - опускають очі дівчатка. Тонкі пальчики зі свіжим манікюром старанно натягують вишивальну канву. Сьогодні, після того, як дитбудинок відвідають всі заплановані спонсори і високі гості, чергова група дівчаток відправиться на шопінг: спонсор подарував усім сиротам сертифікати на 2,5 тисячі гривень на обновки, і ще обіцяв подарувати кожній дитині по планшету.

Лідія Семенівна, на запитання, що діти замовили у Діда Мороза, розповідає, що вони в цьому році взагалі не писали листів.

- Ми пишемо бійцям АТО, робимо для них мотанки, янголят, передаємо малюнки.

 

- А хлопчаки ваші не намагаються на війну втекти?

- Коли почався Майдан, наші хлопці туди втекли, - відповідає Лідія. - Один навіть там отримав травму ... Потім з ним психолог працював.

У дитбудинку кілька ошатних ялинок: кульки, фігурки, м'які іграшки. Лідія Семенівна розповідає - прикрашали старші, молодші були присутні.

 

Дитбудинок прикрасили до Нового року ще до 19 грудня, а зі святковим меню визначилися днями. Молоденькі кухарі Таїсія та Віта розповідають, що на вечерю у дітей буде «олів'є» та запечена курка з хрусткою скоринкою (для порівняння - в передноворічну вечерю тефтелі, каша і тушкована капуста).

Пекти торт Тая і Віта не збираються:

- Печемо на тижнень по три рази, але завтра у них буде і зефір, і печиво та солодощі - нам навезли багато всього, і пиріг просто вже нікуди, - пояснює Лідія Семенівна.

У новорічну ніч, говорить комірник Валентина, кожна дитина отримає по 55 грамів цукерок, 37 грамів печива, 62 грама зефіру і по 270 грамів фруктів.

Старші дівчатка крім загальної вечері приготують ще й свю власну під керівництвом вихователя Людмили Петрівни. Крім фруктових салатів в апельсинової шкірці готуватимуть шубу і мішечки з печерицями.

 

- Почнемо вже десь годині об 11, - планує вихователь.

- Хлопців запрошуєте?

- Вони самі приходять, на нюх. Кажуть: «шо готуєте?» - сміється Людмила.
31 грудня перша вечеря у дітей буде близько восьмої, а близько одинадцятої буде святкова. Лідія Семенівна пояснює: у дитбудинку все по-сімейному і «комендантської години» на Новий рік не буде - старші діти ляжуть спати, коли захочуть. Наглядати за ними будуть чергові нянечки з розрахунку одна на 16 вихованців.

- Напевно, тих, що провинилися, на Новий рік залишили? - цікавимося.

- Навпаки, люди, яким я дуже довіряю, - хитає головою директор. - Мені хочеться, щоб дітям з ними було добре.